Аль-Касім аль-Мамун: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Картка:Особа | ім'я = Аль-Касім аль-Мамун | місце_проживання = | зображення... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
| зображення = |
| зображення = |
||
| підпис_зображення = |
| підпис_зображення = |
||
| ім'я_при_народженні = |
| ім'я_при_народженні = القاسم بن حمود |
||
| дата_народження = |
| дата_народження = {{ДН|||965}} |
||
| місце_народження = |
| місце_народження = |
||
| дата_смерті = {{ДС||| |
| дата_смерті = {{ДС|||1035}} |
||
| місце_смерті = |
| місце_смерті = Херес-де-ла-Фронтера |
||
| причина_смерті = |
| причина_смерті = |
||
| громадянство = |
| громадянство = |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
| титул = халіф |
| титул = халіф |
||
| посада = |
| посада = |
||
| термін = |
| термін = 1018—1021 та 1022—1023 роки |
||
| попередник = [[Абдаррахман IV]] |
| попередник = [[Абдаррахман IV]] |
||
| наступник = [[Ях'я ібн Алі аль-Муталі]] |
| наступник = [[Ях'я ібн Алі аль-Муталі]] (вперше)<br/>[[Абдаррахман V]] (вдруге) |
||
| дружина = |
| дружина = |
||
| діти = |
| діти = 2 сина |
||
| рід = Хаммудіди |
| рід = Хаммудіди |
||
| родичі = |
| родичі = |
||
| батько = Хаммуд |
| батько = Хаммуд ібн-Хаммуд |
||
| матір = |
| матір = |
||
| нагороди = |
| нагороди = |
||
Рядок 31: | Рядок 31: | ||
| герб = |
| герб = |
||
}} |
}} |
||
'''Аль-Касім аль-Мамун''' (* |
'''Аль-Касім аль-Мамун''' (*[[965]] —[[1035]]) — 8-й [[халіф]] [[Кордовський халіфат|Кордови]] у 1018—1021 та 1022—1023 роках. |
||
== Життєпис == |
|||
Походив з берберської династії Хаммудидів. Разом з братом [[Алі ібн Хаммуд ан-Насир]]ом брав участь у військових кампаніях набоці [[Сулайман ібн-аль-Хакам|Сулаймана]], що боровся за владу з халіфами Гішамом II і Мухаммедом II протягом 1009—1013 році. На дяку за звитягу ан-Насир отримав посаду валі (намісника) Сеути. |
|||
Незабаром скориставшись протистоянням між берберами, арабами і сакаліба, ан.-Насир захопив Танжер, який передав в управління аль-Касіму. У 1017 році разом з братом висадився на узбережжя Піренеїв. Звідси брав участь у поході на Кордову й повалення халіфа Сулаймана. Після оголошення ан-Насира у 1016 році халіфом, той призвачив аль-Касіма валі Севільї. |
|||
[[Файл:Califato de Córdoba-1000.png|міні|ліворуч|250пкс|халіфат за володарювання аль-Касіма]]У 1018 році після загибелі брата й встановлення влади халіфа Абдаррахмана IV, при підтримці берберських військ аль-Касім повстав та рушив на Кордову. Неподолік від столиці було завдано поразки війська халіфа. Після цього на бік аль-Касіма перейшла знать й війська. Завдяки цьому було захоплено Кордову. Незабаром загинув Абдаррахман IV, аль-Касіма оголошено новим халіфом. Після цього прийняв титул аль-Мамун. |
|||
Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військловикіВ, налагодити співпрацю з арабською знатю. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдаволення. Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсич виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-касім аль-Мамун вимушен був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї. |
|||
Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запроисли на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдаволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів. |
|||
Зрештою у 1023 році халіф разом з синами Мухаммедом і Хасаном намагався втекти до Севільї, але їх туди невпустили. Тоді аль-Касім втік до Хереса-де-ла-Фронтери, де потрапив у полон. Тут колишнього володаря тримали у в'язниці, поки у 1035 році не задушили. |
|||
== Джерела == |
|||
* Arnold Hottinger: Die Mauren. Arabische Kultur in Spanien. Wilhelm Fink Verlag, München 1995, ISBN 3-7705-3075-6 |
|||
* André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin, 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6) |
|||
[[Категорія:Халіфи Кордови]] |
|||
[[Категорія:Хаммудіди]] |
Версія за 14:09, 11 червня 2016
Аль-Касім аль-Мамун | |
---|---|
Ім'я при народженні | القاسم بن حمود |
Народився | 965 |
Помер |
1035 Херес-де-ла-Фронтера |
Країна | Аль-Андалус |
Національність | бербер |
Діяльність | аристократ |
Титул | халіф |
Посада | Халіф Кордовиd і Халіф Кордовиd |
Термін | 1018—1021 та 1022—1023 роки |
Попередник | Абдаррахман IV |
Наступник |
Ях'я ібн Алі аль-Муталі (вперше) Абдаррахман V (вдруге) |
Конфесія | іслам |
Рід | Хаммудіди |
Батько | Хаммуд ібн-Хаммуд |
Брати, сестри | Алі ібн Хаммуд ан-Насир |
Діти | 2 сина |
Аль-Касім аль-Мамун (*965 —1035) — 8-й халіф Кордови у 1018—1021 та 1022—1023 роках.
Життєпис
Походив з берберської династії Хаммудидів. Разом з братом Алі ібн Хаммуд ан-Насиром брав участь у військових кампаніях набоці Сулаймана, що боровся за владу з халіфами Гішамом II і Мухаммедом II протягом 1009—1013 році. На дяку за звитягу ан-Насир отримав посаду валі (намісника) Сеути.
Незабаром скориставшись протистоянням між берберами, арабами і сакаліба, ан.-Насир захопив Танжер, який передав в управління аль-Касіму. У 1017 році разом з братом висадився на узбережжя Піренеїв. Звідси брав участь у поході на Кордову й повалення халіфа Сулаймана. Після оголошення ан-Насира у 1016 році халіфом, той призвачив аль-Касіма валі Севільї.
У 1018 році після загибелі брата й встановлення влади халіфа Абдаррахмана IV, при підтримці берберських військ аль-Касім повстав та рушив на Кордову. Неподолік від столиці було завдано поразки війська халіфа. Після цього на бік аль-Касіма перейшла знать й війська. Завдяки цьому було захоплено Кордову. Незабаром загинув Абдаррахман IV, аль-Касіма оголошено новим халіфом. Після цього прийняв титул аль-Мамун.
Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військловикіВ, налагодити співпрацю з арабською знатю. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдаволення. Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсич виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-касім аль-Мамун вимушен був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї.
Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запроисли на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдаволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів.
Зрештою у 1023 році халіф разом з синами Мухаммедом і Хасаном намагався втекти до Севільї, але їх туди невпустили. Тоді аль-Касім втік до Хереса-де-ла-Фронтери, де потрапив у полон. Тут колишнього володаря тримали у в'язниці, поки у 1035 році не задушили.
Джерела
- Arnold Hottinger: Die Mauren. Arabische Kultur in Spanien. Wilhelm Fink Verlag, München 1995, ISBN 3-7705-3075-6
- André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin, 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6)