Жежерін Борис Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
ВП:Стиль#Оформлення років життя осіб
Рядок 33: Рядок 33:
}}
}}


'''Жеже́рін Бори́с Петро́вич''' ({{н.}} {{ДН|27|7|1912|14}}, [[Київ]] — {{п.}} {{ДС|1|3|2006}}, [[Київ]]) — український радянський архітектор, лауреат [[Державна премія України в галузі архітектури|Державної премії УРСР по архітектурі]] (1990)<ref>{{МУ-92|С=244}}</ref><ref>[http://who-is-who.ua/main/page/bild2008/173/341 Премії державного рівня, які присуджені за твори архітектури в Україні з 1941 р. по 2007 р. за розподілом по АРК, областях та м. Києву]</ref>, [[заслужений архітектор України]] (1975), почесний член [[Академія архітектури України|Академії архітектури України]] (1994).
'''Жеже́рін Бори́с Петро́вич''' ({{ДН|27|7|1912|14}}, [[Київ]] — {{ДС|1|3|2006}}, [[Київ]]) — український радянський архітектор, лауреат [[Державна премія України в галузі архітектури|Державної премії УРСР по архітектурі]] (1990)<ref>{{МУ-92|С=244}}</ref><ref>[http://who-is-who.ua/main/page/bild2008/173/341 Премії державного рівня, які присуджені за твори архітектури в Україні з 1941 р. по 2007 р. за розподілом по АРК, областях та м. Києву]</ref>, [[заслужений архітектор України]] (1975), почесний член [[Академія архітектури України|Академії архітектури України]] (1994).


== Біографія ==
== Біографія ==

Версія за 08:55, 30 березня 2016

Жежерін Борис Петрович
Народження 14 (27) липня 1912(1912-07-27)
Смерть 1 березня 2006(2006-03-01) (93 роки)
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР
Навчання Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність реставратор, архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди Головний павільйон ВДНГ УРСР, Дніпропетровський театр опери та балету, станція київського метрополітену «Золоті ворота»
Реставрація пам'яток реконструкція Національного академічного театру опери та балету у Києві
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985 Орден Трудового Червоного Прапора — 1981
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945 Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965 Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1946
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Державна премія України в галузі архітектури
Державна премія України в галузі архітектури
Заслужений архітектор України
Заслужений архітектор України
Діти ·Жежерін Вадим Борисович
Автограф
CMNS: Жежерін Борис Петрович у Вікісховищі

Жеже́рін Бори́с Петро́вич (14 (27) липня 1912(19120727), Київ — 1 березня 2006, Київ) — український радянський архітектор, лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990)[1][2], заслужений архітектор України (1975), почесний член Академії архітектури України (1994).

Біографія

Борис Жежерін народився у Києві у сім'ї вчителів. Його дід з боку матері, Володимир Сонін, був автором розписів Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври та Георгіївської церкви у Києві (зруйнована).

У 1937 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (керівник — В. Г. Заболотний). У 1936–1937 роках під керівництвом архітектора Сергія Григор'єва брав участь у спорудженні будівлі штабу Київського особливого війського округу по вулиці Орджонікідзе, 11 (ніні — будівля Адміністрації Президента України, вул. Банкова, 11). У 1937 році був заарештований та засуджений на 5 років ув'язнення за антирадянську агітацію та пропаганду, звільнений 1942 року. Реабілітований у середині 1950-х років.

У 1943 році добровольцем пішов на фронт, брав участь у боях Великої Вітчизняної війни на Курській дузі та у визволенні України. Отримав важке поранення, внаслідок чого був демобілізований, 1944 року повернувся до Києва. Інвалід II групи.

У 1944–1986 роках працював у інституті «Діпромісто» архітектором-автором, головним архітектором проекту, керівником архітектурно-планувальної майстерні № 4. Є автором проектів відбудови Житомира, Коростеня, шахтних міст Донбасу, типових проектів житлових та громадських будинків (1944–1946). Автор проекту середньої школи № 48 по вулиці Свердлова (1951), по Головного павільйону ВДНГ УРСР (1951–1957), павільйонів «Будівництво» (1957–1958), «Товари народного споживання» (1970–1971), готелю «Золотий колос» по проспекту 40-річчя Жовтня, 95 у Києві.

У 1956–1987 роках очолював проектування театральних споруд на Україні. Автор будівель театру опери та балету у Дніпропетровську, музично-драматичних театрів у Житомирі, Ужгороді, Сімферополі, Івано-Франковську, Полтаві, Рівному, Луцьку, Херсоні, Маріуполі, Хмельницькому та ін.

Є автором-керівником проекту реконструкції будівлі Київського академічного театру опери і балету. Під час реконструкції була здійснена перебудова внутрішньої структури театру, надбудова поверху та сценічної коробки, створенний підземний поверх, проведена переобладнання та реставрація театральних приміщень, побудований новий корпус театру по вулиці Лисенка, реконструйовано Театральну площу (1985–1987). Цю роботу у 1990 році було відзначено Державною премією УРСР по архітектурі.

Разом з сином архітектором Вадимом Жежеріним є автором проекту станції «Золоті ворота» Київського метрополітену (1989), проект у 1991 році був відзначений Державною премією УРСР.

Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Сім'я

Участь у конкурсах

Проекти

Зображення

Примітки

Джерела