Національна кінематека України: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 75: | Рядок 75: | ||
== Література та джерела == |
== Література та джерела == |
||
* ''В. В. Марченко''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6910 Кінематека України Національна] // {{ЕСУ}} |
|||
* {{УРЕ}} |
* {{УРЕ}} |
||
* [http://nationalcinematheque.com.ua/ Офіційний сайт «Національна кінематека України»] |
* [http://nationalcinematheque.com.ua/ Офіційний сайт «Національна кінематека України»] |
Версія за 07:47, 11 липня 2016
Національна кінематека України (НКУ) — київська кіностудія, державне підприємство.
НКУ є правонаступником Київської кіностудії науково-популярних фільмів (Київнаукфільм) — київська кіностудія, що діяла в Українській РСР з 1941 і продукувала наукові та мультиплікаційні фільми (з 1959 року). Тимчасовим об'єднанням мультиплікаційних фільмів був Укранімафільм.
Історія
В 1933 році в Москві та Ленінграді створюються студії «Центрнаукфільм» та «Леннаукфільм»,а в Києві при Київській кіностудії було відкрито відділ «Техфільм», який спеціалізувався на інструктивних навчальних фільмах. Серед перших фільмів відділу: «Людина і мавпа» А. Вінницького, Ю. Муріна, «Напівавтоматичне блокування» Д. Федоровського, кінокурси для Червоної Армії.
1 січня 1941 року відділ було перетворено в окрему кіностудію. В 1942—44 студія була евакуйована до Ташкента, де випускала навчальні та пропагандистські фільми для Радянської Армії. З 1944 року — знову в Києві.
З 1954 мала назву «Київнаукфільм». У 1966 році споруджено сучасний комплекс студії, куди входять павільйони для зйомок та звукового оформлення фільмів, цехи художньої й технічної мультиплікації, кінолабораторії тощо. Випускалось щороку понад 400 науково-популярних, художньо-мультиплікаційних, техніко-пропагандистських, навчальних та рекламних фільмів. Понад 300 фільмів, створених на студії, відзначено призами и дипломами на всесоюзних та міжнарнародних кінофестивалях. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1967).
Станом на 1991 рік на студії функціонує шість творчих об'єднань: «Нотабене» (художній керівник Юрій Аліков), «Четвер» (художній керівник Володимир Задумін), «Тяжіння» (художній керівник Тимур Золоєв), «Спектр» (художній керівник Володимир Міндлін), «Відгук» (художній керівник Віктор Олендер), «Культурне надбання» (художній керівник Юрій Омельчук).
Результатом роботи студії став цілий ряд фільмів, як наприклад Лікар Айболіт, серії про Козаків, серій Пригоди Капітана Врунгеля, або версія Острів Скарбів.
Правонаступником студії після розпаду СРСР стала «Національна кінематека України кіностудія Київнаукфільм». Національна кінематека України належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 р. N 48[1].
З жовтня 2015 року порушено справу про банкрутство кіностудії[2].
Популярні мультиплікаційні роботи
- «Лікар Айболить»
- «Пригоди капітана Врунгеля» серії (1976–1977)
- «Козаки» серії (1967–1995)
- «Як козаки куліш варили» (1967)
- «Як козаки у футбол грали» (1970)
- «Як козаки наречених визволяли» (1973)
- «Як козаки сіль купували» (1975)
- «Як козаки олімпійцями стали» (1978)
- «Як козаки мушкетерам допомагали» (1979)
- «Як козаки інопланетян зустрічали» (1983)
- «Як козаки на весіллі гуляли» (1984)
- «Як козаки у хокей грали» (1995)
- «Аліса в Країні чудес» (1981)
- «Пригоди коваля Вакули» (1977)
- «Як годували ведмежа» (1976)
- «Якого рожна хочеться?» (1975)
- «Музичні казки» (1976)
- «Перша зима» (1978)
- «Золоторогий олень» (1979)
- «Як несли стіл»(1979)
- «Жили-були матрьошки» (1981)
- «Зустріч» (1984)
- «Острів скарбів» (1988)
- «Три Паньки» (серіал)
Популярні документальні та наукові фільми
- Мова тварин (1967)
- Чи думають звірі? (1970)
- Індійські йоги - хто вони? ( А.Серебреников,1970)
- Луна наших емоцій (1977)
- Зірка Вавілова (Анатолій Борсюк; 1984)
- Экспертиза одной сенсации (1985)
- Отпечаток (1985)
- Мужчина с шести до полуночи
- Толкование сновидений (1989)
- Миссия Рауля Валенберга (1990)
- Невідома Україна (1993)
Поважні особи студії
- Грачов Микола Васильович
- Лосєв Сергій Дмитрович
- Остахнович Борис Петрович (1927—2015) — з 1965 по 1988 роки був директором Київської кіностудії науково-популярних фільмів.
Реквізити
- Україна, м. Київ, вул. Кіото, 27
Див. також
Література та джерела
- В. В. Марченко. Кінематека України Національна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Офіційний сайт «Національна кінематека України»
Посилання
- ↑ Постанова кабінету Міністрів України від 26 січня 2011 «Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів), які до 1 січня 2016 р. звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів»
- ↑ Оголошення про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Національна кінематека України"
Це незавершена стаття про українську компанію або підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|