Естонці: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 100: | Рядок 100: | ||
До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (''sepik''), готували ковбаси (на півдні — кров'яні, на півночі — «білі», з начинкою з крупи), [[холодець]] (''sült'', ''jaheliha''). Для півдня характерний [[сир]] (''sõir''). |
До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (''sepik''), готували ковбаси (на півдні — кров'яні, на півночі — «білі», з начинкою з крупи), [[холодець]] (''sült'', ''jaheliha''). Для півдня характерний [[сир]] (''sõir''). |
||
== Див. також == |
|||
* [[Естонська діаспора]] |
|||
== Література == |
== Література == |
||
Версія за 14:59, 31 березня 2016
| Естонці eestlased | |
|---|---|
| Кількість | 1,100,000 |
| Ареал |
 Ісландія: 111[15] |
| Близькі до: | Сету, Фіни, Карели, Вепси, Водь, Іжора |
| Мова | естонська |
| Релігія | лютерани, православні, атеїсти |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Есто́нці (eestlased — самоназва з середини 19 ст., до цього maarahvas — буквально «народ своєї землі») — народ, що складає основне населення Естонії.
Розселення
Загальна чисельність становить 1 100 000. Найбільша громада проживає в Естонії — 930 тис. Невеликі групи естонців проживають в Ленінградській, Псковській та Омській областях Росії, в Латвії та в Україні. Також в Канаді, США, Швеції та Австралії.
Естонці в Україні
Естонці поселилися в Україні в 1861—1877 роках у Криму. Це були учасники сектантського руху, спрямованого проти соціального і релігійного гноблення з боку прибалтійських поміщиків і духовенства. Дотепер збереглося кілька невеликих естонських селищ у Красногвардійському районі Криму[1].
За даними перепису населення 2001 року в Україні проживало 2868 естонців.
Історія
Естонці — народ, що утворився в результаті змішування місцевих фіномовних племен з балтськими, скандинавськими та слов'янськими племенами. В складі естонців виділяється етнічна група або навіть окремий народ сету, що зазнав сильного східнослов'янського впливу.
Естонці сформувалися в Східній Прибалтиці на основі змішання стародавнього аборигенного населення і фіно-угорських племен, що прийшли зі сходу в III тисячолітті до нашої ери. Пізніше вони увібрали фіно-угорські, балтські, германські й слов'янські елементи. До I тисячоліття нашої ери склалися основні угрупування естських племен, до XIII століття склалися територіальні об'єднання-мааконди:
- Уганді і Сакала на півдні,
- Вірумаа, Ярвамаа, Харьюмаа і Рявала на півночі,
- Ляенемаа і Сааремаа на заході Естонії.
З початку XIII століття почалася експансія Лівонського ордену на Південь і данців на Північ Естонії. До 1227 територія Естонії була включена в землі Лівонського ордену, в 1238-1346 північна частина Естонії (Рявала, Гар'юмаа і Вірумаа) належала Данії. Естонці були обернені в католицтво. В результаті Лівонської війни 1558-83 років територія Естонії була поділена між Річчю Посполитою (південна частина), Швецією (північна частина) і Данією (острів Сааремаа). До середини XVII століття Естонія відійшла до Швеції.
Реформація, розповсюдження богослужіння і книгодрукування, з кінця XVII століття — шкільного навчання естонською мовою сприяли формуванню естонської національної культури. У 1632 в Дерпті створюється університет з навчанням латиною і шведською, пізніше — німецькою мовою (сучасний Тартуський університет).
В ході Північної війни 1700-21 Естонію увійшла до складу Росії. Північна Естонія утворила Естляндську губернію, південна увійшла до складу Ліфляндської губернії. У XIX столітті внаслідок аграрних реформ і розвитку капіталізму посилюється переселенський рух естонського селянства у внутрішні області Росії і міста. Зросла чисельність Естонців у міському населенні (у 1897 63% жителів Таллінну). Розвивається естонський національний рух.
Після Жовтневої революції в лютому 1918 була проголошена незалежна Естонська республіка, окупована потім німцями (до листопада 1918); з кінця листопада 1918 по січень 1919 на частини території Естонії існувала проголошена більшовиками Естонська радянська республіка. У 1940 Естонська республіка була включена до складу СРСР. У 1991 Естонія стала незалежною.
Мова
Розмовляють естонською мовою прибалтійсько-фінської підгрупи угро-фінської групи уральської сім'ї. Діалекти:
- північний (середньо-північний, острівний, східний і західний говори),
- південний (мулькський, тартуський і вируський говори),
- північно-східний прибережний.
Літературна мова на основі північного діалекту, писемність (з 16 століття) на основі латинської графіки.
Релігія
Віруючі — в основному лютерани, широко поширені пієтистські течії (баптисти, адвентисти, гернгутери). Православні, в основному сету, що проживають на південному сході Естонії і в Печорському районі Псковської області.
Культура
Традиційна культура західної і північної Естонії зазнала потужного германського і фінського впливу, південна і східна — балтського і східнослов'янського.
Духовна культура
- Фольклор
Фольклор включає рунічні пісні, на основі яких складений національний епос «Кальовіпоег» (Kalevipoeg, 1857-61), пісні, казки.
Старовинні музичні інструменти — каннел (kannel, типу гусел), дерев'яні труби, козині ріжки, сопілки, волинки.
У 18 столітті розповсюджується скрипка, в 19 столітті утворюються духові оркестри, розвивається хорове мистецтво. У 1869 проводиться перше вссестонське співецьке свято. Зберігаються деякі народні звичаї, наприклад святкування Іванова дня із запаленням багать, піснями, гойданням на гойдалках.
Розвинено прикладне мистецтво (візерункове ткання, вишивка і в'язання, плетіння мережив, обробка шкіри, срібла, на заході — різьблення і випалювання по дереву і ін.).
Матеріальна культура
Заняття
Головним заняттями естонців були землеробство (жито, ячмінь, льон, боби), ріллі, тваринництво (молочна худоба, свині, вівці). З 2-й половини 19 століття розповсюджуються товарне виробництво льону, картоплі, молочне тваринництво, рибальство. Розвивається промисловість, головним чином текстильна і машинобудування.
Житло
Якнайдавніші сільські поселення — села купчастого і рядового планування, на півдні — також однодвірні і розкидані поселення. Основне традиційне житло — житлова клуня (рехетуба) — зрубова трикамерна споруда з високим солом'яним дахом; центральне житлове приміщення, опалювальне по-чорному (клуня), використовувалося також для просушування снопів; примикаючі приміщення — холодна комора-камора (kamber) і тік (rehealune). Інші споруди садиби — кліть (ait), хлів (laut), літня кухня (köök), лазня (saun). В кінці 19 століття у заможних селян число камір росте, в них влаштовуються спальні, з'являються печі з димарем. Іноді житло будують окремо, залишаючи за клунею тільки господарське призначення. У 20 столітті розповсюджуються будинки типу котеджів.
Національний одяг
Традиційний жіночий одяг середини 19 століття — сорочка туниковидного крою (särk, hame), смугаста спідниця (seelik, kört), тканий пояс, верхня суконна коротка кофта в талію (kampsun) або безрукавка (liistik). На півночі поширена коротка блуза з пишними рукавами (käised). Заміжні жінки носили фартух, рушниковий головний убір (linik), пізніше — полотняний чіпець (tanu), на півночі і заході — убір типу кокошника (pottmüts, kabimüts). Головний убір дівчат — вінець на твердій основі (pärg) або стрічка. Характерне льняне (õlalinik, kaal) або шерстяне покривало (sõba). Святковий одяг прикрашався срібними фібулами — конічними (sõlg) і плоскими (prees), ланцюжками з монетами і намистами; особливо рясні нагрудні прикраси сету. Жіночий одяг сету відрізняли російські елементи: рубаха-долгорукавка (пізніше — т.з. новгородського типу з широкими рукавами) і глухий косоклинний сарафан (rüüd, sukman). Головний убір — рушниковий линик, дівчата носили вінець російського типу (vanik).
Чоловічий одяг — туниковидна сорочка з прямим розрізом коміра (särk), штани — довгі або по (püksid) коліна, жилет (vest), куртка (vammus), повстяний капелюх (kaap). У сету була поширена російська косоворотка. Верхній чоловічий і жіночий одяг — каптан, взимку шуба.
Взуття — шкіряні постоли (pastlad), у свята — туфлі у жінок, високі чоботи у чоловіків. Були поширені в'язані кольорові рукавички (kindad), панчохи (sukad), шкарпетки (sokid).
Кухня
Основна традиційна їжа — житній хліб (leib), каші (головним чином ячмінні), юшки, овочі (бруква, ріпа, капуста, з 19 століття — картопля), риба, кисле молоко, м'ясо (солона і копчена свинина, баранина, яловичина).
Напої — квас (taar), пиво (õlu).
До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (sepik), готували ковбаси (на півдні — кров'яні, на півночі — «білі», з начинкою з крупи), холодець (sült, jaheliha). Для півдня характерний сир (sõir).
Див. також
Література
- ↑ Наулко В. Естонське населення в Україні // Народна творчість та етнографія. 1970. № 5
Примітки
- ↑ Population by ethnic nationality. Statistics Estonia. 30 March 2012. Процитовано 30 March 2012.
- ↑ Tilastokeskus - Population. Процитовано 17 March 2015.
- ↑ Total ancestry categories tallied for people with one or more ancestry categories reported 2013 American Community Survey 1-Year Estimates. United States Census Bureau. Процитовано 2 September 2014.
- ↑ Estonian Embassy in Ottawa. estemb.ca.
- ↑ Canada-Estonia Relations. Процитовано 17 March 2015.
- ↑ Eestlased Rootsis.
- ↑ ВПН-2010. Процитовано 17 March 2015.
- ↑ United Kingdom. Ethnologue. Процитовано 17 March 2015.
- ↑ 2054.0 Australian Census Analytic Program: Australians' Ancestries (2001 (Corrigendum)) (PDF). Australian Bureau of Statistics. 2001. Процитовано 17 September 2011.
- ↑ Population, by Norwegian/foreign citizenship and country background. Statistics Norway. 1 January 2011. Процитовано 17 September 2011.
- ↑ The distribution of the population by nationality and mother tongue. State Statistics Committee of Ukraine. 2001.
- ↑ CSO - Statistics: Persons usually resident or present in the State on Census Night, classified by place of birth and age group
- ↑ On key provisional results of Population and Housing Census 2011. Central Statistical Bureau of Latvia. 2012.
- ↑ Estemb in Belgium and Luxembourg. Процитовано 17 March 2015.
- ↑ Dialog. rannsokn.hagstofa.is.