Кароль Антоневич-Болоз: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 46: Рядок 46:
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.


Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на [[холера|холеру]], але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року в Обрі.
Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на [[холера|холеру]], але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року та був похований у Обрі.

== Творчість ==
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:
* "Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia";
* "Chwalcie łąki umajone";
* "Do Betlejemu pełni radości" (колядка);
* "Nazareński śliczny kwiecie";
* "Nie opuszczaj nas";
* "O Józefie uwielbiony";
* "O Maryjo, przyjm w ofierze";
* "Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam" та багатьох інших.

Незадовго до вступу в орден, він написав пісню – гімн, яка є вираженням людської "долини сліз" і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові - "В хресті страждання, в хресті спасіння".

У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки - свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування [[Діва Марія|Пресвятої Діви Марії]]. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора одним з його братів священнослужителів, "Розсадник" - коляда для дітей. Книга була видана вперше в Познані видавництвом Л. Межбаха у [[1857]] році.

== Твори ==
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:
* Sonety (Lemberg, 1828);
* Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
* Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
* Listki palmowe (Wien, 1834);
* Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
* Majówka w Orzechówce (1845);
* Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
* Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
* Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
* Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
* Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
* Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
* Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
* Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).

Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:
* Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze...(Gazeta Niedzielna, 1990);
* Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości... (Gazeta Niedzielna, 1990);
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
* Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
* Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie... (Gazeta Niedzielna, 1990).

== Джерела ==
* Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
* Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.

== Посилання ==

== Примітки ==
{{reflist|2}}

Версія за 12:23, 17 серпня 2016

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антоневич.
Кароль Антоневич
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz
Ім'я при народженні Кароль Антоневич
Народився 6 листопада 1807(1807-11-06)
с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 14 листопада 1852(1852-11-14) (45 років)
с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
·холера
Поховання с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
Громадянство Австро-Угорська імперія
Національність поляк
Діяльність поет, письменник, католицький священник
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827)
Мова творів польська
Роки активності 1827-1852
Конфесія католицтво
Автограф
Учасник Листопадове повстання 1830—1831
CMNS: Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі

Кароль Антоневич (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz; * 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — † 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.

Біографія

Кароль Антоневич народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Приймав активну участь у листопадовому повстанні.

У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату склав перші обіти 12 вересня 1841 року.

Діяльність

Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.

Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на холеру, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року та був похований у Обрі.

Творчість

Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:

  • "Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia";
  • "Chwalcie łąki umajone";
  • "Do Betlejemu pełni radości" (колядка);
  • "Nazareński śliczny kwiecie";
  • "Nie opuszczaj nas";
  • "O Józefie uwielbiony";
  • "O Maryjo, przyjm w ofierze";
  • "Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam" та багатьох інших.

Незадовго до вступу в орден, він написав пісню – гімн, яка є вираженням людської "долини сліз" і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові - "В хресті страждання, в хресті спасіння".

У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки - свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора одним з його братів священнослужителів, "Розсадник" - коляда для дітей. Книга була видана вперше в Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.

Твори

Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:

  • Sonety (Lemberg, 1828);
  • Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
  • Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
  • Listki palmowe (Wien, 1834);
  • Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
  • Majówka w Orzechówce (1845);
  • Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
  • Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
  • Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
  • Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
  • Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
  • Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
  • Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
  • Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).

Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:

  • Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze...(Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości... (Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie... (Gazeta Niedzielna, 1990).

Джерела

  • Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
  • Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.

Посилання

Примітки

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кароль_Антоневич-Болоз&oldid=18647958