Залізня

село Залізня
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Рада	Головенківська сільська рада
Основні дані
Населення	177
Площа	0,85 км²
Густота населення	208,24 осіб/км²
Поштовий індекс	12464
Телефонний код	+380 412
Географічні дані
Географічні координати	50°09′00″ пн. ш. 28°31′20″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	219 м
Водойми	Гнилоп"ять
Місцева влада
Адреса ради	12464, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Головенка, вул.Шкільна,1 , тел. 40-22-45
Карта
Залізня
Залізня
Мапа
Залізня у Вікісховищі

Залі́зня — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 177 осіб. Національний склад населення - українці, поляки, росіяни. В селі мешкає значна частина нащадків старообрядців попівської гілки. Наявне діюче старообрядницьке кладовище.

В історичній літературі згадується назва населеного пункту Мократіца, яке у 1545 році належало землевласникам Вороничам. З великою долею вірогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до теперішнього часу одна з околиць Залізні носить у народі назву, а до часів радянскої колективізації існував хутір з назвою "Мократичі".

У 18 та 19 століттях відоме, як слобода Железняки, значну частину населення якого становили старообрядці. У 1875 році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев"яну Свято-Покровську церкву, яка зберіглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб). Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-6 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців примусили розібрати та перевезти свої оселі до Залізняка.

До цього часу у пам"яті старих жителів села зберіглись назви окремих з тих хуторів - Лихотворищина, Мократичі, Лівончиків хутір, Шкрудєва гора, Голопузівка.

До Другої світової війни на радянський манер село називали Желєзнякі. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його - Желєзняк, хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР переіменували його на Залізня ( дата переіменування невідома). На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам'ятник, у вигляді гранітної стели з хрестом, встановлений у 1911 році, на якому наявний напис : " Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе + Упокой Господи души их " .

Село розташовано у мальовничій місцині по обох берегах річки Гнилоп'яті (притока Тетеріва) на кордоні з територією 37 загальновійськового полігону Міністерства оборони України.

З 1923 р. по 12.05.1958 р. село було центром Залізнянської сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996р. село входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням Головенківської сільської ради (17.04.1996 р.) перейшло до її складу.

В селі розташований сільський клуб Головенківської сільської ради.

До розпаду СРСР на території населеного пункту розташовувалась бригада колгоспу " Світанок " (правління у с. Троянів), яка займалась скотарством. Діяла кузня, в якій не лише ремонтували колгоспну техніку, а й задовільняли ковальсько-слюсарні потреби населення. Працювала школа-восьмирічка,у якій навчались діти колгоспників. Будь-якого значного промислового чи сільськогосподарського виробництва, окрім особистих селянських господарств, за часів незалежності України в селі не існує. В приміщеннях колишніх ферм, які вціліли, зараз розташовані приватні пилорама та цех з обробки каменю. Село електрифіковано та газифіковано, має фельдшерсько-акушерський пункт.

22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.

На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила 17 воїнів, які загибли при його визволенні у 1944 році. Ось їх список

ст. сержант	Абаєв	Килч	-	1896	01-01-1944	-	-	-
рядовий	Босик	Петро	Сидорович	1902	01-01-1944	-	-	-
рядовий	Бондарев	Григорій	Іванович	1912	01-01-1944	-	-	-
рядовий	Готун	Микола	Степанович	-	01-01-1944	-	-	-
ст. сержант	Кобець	Андрій	Андрійович	1924	03-01-1944	-	-	-
гв. мол. сержант	Колтун	Олександр	Кузьмович	-	03-01-1944	-	-	-
рядовий	Колтун	Олександр	Кух	-	03-01-1944	-	-	-
мол. сержант	Кострицький	Павло	Прокопович	1919	01-01-1944	-	-	-
рядовий	Красилович	Василь	Ількович	1908	01-01-1944	-	-	-
мол. лейтенант	Кургузов	Григорій	Гаврилович	-	03-01-1944	-	-	-
рядовий	Павлюк	Антоніна	Михайлівна	-	13-04-1944	-	-	-
рядовий	Петручек	Яків	Сазонович	1911	01-01-1944	-	-	-
рядовий	Панежда	Лука	Кузьмович	1907	01-01-1944	-	-	-
ст. сержант	Суховеєв	Володимир	Степанович	1905	01-01-1944	-	-	-
рядовий	Татченко	Григорій	Якович	1910	07-01-1944	-	-	-
мол. сержант	Тимаков	Семен	Фролович	1922	03-01-1944	-	-	-
рядовий	Юткін	Олексій	Григорович	1911	01-01-1944

Посилання

• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Погода в селі Залізня
• Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
• Żeleźniaki, w dokumentach także Żeleźnice, Żelazna, wieś nad Hnyłopiatem... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 767. (пол.)
• http://graves.code.ua/soldier/ccc050000000093