Електрохімія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 743: Рядок 743:


== Посилання ==
== Посилання ==
*[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=17785 ЕЛЕКТРОХІ́МІЯ] //[[ЕСУ]]
* [http://www.electrochemistry.net Electrochemistry.net]
* [http://www.electrochemistry.net Electrochemistry.net]
* [http://www.electrochem.org The Electrochemical Society]
* [http://www.electrochem.org The Electrochemical Society]

Версія за 15:38, 8 квітня 2016

Електрохі́мія — галузь науки, яка вивчає властивості систем, що містять іонні провідники, та перетворення речовин на межі поділу фаз за участю заряджених часток (іонів, електронів). Зокрема, електрохімія вивчає закони взаємного перетворення електричної і хімічної форм руху матерії, будову і властивості розчинів електролітів, процеси електролізу, роботу електрохімічних елементів, електрохімічну корозію, електросинтез речовин, тощо.

Електрохімічний процес відбувається на межі поділу твердої та рідкої фази (іноді між двома рідинами).

Історія

Думка про існування зв'язку між хімічними та електричними явищами була висловлена М. В. Ломоносовим ще в 1752 р. Але через відсутність достатньо потужного джерела електричної енергії дослідження цього зв'язку на той час було неможливим. Відомі досліди Гальвані (1791 р.) з препарованими лапками жаби посилили інтерес до електрохімічних досліджень. В 1799 р. Вольта винайшов першу електрохімічну батарею, яка отримала назву "вольтова стовпа". Після цієї події незвичайні властивості електрохімічних ланцюгів стали предметом вивчення нової науки - електрохімії.

Згодом було розроблено більш досконалі хімічні джерела струму, які отримали назву гальванічних елементів. З їх допомогою було створено багато відкриттів в області фізики, встановлено ряд основних законів електрики і магнетизму. Після винайдення динамомашини в 60-х роках ХІХ ст. гальванічні елементи, як джерела струму, втратили своє значення. Новий інтерес до них почався з середини ХХ ст., що пов'язано з розвитком напівпровідникової радіотехніки, мікроелектроніки, космічних технологій.

У 19601970-х роках інтенсивно розвивалася квантова електрохімія, лідером якої був радянський електрохімік Реваз Догонадзе та його група.

Радянська школа електрохіміків

Основні напрямки досліджень

Наукові основи

Прикладна електрохімія

Гальванічні елементи і акумулятори

Виготовлення електролітічних конденсаторів

Гальванічні покриття

Технологія нанесення тонких шарів металу (цинк, або тришарове покриття мідь-нікель-хром, та ін.) може захистити сплави заліза від корозії.

Гальваничні покриття застосовують також для декоративних цілей (золочіння, сріблення).

Електрохімія неводних розчинів

Дослідження у водних розчинах обмежені електрохімічною стійкістю води, як розчинника. Електроліз розплавів не завжди можливий, тому що прості та комплексні сольові системи, у цьому випадку евтектичні розплави, мають надто високу температуру плавлення. Неводні розчини в органічних розчинниках, в рідкому SO2 тощо дозволяють здійснити деякі процеси, надто енергомісткі або зовсім неможливі у воді чи розплавах.

Див. також

Посилання

Література

  • ВАК України. Паспорт спеціальності. N 17-09/1 від 29.01.98
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0