Вітеллій: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м зображенння File:Museum template.gif замінене на більш якісне File:Museum_template.svg
Немає опису редагування
Мітка: перше редагування
Рядок 29: Рядок 29:
'''Авл Віте́ллій Герма́нік А́вгуст''' ({{lang-la|Aulus Vitellius Germanicus Augustus}}), уроджений '''Авл Вітеллій''' (*[[24 вересня]] [[15]] — † [[20 грудня]] [[69]]) — [[Стародавній Рим|римський]] імператор, який правив з [[17 квітня]] [[69]] до [[20 грудня]] того ж року. Був одним з імператорів 69 року, «[[Рік чотирьох імператорів|року чотирьох імператорів]]».
'''Авл Віте́ллій Герма́нік А́вгуст''' ({{lang-la|Aulus Vitellius Germanicus Augustus}}), уроджений '''Авл Вітеллій''' (*[[24 вересня]] [[15]] — † [[20 грудня]] [[69]]) — [[Стародавній Рим|римський]] імператор, який правив з [[17 квітня]] [[69]] до [[20 грудня]] того ж року. Був одним з імператорів 69 року, «[[Рік чотирьох імператорів|року чотирьох імператорів]]».


Був сином [[Луцій Вітеллій (консул 34 року)|Луція Вітеллія]], який був [[Консул|консулом]] і губернатором Сирії за часів Тиберія (до речі, саме він усунув з посади [[Понтій Пілат|Понтія Пілата]]). Вітеллій-син став [[Консул|консулом]] в [[48]], і можливо, в [[60]] або [[61]], [[Проконсул|проконсулом]] [[Африка (римська провінція)|Африки]], де виказав себе з найкращої сторони.


== Походження та родина ==
Після вдалого повстання [[Ґальба|Ґальби]] Вітеллій став командиром германських легіонів. Повставши проти [[Отон|Отона]] і перемігши його армію, він став новим імператором. Головні сили - 60 тис. воїнів - Вітеллій розмістив в [[Рим|Римі]], а там часом на оголеному германському кордоні почалися вторгнення варварів. Дунайська армія, яка була віддана [[Отон|Отону]], неохоче визнала нового імператора. І коли приєвфратська армія, яка під командуванням [[Веспасіан|Веспасіана]] придушувала повстання в [[Іудея (римська провінція)|Іудеї]], проголосила свого командира імператором, дунайські легіони відразу ж його визнали. Затвердивши свою владу на сході, [[Веспасіан]] рушив на захід.
Авл Вітеллій народився 7 вересня 15 року.
Батько - [[Луцій Вітеллій (консул 34 року)|Луцій Вітеллій Ветеріс]], консул і губернатор Сирії за часів Тиберія. Після свого консульства, Луцій Вітеллій (до речі, саме він усунув з посади [[Понтій Пілат|Понтія Пілата]]) став губернатором Сирії , де він провів блискучу військову кампанію в Вірменії і не вели менш блискучі переговори з парфянскою імперією.

Мати - Секстилія.

У нього був також один брат, Луцій Вітеллій молодший.

[[Светоній|Светоній]] записав, що, коли Вітеллій був народжений, його гороскоп так налякав батьків, що батько намагався запобігти тому, щоб Авл став консулом.

Вперше він одружився до 40-го року на жінці на ім'я Петронія, дочкою Публія Петронія, дочка екс-консула, від якої у нього був син Авл Вітеллій Петроніанус, котрий був сліпим на одне око.

Вдруге він одружився близько 50-го року на жінці на ім'я Галерія Фундана, котра була скоріш за все внучкою Гая Галерія, префекту Єгипту в 23-му році. Від неї у нього було двоє дітей, син на ім'я Авл Вітеллій Германік або Новіс, молодший, і дочка, Вітеллія, яка одружилась на Легатусі Децімусі Валеріусі Азіатікусу.

== Політична та військова кар’єра ==
Луцій Вітеллій був одним з найважливіших придворних в Римі, і немає нічого дивного в тому, що його син мав легку кар'єру. Він був консулом в перші шість місяців 48 у віці 33 років. Авл Вітеллій також займав інші посади в мінімальний вік, наприклад: квестор в 40, і претором в 45. Однак, це були не тільки заслуги його батька, котрий допоміг піднятись сину. Авл він займав чільне місце при дворі, завоювавши дружбу імператора [[Калігула|Калігули]]. Коли імператор був убитий в 41 році, Вітеллій започаткував дружбу з його наступником [[Клавдій|Клавдієм]].

В кінці царювання Клавдія, Вітеллій був уже священиком. Можливо, він став наступником свого батька, тому що той помер приблизно в цей же час. Це був останній хід кар'єри, і скоріше за все, Вітеллій не був у числі фаворитів наступника Клавдія [[Нерон|Нерона]].

В 60/61 роках, Авл був губернатором Африки (Туніс), єдиною провінцією, що перебувала під владою Сенату. Це було почесне місце і Вітеллій вправно вів свою справу в цьому регіоні.

В кінці 68, Гальба, на загальне здивування, вибрав його командувати армією Нижньої Німеччини, а ось Вітеллий заслужив собі недобру славу скандальними марнотратствами і надмірною добротою, як своєю особисто, так і його підлеглих та солдат. Незабаром це виявилось фатальною помилкою для самого Вітеллія.

== Війна проти Гальби ==
Коли Вітеллій прибув у свою провінцію в останні дні листопада, то виявив, що Рейнська область була на межі бунту. Єдиний спосіб впоратися з повстанцями-солдатами було дати їм все, що вони вимагали. У подібній ситуації, [[Юлій Цезар]] відправляв на пенсію легіонерів (47 р до н.е.). Вітеллій зробив те ж саме, але, як [[Тацит]] зауважує: "все, що він робив, було витлумачено як натяк на щось більше". Наступні покоління вважали, що у Вітеллія вже були плани стати імператором.

1 січня 69, солдати в Нижній Німеччині повстали. У перший день Нового року, вони повинні були дати присягу на вірність імператору, але легіони Корнелія Аквіниса і Фабія Валента, V Алаудаї і I Германіка, побили портрети Гальби. Те саме зробили і легіони XV Прімігенія і XVI Гальський.

Вітеллій діяв швидко та ефективно. Він випустив лідера Батавіан Юлія Цивіліс, котрий був заарештований за звинуваченням у державній зраді, але який може бути корисним: в кінці кінців, було вісім ескаріол допоміжних підрозділів в Галлії, що могли б бути корисними як доповнення до шести легіонів, які заприсяглися на вірність новому імператору.

Вітеллій проголошує, що звільнить імперію від узурпації Гальби і почанає карбувати монети, на яких написано "свобода відновлена". Двадцять перший легіон Рапакс, провінція Раетія, провінції Лугдунська Галлія з першим Італійським легіоном перейшли на сторону Вітеллія. Галльські громади, як Тревірі і Лінгони також приєднались до нього. Протягом двох тижнів, Вітеллій був господарем усіх провінцій на північ від Альп, і володів десятьма легіонами. Африка, пам'ятаючи чудове губернаторство, приєдналась до нього. Цього було достатньо для вторгнення в Італію.

До кінця січня, Вителлий послав дві армії в Італію. Перша з них була під командуванням Авла Цеціни Аліенуса. Вона складалася з XXI Рапакс, великої частини III Македонського і XXII Плімігенії, також допоміжні отряди: близько 30000 воїнів, які повинні були забезпечити дорогу від Верхнього Рейну до Аванш в Швейцарії, через Кол дю Гранд Сен-Бернар і аж до Аости в рівнини Верхнього Po.

Другою армією Вітеллія командувала людина, який власне і переконала його стати імператором - Фабій Валента. Він взяв п'ятий легіон Алаудае, а також великі частини XV Прімігенія, I Германіка і XVI Галліка. Ця армія взяла шлях з Кельна в Трірі, Меці та Туль, куди прийшли хороші новини: у Римі Гальба запанікував після того, як почув звістку про повстання Вітеллія, втратив підтримку імператорської гвардії і був убитий на форумі.
Наступником Гальба став [[Марк Сальвий Отон]], який успадкував війну проти Вітеллія.

== Війна проти Отона ==
Армія Фабія Валента об'єдналась з першим Італійським легіоном і вісьмома ескаріолами допоміжних агрегатів. Через деякий час приходе звістка про те, що три іспанські провінції перейшли до сторони Вітеліан.

У той же час, Отон почав збирати свою армію: перший легіон Adiutrix і XIII Близнюк, Імператорська Гвардія і 2000 спішно мобілізованих гладіаторів, також йшло підкріплення (VII Галбіана, XI Клаудіа, XIV Геміні). Проте, ця сила була менше, ніж в армії Ценіна. Єдина надія Отона була в тому, щоб знищити армію Ценіни перш, ніж вона могла б об'єднатися з армією Валента.

Ідея цієї стратегії була доволі успішна. Ценіна досяг П'яченца; його армії вдалося перетнути Po на конях і Ветеліанс почали брати в облогу місто. Але солдати Отона перемогли своїх ворогів кілька разів, хоча вони ще не були достатньо сильні, щоб приєднатися до вирішальної битви. Реальна проблема була в тому чи Отон був в змозі зібрати свої одиниці, перш ніж Ценіна і Валент об'єднали б свої сили.

Валент прибув першим. Кремона був узятий в полон. 14 квітня дві армії вступили в бій. П'ятий легіон Вітеліус Алаудае, Італійський і XXI Рапакс переміг Отон з XIII Близнюк, I Адіутрікс з імператорської гвардії. Вітеллій, який був в Ліоні, був проголошений "Імператором" своїми солдатами, званням, котре дають переможцям-полководцям.
Отон все ще міг розраховувати на VII Галбіану, XI Клаудію і XIV Геміну, і лояльність по містах Італії. Проте, після поразки імператор наклав на себе руки (16 квітня). Три дні по тому, Сенат визнав Вітеллія в якості єдиного правителя Римської імперії.
30 квітня Вітеллій прийняв владу трибунів, найважливішу ознаку імператорської влади. У той же час, він призначає свого сина, також званий Вітеллієм, як свого наступника і дає своє прізвище Германік.

== Імператор: адміністрація ==
Незважаючи на своє коротке правління він зробив два важливих вклади в римський уряд.

1) Вітеллій припинив практику продажу центуріонів і відпусток звільнення від обов'язку.

2) Вітеллій також заборонив астрологів з Риму та Італії 1 жовтня 69. Він уже давно обурвався, від їх "антиримської практики".

Вітеллій перетнув Альпи, відвідав Турин, і послав вісім Батавії Ауксіларі одиниць назад додому. Він також призначиє Валента та Цаціна консулами.
Через п'ять днів, Вітеллій додав свій третій титул "Імператор".

17 липня, 69 року, Вітеллій прибуває до Риму. Він зустрів свою матір, яка отримує титул Августи, і померла кілька днів потому. Звичайно, деякі ворожі джерела вказуютть, що сам Вітеллій підозрюється в її отруєнні .

Піхніше він приймає титули Августа і Батька Батьківщини, також сан першосвященика. З цього моменту він був Авл Вітеллій Германік, тричі Імператор, Огастес, першосвященик, з тріб повноваженнями, Батько Вітчизни.





Після поразки своєї армії Вітеллій спробував відректися, але переговори були марними, і, коли армія увійшла до [[Рим|Риму]], Вітеллія було вбито солдатами.


[[Файл:019_Vitellius.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Динарій Вітеллія]]
[[Файл:019_Vitellius.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Динарій Вітеллія]]

Версія за 22:57, 26 травня 2016

Авл Вітеллій Германік Август
AULUS VITELLIUS GERMANICUS AUGUSTUS
Авл Вітеллій Германік Август
Авл Вітеллій Германік Август
8-й Імператор
Початок правління: 17 квітня 69 р.
Кінець правління: 20 грудня 69 р.

Попередник: Марк Сальвій Отон
Наступник: Веспасіан

Дата народження: 24 вересня 15(0015-09-24)
Місце народження: Нуцерія Альфатернаd
Країна: Римської імперії
Дата смерті: 20 грудня 69(0069-12-20) (54 роки)
Місце смерті: Рим
Дружина: 1. Петронія ( — )
2. Галерія Фундана ( — )
Діти: син: Вітеллій Петроніан
син: Вітеллій Германік
дочка: Вітеллія
Батько: Луцій Вітеллій
Мати: Секстілія

Авл Віте́ллій Герма́нік А́вгуст (лат. Aulus Vitellius Germanicus Augustus), уроджений Авл Вітеллій (*24 вересня 15 — † 20 грудня 69) — римський імператор, який правив з 17 квітня 69 до 20 грудня того ж року. Був одним з імператорів 69 року, «року чотирьох імператорів».


Походження та родина

Авл Вітеллій народився 7 вересня 15 року. Батько - Луцій Вітеллій Ветеріс, консул і губернатор Сирії за часів Тиберія. Після свого консульства, Луцій Вітеллій (до речі, саме він усунув з посади Понтія Пілата) став губернатором Сирії , де він провів блискучу військову кампанію в Вірменії і не вели менш блискучі переговори з парфянскою імперією.

Мати - Секстилія.

У нього був також один брат, Луцій Вітеллій молодший.

Светоній записав, що, коли Вітеллій був народжений, його гороскоп так налякав батьків, що батько намагався запобігти тому, щоб Авл став консулом.

Вперше він одружився до 40-го року на жінці на ім'я Петронія, дочкою Публія Петронія, дочка екс-консула, від якої у нього був син Авл Вітеллій Петроніанус, котрий був сліпим на одне око.

Вдруге він одружився близько 50-го року на жінці на ім'я Галерія Фундана, котра була скоріш за все внучкою Гая Галерія, префекту Єгипту в 23-му році. Від неї у нього було двоє дітей, син на ім'я Авл Вітеллій Германік або Новіс, молодший, і дочка, Вітеллія, яка одружилась на Легатусі Децімусі Валеріусі Азіатікусу.

Політична та військова кар’єра

Луцій Вітеллій був одним з найважливіших придворних в Римі, і немає нічого дивного в тому, що його син мав легку кар'єру. Він був консулом в перші шість місяців 48 у віці 33 років. Авл Вітеллій також займав інші посади в мінімальний вік, наприклад: квестор в 40, і претором в 45. Однак, це були не тільки заслуги його батька, котрий допоміг піднятись сину. Авл він займав чільне місце при дворі, завоювавши дружбу імператора Калігули. Коли імператор був убитий в 41 році, Вітеллій започаткував дружбу з його наступником Клавдієм.

В кінці царювання Клавдія, Вітеллій був уже священиком. Можливо, він став наступником свого батька, тому що той помер приблизно в цей же час. Це був останній хід кар'єри, і скоріше за все, Вітеллій не був у числі фаворитів наступника Клавдія Нерона.

В 60/61 роках, Авл був губернатором Африки (Туніс), єдиною провінцією, що перебувала під владою Сенату. Це було почесне місце і Вітеллій вправно вів свою справу в цьому регіоні.

В кінці 68, Гальба, на загальне здивування, вибрав його командувати армією Нижньої Німеччини, а ось Вітеллий заслужив собі недобру славу скандальними марнотратствами і надмірною добротою, як своєю особисто, так і його підлеглих та солдат. Незабаром це виявилось фатальною помилкою для самого Вітеллія.

Війна проти Гальби

Коли Вітеллій прибув у свою провінцію в останні дні листопада, то виявив, що Рейнська область була на межі бунту. Єдиний спосіб впоратися з повстанцями-солдатами було дати їм все, що вони вимагали. У подібній ситуації, Юлій Цезар відправляв на пенсію легіонерів (47 р до н.е.). Вітеллій зробив те ж саме, але, як Тацит зауважує: "все, що він робив, було витлумачено як натяк на щось більше". Наступні покоління вважали, що у Вітеллія вже були плани стати імператором.

1 січня 69, солдати в Нижній Німеччині повстали. У перший день Нового року, вони повинні були дати присягу на вірність імператору, але легіони Корнелія Аквіниса і Фабія Валента, V Алаудаї і I Германіка, побили портрети Гальби. Те саме зробили і легіони XV Прімігенія і XVI Гальський.

Вітеллій діяв швидко та ефективно. Він випустив лідера Батавіан Юлія Цивіліс, котрий був заарештований за звинуваченням у державній зраді, але який може бути корисним: в кінці кінців, було вісім ескаріол допоміжних підрозділів в Галлії, що могли б бути корисними як доповнення до шести легіонів, які заприсяглися на вірність новому імператору.

Вітеллій проголошує, що звільнить імперію від узурпації Гальби і почанає карбувати монети, на яких написано "свобода відновлена". Двадцять перший легіон Рапакс, провінція Раетія, провінції Лугдунська Галлія з першим Італійським легіоном перейшли на сторону Вітеллія. Галльські громади, як Тревірі і Лінгони також приєднались до нього. Протягом двох тижнів, Вітеллій був господарем усіх провінцій на північ від Альп, і володів десятьма легіонами. Африка, пам'ятаючи чудове губернаторство, приєдналась до нього. Цього було достатньо для вторгнення в Італію.

До кінця січня, Вителлий послав дві армії в Італію. Перша з них була під командуванням Авла Цеціни Аліенуса. Вона складалася з XXI Рапакс, великої частини III Македонського і XXII Плімігенії, також допоміжні отряди: близько 30000 воїнів, які повинні були забезпечити дорогу від Верхнього Рейну до Аванш в Швейцарії, через Кол дю Гранд Сен-Бернар і аж до Аости в рівнини Верхнього Po.

Другою армією Вітеллія командувала людина, який власне і переконала його стати імператором - Фабій Валента. Він взяв п'ятий легіон Алаудае, а також великі частини XV Прімігенія, I Германіка і XVI Галліка. Ця армія взяла шлях з Кельна в Трірі, Меці та Туль, куди прийшли хороші новини: у Римі Гальба запанікував після того, як почув звістку про повстання Вітеллія, втратив підтримку імператорської гвардії і був убитий на форумі. Наступником Гальба став Марк Сальвий Отон, який успадкував війну проти Вітеллія.

Війна проти Отона

Армія Фабія Валента об'єдналась з першим Італійським легіоном і вісьмома ескаріолами допоміжних агрегатів. Через деякий час приходе звістка про те, що три іспанські провінції перейшли до сторони Вітеліан.

У той же час, Отон почав збирати свою армію: перший легіон Adiutrix і XIII Близнюк, Імператорська Гвардія і 2000 спішно мобілізованих гладіаторів, також йшло підкріплення (VII Галбіана, XI Клаудіа, XIV Геміні). Проте, ця сила була менше, ніж в армії Ценіна. Єдина надія Отона була в тому, щоб знищити армію Ценіни перш, ніж вона могла б об'єднатися з армією Валента.

Ідея цієї стратегії була доволі успішна. Ценіна досяг П'яченца; його армії вдалося перетнути Po на конях і Ветеліанс почали брати в облогу місто. Але солдати Отона перемогли своїх ворогів кілька разів, хоча вони ще не були достатньо сильні, щоб приєднатися до вирішальної битви. Реальна проблема була в тому чи Отон був в змозі зібрати свої одиниці, перш ніж Ценіна і Валент об'єднали б свої сили.

Валент прибув першим. Кремона був узятий в полон. 14 квітня дві армії вступили в бій. П'ятий легіон Вітеліус Алаудае, Італійський і XXI Рапакс переміг Отон з XIII Близнюк, I Адіутрікс з імператорської гвардії. Вітеллій, який був в Ліоні, був проголошений "Імператором" своїми солдатами, званням, котре дають переможцям-полководцям. Отон все ще міг розраховувати на VII Галбіану, XI Клаудію і XIV Геміну, і лояльність по містах Італії. Проте, після поразки імператор наклав на себе руки (16 квітня). Три дні по тому, Сенат визнав Вітеллія в якості єдиного правителя Римської імперії. 30 квітня Вітеллій прийняв владу трибунів, найважливішу ознаку імператорської влади. У той же час, він призначає свого сина, також званий Вітеллієм, як свого наступника і дає своє прізвище Германік.

Імператор: адміністрація

Незважаючи на своє коротке правління він зробив два важливих вклади в римський уряд.

1) Вітеллій припинив практику продажу центуріонів і відпусток звільнення від обов'язку.

2) Вітеллій також заборонив астрологів з Риму та Італії 1 жовтня 69. Він уже давно обурвався, від їх "антиримської практики".

Вітеллій перетнув Альпи, відвідав Турин, і послав вісім Батавії Ауксіларі одиниць назад додому. Він також призначиє Валента та Цаціна консулами. Через п'ять днів, Вітеллій додав свій третій титул "Імператор".

17 липня, 69 року, Вітеллій прибуває до Риму. Він зустрів свою матір, яка отримує титул Августи, і померла кілька днів потому. Звичайно, деякі ворожі джерела вказуютть, що сам Вітеллій підозрюється в її отруєнні .

Піхніше він приймає титули Августа і Батька Батьківщини, також сан першосвященика. З цього моменту він був Авл Вітеллій Германік, тричі Імператор, Огастес, першосвященик, з тріб повноваженнями, Батько Вітчизни.



Файл:019 Vitellius.jpg
Динарій Вітеллія

Література

  • Ф. Ф. Зелинский «Римская империя»
  • The Eleventh Edition of the Encyclopædia Britannica

Посилання