Тільзитський мир: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
стиль
Рядок 47: Рядок 47:


== Наслідки ==
== Наслідки ==
Перед самим підписанням угоди, коли прусський король ходив по берегу річки [[Німан]] в якості спостерігача, Наполеон заявив: «''варто піднятися цій руці і Пруссія перестане існувати''» (''McKay''). Пізніше, багато спостерігачів у Пруссії і Росії розглядати договір як нерівноправний і як національне приниження. Почуття образи в російських столичних колах було велике:
Перед самим підписанням угоди, коли прусський король ходив по берегу річки [[Німан]] як спостерігач, Наполеон заявив: «''варто піднятися цій руці і Пруссія перестане існувати''» (''McKay''). Пізніше, багато спостерігачів у Пруссії і Росії розглядати договір як нерівноправний і як національне приниження. Почуття образи в російських столичних колах було велике:
{{початок цитати}} «Тильзит!.. (при звуке сем обидном / Теперь не побледнеет росс)» {{кінець цитати}}
{{початок цитати}} «Тильзит!.. (при звуке сем обидном / Теперь не побледнеет росс)» {{кінець цитати}}
, — писав через 14 років [[Олександр Пушкін]]. На війну з Францією 1812 року в Росії згодом дивилися саме як на подію, яка «загладжувала» Тільзитський мир.
, — писав через 14 років [[Олександр Пушкін]]. На війну з Францією 1812 року в Росії згодом дивилися саме як на подію, яка «загладжувала» Тільзитський мир.

Версія за 14:17, 21 травня 2016

фр. Adolphe Roehn. Зустріч Наполеона І і Олександра І на річці Німан 25 червня 1807 року

Тільзи́тський мир — мирні договори між Францією, Росією і Пруссією, укладені у містечку Тільзиті (тепер Совєтськ Калінінградської області, Росія) відповідно 25 червня (7 липня) 1807 та 27 червня (9 липня) 1807 після перемоги Наполеона Бонапарта в російсько-прусько-французькій війні 1806–1807. Вели переговори і укладали угоду між Францією і Росією особисто Олександр І та Наполеон І.

Наполеон у Тільзиті

Передісторія

14 червня 1807 Наполеон Бонапарт розгромив під Фрідланде російську армію Беннігсена. Олександр I, отримавши цю звістку, наказав Лобанову-Ростовському їхати до французького табору для переговорів про мир. Генерал Калькрейт також прибув до Наполеона від імені пруського короля, але Наполеон всіляко підкреслював, що укладає угоду саме з російським імператором[1]. Наполеон в цей час перебував на березі Німану, в містечку Тільзиті; російська армія і залишки пруської перебували на іншому березі. Князь Лобанов передав Наполеону бажання імператора Олександра особисто зустрітися з ним.

Обидві сторони не хотіли продовжувати війну через втому солдатів. Окрім того, Олександр I побоювався польського національного пробудження у випадку тривалого конфлікту.

Перебіг переговорів

Герцогство Варшавське та вільне місто Гданськ (Данциг)

25 червня 1807, обидва імператори зустрілися на плоту, поставленому посередині річки Німан, і близько години розмовляли віч-на-віч у критому павільйоні. На другий день вони знову бачилися вже в Тільзиті; Олександр I був присутній на огляді французької гвардії. Наполеон бажав не тільки миру, але і союзу з Олександром, він пропонував свободу дій щодо захоплення Росією Балканського півостріва, який належав Османській імперії, та приєднання до Росії шведської Фінляндії. Як винагороду Наполен бажав отримати п'ятирічну підтримку у протистоянні з Англією, яка передбачала приєднання Росії до антиаглійської континентальної блокади та закриття її портів для англійських торгових кораблів. Олександр за допомогу Франції хотів отримати ще й Константинополь, на що Наполеон не погоджувався. Сподівання Наполеона були надто оптимістичними, і це йому самому довелося незабаром визнати: Олександр зі своєю лагідною посмішкою, м'якою промовою, люб'язним поводженням був зовсім не такий поступливий, як хотілося б його новому союзнику. «Це справжній візантієць» (фр. C’est un véritable grec du Bas-Empire) — говорив Наполеон своїм наближеним.

Зрештою, Олександру I довелося йти на поступки — зокрема, щодо долі Пруссії: більше половини пруських володінь були відібрані Наполеоном у Фрідріха-Вільгельма III. Провінції на лівому березі Ельби були віддані Наполеоном новоутвореному королівству Вестфалія, де сідав на трон Жером Бонапарт. Відновлювалася Польща — однак не з усіх колишніх провінцій, а тільки пруської частини під назвою Варшавського герцогства. Росія отримала як компенсацію Білостоцькі землі, де було утворена Білостоцька область. Гданськ (Данциг) ставав вільним містом. Всі монархи, що були раніше поставлені Наполеоном, визнавалися Росією і Прусією. На знак поваги до російського імператора (фр. en considération de l’empereur de Russie) Наполеон залишив пруському королю стару Пруссію, Бранденбург, Померанію та Сілезію. На випадок, якби імператор французів побажав приєднаня до своїх завоювань Ганноверу, вирішено було компенсувати це Прусії територіями на лівому березі Ельби.

Головний пункт Тільзитської угоди не був тоді опублікований: Росія і Франція зобов'язалися допомагати один одному у будь-яких наступальних і оборонних війнах, де цього потребуватимуть обставини. Цей тісний союз усував єдиного сильного суперника Наполеона на континенті; Англія залишалася ізольованою, обидві держави зобов'язувалися всіма заходами спонукати інші країни Європи дотримуватися континентальної антианглійської блокади. 8 липня 1807 французько-російський договір був підписаний обома імператорами.
Другий договір, між Францією та Прусією, був підписаний наступного дня, 9 липня.

Умови договору

Землі, що залишилися за королівством Пруссія після Тільзитського миру 1807 року (коричневий колір)
  • Росія і Франція зобов'язувалися допомагати один одному у будь-яких наступальних і оборонних війнах, де цього потребуватимуть обставини.

Росія зобов'язувалася

Франція визнавала
  • і гарантувала суверенітет князівства Ольденбург і ряду інших малих держав, де правили німецькі родичі російського імператора.
  • свободу дій Росії щодо захоплення шведської Фінляндії
Пруссія ставала залежною від Франції й погоджувалася

Наслідки

Перед самим підписанням угоди, коли прусський король ходив по берегу річки Німан як спостерігач, Наполеон заявив: «варто піднятися цій руці і Пруссія перестане існувати» (McKay). Пізніше, багато спостерігачів у Пруссії і Росії розглядати договір як нерівноправний і як національне приниження. Почуття образи в російських столичних колах було велике:

«Тильзит!.. (при звуке сем обидном / Теперь не побледнеет росс)»

, — писав через 14 років Олександр Пушкін. На війну з Францією 1812 року в Росії згодом дивилися саме як на подію, яка «загладжувала» Тільзитський мир.

Наполеона Тільзитський мир підніс на вершину могутності, а імператора Олександра поставив у скрутне становище. З 1807 року Наполеон починає проводити набагато сміливішу політику в Європі, ніж раніше.

Фактично, співпробітництво між Росією і Фрацією закінчилося в 1810, коли Олександр почав надавати доступ до своїх портів для суден нейтральних країн. Остаточно мир було розірвано у 1812 році, коли Наполеон з військом перетнув річку Німан і почалася французько-російська війна

Виноски

  1. Оскільки доля Прусії фактично вирішувалася без участі її делегації, обидві угоди часто вважаються єдиною французько-російською домовленістю

Джерела

  • Шильдер, «Імп. Олександр I» (1900)

Посилання