Трансильванія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 124: Рядок 124:
[[Князь]] Семигорода [[Габор Бетлен]] (1613-29) вважав [[1628]] р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. [[Богдан Хмельницький]] був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода — [[Юрій I Ракоці]] (1630-48) і [[Юрій II Ракоці ]] (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У [[XVIII століття|18 ст.]] екзильний гетьман [[Пилип Орлик]] мав зносини з князем [[Ференц II Ракоці|Ференцем II Ракоці]] (1676–1735; кн. 1704-11).
[[Князь]] Семигорода [[Габор Бетлен]] (1613-29) вважав [[1628]] р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. [[Богдан Хмельницький]] був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода — [[Юрій I Ракоці]] (1630-48) і [[Юрій II Ракоці ]] (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У [[XVIII століття|18 ст.]] екзильний гетьман [[Пилип Орлик]] мав зносини з князем [[Ференц II Ракоці|Ференцем II Ракоці]] (1676–1735; кн. 1704-11).


[[1699]] деякі проповіді [[Іоанікій Ґалятовський|Іоанікія Ґалятовського]] були перекладені та видані румунською мовою в [[Алба-Юлія]]. 1757 р. Дімітріє Евстатіє Брашовянул створив першу румунську граматику в Трансільванії на основі граматики [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]]; він також переклав ряд «слов'янських» книг [[румунська мова|румунською мовою]] (з'явились друком [[1792]] року у [[Сібіу (місто)|Сібіу]]).
[[1699]] деякі проповіді [[Іоанікій Ґалятовський|Іоанікія Ґалятовського]] були перекладені та видані румунською мовою в [[Алба-Юлія]]. 1757 р. Дімітріє Евстатіє Брашовянул створив першу румунську граматику в Трансільванії на основі граматики [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]]; він також переклав ряд книг з [[Церковно-слов'янська мова|церковно-слов'янської]] на [[румунська мова|румунську мову]] (з'явились друком [[1792]] року у [[Сібіу (місто)|Сібіу]]).


У [[1687]] році, після невдалої для турків [[Віденська битва|облоги Відня]] і спроби султана посадити на трансільванський престол свого ставленика, князівство було зайнято військами Габсбургів. Султан остаточно відмовився від претензій на володіння Трансільванією по [[Карловицький конгрес|Карловицькому миру]] 1699 року.
У [[1687]] році, після невдалої для турків [[Віденська битва|облоги Відня]] і спроби султана посадити на трансільванський престол свого ставленика, князівство було зайнято військами Габсбургів. Султан остаточно відмовився від претензій на володіння Трансільванією по [[Карловицький конгрес|Карловицькому миру]] 1699 року.

Версія за 09:20, 15 червня 2016

Трансільванія
рум. Transilvania/Ardeal
угор. Erdély
нім. Siebenbürgen
280px
Західні Румунські гори поряд з Арієшень, Алба
Західні Румунські гори поряд з Арієшень, Алба
Герб Трансільванія
Герб
Прізвисько: Земля За Лісом
Координати: 46°46′00″ пн. ш. 23°35′00″ сх. д. / 46.76667° пн. ш. 23.58333° сх. д. / 46.76667; 23.58333
Країна Румунія Румунія
Площа
 - Повна 100 287 км²
Населення (2011)
 - Усього 6 608 586
 - Густота 65,9/км²
Розташування Трансільванія
   Трансільванія
та у межах сучасної Румунії
   Трансільванія
та у межах сучасної Румунії
Мапа
Історичні області Румунії
Історичний центр міста Сібіу
Вид на гори Фегераш з міста Сібіу
Капличка в Трансільванських Карпатах

Трансільва́нія або Семигород (рум. Transilvania — «Залісся», або рум. Ardeal; угор. Erdély; нім. Siebenbürgen) — історична область на півночі Румунії. Займає Трансільванське плато і частину гірських хребтів Східних та Південних Карпат. До 1918 переважно у межах Угорщини (у її східній частині), пізніше у північно-західній Румунії; близько 60 000 км² з понад 4 млн мешканців; до Трансільванії зазвичай включають також Мармарощину, Кришану і Банат. З цими територіями Трансільванія має площу 102 000 - 103 000 км².

Походження назви

Назва Семигород походить від шести великих саксонських фортець (Медіаш, Мюльбах, Клаузенбурґ, Шесбурґ, Ройсмаркт і Броос) та столиці регіону — міста Германштадт. Пізніше назва розповсюдилась ще на дві фортеці, Бістріц і Кронштадт[1], потім так стали називати увесь регіон

Історія

В античну добу Трансільванію населяли даки, в цих краях знаходилася столиця войовничого дакийського народу - Сармізегетуза. В 106–271 Трансільванія була римською провінцією (тоді вона зазнала часткової романізації), згодом опанована готами, гепідами, аварами і булгарами, із 6 ст. до Трансільванії почали переселятися слов'яни. З кінця 9 ст.[2] Трансільванія була підкорена угорцями, з початку XI століття стала частиною Угорського Королівства, у складі якого мала широку автономію. З 10 ст. в Трансільванії почали селитися угорці, з 11 ст. у східній Трансільванії угорські вільні селяни, так звані секлери), з 12 ст. — сакси. У лютому 1438 року була узаконена Унія трьох націй (мадяри, сакси, секеі) зі спільного управління Трансільванією.

Після розпаду Угорського королівства (битва при Могачі (1526), 1526) в Трансільванії оформилося автономне угорське князівство (1541–1687) під зверхністю Османської імперії. У різні роки столицею Трансільванії були міста Дюлафехервар (Алба-Юлія), Германштадт (Сібіу) та Коложвар (Клуж-Напока). У 17 ст. Трансільванія була об'єктом боротьби між Османською і Габсбурзькою імперіями. У 1699–1867 Трансільванія була провінцією Австрії, згодом Угорщини, з 1918 Трансільванією заволоділа Румунія.

Друга половина XVI і XVII століття - період формування культурної та політичної ідентичності Трансільванії в якості оплоту протестантизму на сході Європи. Спочатку, з часів заснування князівства під зверхністю Османів (1541 рік) і до 1571 року Трансільванією правила династія Заполья, далі і аж до 1613 року князі Трансільванії походили головним чином з роду Баторі, в XVII столітті - з роду Ракоці. Вони не тільки витягували політичні дивіденди з протистояння султана і Габсбургів, а й успішно захищали традиційні угорські вільності від централизаторских намірів віденських імператорів.

Князь Семигорода Габор Бетлен (1613-29) вважав 1628 р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. Богдан Хмельницький був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода — Юрій I Ракоці (1630-48) і Юрій II Ракоці (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У 18 ст. екзильний гетьман Пилип Орлик мав зносини з князем Ференцем II Ракоці (1676–1735; кн. 1704-11).

1699 деякі проповіді Іоанікія Ґалятовського були перекладені та видані румунською мовою в Алба-Юлія. 1757 р. Дімітріє Евстатіє Брашовянул створив першу румунську граматику в Трансільванії на основі граматики Мелетія Смотрицького; він також переклав ряд книг з церковно-слов'янської на румунську мову (з'явились друком 1792 року у Сібіу).

У 1687 році, після невдалої для турків облоги Відня і спроби султана посадити на трансільванський престол свого ставленика, князівство було зайнято військами Габсбургів. Султан остаточно відмовився від претензій на володіння Трансільванією по Карловицькому миру 1699 року.

Невдача розпочатої князем Ференцем II Ракоці спроби відокремитися від Габсбургів призвела до скасування в 1711 році трансільванской державності. Слідом за тим почався процес інтенсивного окатоличення Трансільванії. Після створення Австро-Угорської монархії Трансільванія увійшла до складу Угорського королівства і була розділена на комітати (див., напр., Харомсек).


Українці Трансільванії та зв'язки з Руссю-Україною

Цитадель Ришнов на фоні гір - трансільванські сакси називали його Rusnâ, етимологія назви цього міста пов'язана з Руссю, та населенням русинами
Історичний герб Трансільванії (1659).

Серед слов'ян Трансільванії значну частину складали українці, про що свідчать топографічні назви (Rusz, Reusdorfel, Russdorf, Rusesti). Перші документальні сліди про українські поселення в Трансільванії датовані XIII століття (гора Ruscia, м. Forum Ruthenorum). На південному сході Трансільванії в повіті Брашов існує місто Ришнов - трансільванські сакси його називали Rusnâ, етимологія назви цього міста пов'язана теж з Руссю, та населенням русинами, яке жило до приходу саксів в ці місця на початку XIII століття. Ще у 15 ст. в Трансільвінії існували чималі українські колонії, які пізніше зазнали мадяризації або румунізації.

Зв'язки України з Трансільванією (політичні і культурні) існували за часів Запорозької Січі та Гетьманщини. Українські козаки, що служили у валаському (румунському) війську, допомогли Михайлові Хороброму об'єднати Семигород з Волощиною й Молдовою (1593–1601).

Перепис 1930 року виявив у Трансільванії (без Мармарощини і Банату) ледве 2 100 українців, найбільше у місті Орадя.


Трансільванія в XX столітті

Національні Збори в Алба-Юлія (1 грудня 1918), які закликали до союзу регіону з Румунією
Мапа Румунії 1939 року. Північна Трансільванія (рум. Transilvania de Nord) позначена жовтим.

Однією з умов вступу Румунії в Першу світову війну було приєднання Трансільванії до території Румунії. Після закінчення війни, в результаті Тріанонського договору, Трансільванія повністю увійшла до складу Румунії. За рішенням другого Віденського арбітражу, проведеного Німеччиною та Італією 30 серпня 1940 року Румунія передала Угорщині Північну Трансільванію. Південна Трансільванія залишилася в румунських руках.

У 1944-45 рр. угорське населення Північно-східніої Трансільванії піддалося насильству з боку так званих «чорних сермягах» - румунських шовіністичних банд, організованих прем'єр-міністром Юліу Маніу. На думку деяких істориків, радянське командування крізь пальці дивилося на румунський терор. При підведенні остаточних підсумків Другої світової війни, за умовами мирного договору, підписаного 10 лютий 1947 року, був анульований Віденський арбітраж 1940 року і декларувалося приєднання Північно-східної Трансільванії до Румунії.

У 1968 році Ніколає Чаушеску скасував Муреш-Угорську автономну область (створену в 1952 році на сході Трансільванії), в процесі адміністративно-територіальної реформи, що скасувала області та повернула традиційний поділ Румунії на повіти (жудеці). При цьому була «тихо» ліквідована і автономія угорців. Територія Угорської АО увійшла переважно до складу жудців Муреш, Харгіта, Ковасна. Анти-угорський курс довгий час забезпечував диктатору Чаушеску симпатії певних верств румунського населення.

Адміністративний поділ

Площа історичного воєводство 55 146 км².[3][4]

У регіонах які приєднала Румунія у 1920 році розташовано 23 округи, включаючи приблизно 102 200 км² (102 787-103 093 км² в угорських джерелах та 102 200 км² в сучасних румунських документах). Останнім часом, у зв'язку з деякими адміністративними реорганізаціями, територія охоплює 16 жудеців (румунською: Judet), з площею 99 837 км², в центральній та північно-західній Румунії.

Це такі 16 повітів: Алба, Арад, Біхор, Бистриця-Несеуд, Брашов, Караш-Северин, Клуж, Ковасна, Харгіта, Хунедоара, Марамуреш, Муреш, Селаж, Сату-Маре, Сібіу і Тіміш.

Найбільш густонаселені міста (жовтень 2011 перепису) :[5]

Цікаві місця

Замок Бран
Укріплена євангелічна церква в Віскрі

Див. також

Примітки

  1. (англ.)Researches on the Danube and the Adriatic by Andrew Archibald Paton (1861). Contributions to the Modern History of Hungary and Transylvania, Dalmatia and Croatia, Servia and Bulgaria-Brockhaus page 61
  2. Edouard Sayous, Histoire generale des Hongrois, Budapest/Paris 1900, pag.25
  3. Transilvania at romaniatraveltourism.com
  4. Transylvania at 1911 Encyclopedia Britannica
  5. Population at 20 October 2011 (Romanian). National Institute of Statistics (Romania). July 2013. Процитовано 2 February 2014. 
  6. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література