Уремія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
доповнення, уточнення
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Harnstoff.svg||міні|праворуч|300пкс|Хімічна структура сечовини]]'''Уремія''' (от [[давньогрецька мова|дав.-грец.]] οὖρον — сеча та αἷμα — кров) — гостре або хронічне самоотруєння організму, зумовлене [[ниркова недостатність|нирковою недостатністю]]; накопиченням в крові головним чином токсичних продуктів азотного обміну ([[азотемія]]), порушенням кислотно-лужного і осмотичного балансу. Її слід вважати також клінічним [[синдром]]ом. У випадку розвитку гострої уремії це розглядають також як [[невідкладний стан]].
[[Файл:Harnstoff.svg||міні|праворуч|300пкс|Хімічна структура сечовини]]
'''Уремія''' (от [[давньогрецька мова|дав.-грец.]] οὖρον — сеча та αἷμα — кров) — гостре або хронічне самоотруєння організму, зумовлене [[ниркова недостатність|нирковою недостатністю]]; накопиченням в крові головним чином токсичних продуктів [[азот]]ного обміну ([[азотемія]]), порушенням [[Кислотно-основний баланс|кислотно-основного]] і осмотичного балансу. Уремію слід вважати також клінічним [[синдром]]ом. У випадку розвитку гострої уремії це розглядають також як [[невідкладний стан]]. Уремія не є самостійною хворобою, вона завжди виникає на тлі якоїсь хвороби як ускладнюючий її фактор.


Оскільки затримка і накопичення азотистих продуктів є постійними ознаками уремії, то її називають азотемічною (справжня уремія). Також накопичується фосфорна, сірчана та щавлева кислоти<ref>Медицинская энциклопедия / Энциклопедия заболеваний / Заболевания / Уремия</ref>.
Оскільки затримка і накопичення азотистих продуктів є постійними ознаками уремії, то її називають азотемічною (справжня уремія). Також накопичуються [[Ортофосфатна кислота|ортофосфатна]], [[Сульфатна кислота|сірчана (сульфатна)]] та [[Щавлева кислота|щавлева]] [[кислоти]]<ref>Медицинская энциклопедия / Энциклопедия заболеваний / Заболевания / Уремия</ref>.


== Клінічні ознаки ==
== Клінічні ознаки ==
На ранніх етапах є [[анорексія]] і млявість, пізніше страждають мнестичні функції, наростання веде до утворення [[Кома (медицина)|коми]]. Інші прояви уремії&nbsp;— [[Втома (фізіологія)|втома]], [[нудота]], [[блювання]], біль у кістках, свербіж, задишка і [[судоми]]. Уремія може також призвести до уремічного [[перикардит]]у. Уремія супроводжується також порушеннями центральної нервової системи: хворий відчуває [[Апатія (медицина)|апатію]], слабкість, швидко стомлюється. Температура тіла у хворих уремією, як правило, не піднімається вище 35 0 С. Уремія може також призвести до зниження периферичної конверсії [[Тироксин|Т4]] в [[Трийодтиронін|Т3]], викликаючи функціональний гіпотиреоїдний стан.
На ранніх етапах виникає [[анорексія]] і млявість, пізніше страждають мнестичні функції, наростання веде до утворення [[Кома (медицина)|коми]]. Інші прояви уремії&nbsp;— [[Втома (фізіологія)|втома]], [[нудота]], [[блювання]], ломота в тілі, свербіж, задишка і [[судоми]]. Уремія може також призвести до уремічного [[перикардит]]у. Уремія супроводжується також порушеннями [[Центральна нервова система|центральної нервової системи (ЦНС)]]: хворий відчуває [[Апатія (медицина)|апатію]], слабкість, швидко стомлюється. Температура тіла у хворих на уремію, як правило, не піднімається вище 35&nbsp;°C. Уремія може також призвести до зниження периферичної конверсії [[тироксин]]у (Т4) в [[трийодтиронін]] (Т3), спричинюючи функціональний [[Гіпотиреоз|гіпотиреоїдний стан]].


Уремія в більшості випадків є наслідком ниркової недостатності, її ознаки і симптоми часто виникають одночасно з іншими ознаками та симптомами ниркової недостатності, наприклад, [[гіпертонія|гіпертонією]] чи [[анемія|анемією]]<ref>Meyer, T. W.; Hostetter, T. H. (2007). «Uremia». New England Journal of Medicine 357 (13): 1316—1325</ref>.
Уремія в більшості випадків є наслідком [[Ниркова недостатність|ниркової недостатності]], її ознаки і симптоми часто виникають одночасно з іншими ознаками та симптомами ниркової недостатності, наприклад, [[Артеріальна гіпертензія|артеріальною гіпертензією]] чи [[Анемія|анемією]]<ref>Meyer, T. W.; Hostetter, T. H. (2007). «Uremia». New England Journal of Medicine 357 (13): 1316—1325</ref>.


== Етіологія ==
== Етіологія ==
* порушення ниркової [[гемодинаміка|гемодинаміки]] (шок, колапс та ін.)
* порушення ниркової [[гемодинаміка|гемодинаміки]] ([[шок]], [[Колапс (медицина)|колапс]], тощо);
* різні екзогенні інтоксикації (отруєння [[Сулема|сулемою]], чотирьоххлористим вуглецем, дихлоретаном, сполуками [[вісмут]]а, [[миш'як]]а, отруйними грибами, укуси змій, тощо)
* різні екзогенні інтоксикації (отруєння [[Сулема|сулемою]], чотирьоххлористим вуглецем, дихлоретаном, сполуками [[вісмут]]а, [[миш'як]]а, отруйними грибами; укуси змій, тощо);
* алергійно-токсичні впливи (сульфаніламідні препарати, [[антибіотик]]и, рентгенконтрастні речовини, тощо)
* алергійно-токсичні впливи ([[сульфаніламід]]и, [[антибіотик]]и, рентгенконтрастні речовини, тощо);
* різні [[інфекційні хвороби]] ([[геморагічна гарячка з нирковим синдромом]], [[лептоспіроз]], тощо)
* деякі [[інфекційні захворювання]] ([[геморагічна гарячка з нирковим синдромом]], [[лептоспіроз]], тощо);
* гострі захворювання нирок
* гострі захворювання нирок;
* обструкція сечових шляхів
* обструкція сечових шляхів;
* ускладнення [[еклампсія|еклампсії]] та інших захворювань.
* ускладнення [[Еклампсія|еклампсії]] та інших захворювань.


Виділяють дві основні клінічні форми: гостру та хронічну. Причиною гострої уремії, може бути гостра ниркова недостатність через порушення системи кровообігу, шоку, травми, а також внаслідок тяжких опіків, отруєнь. Гостра ниркова недостатність є виліковною. Хронічна ниркова недостатність розвивається повільно і є наслідком незворотніх процесів згасання функцій паренхіматозної тканини нирок. Крім того, уремія може виникнути на фоні хронічного [[Нефрит (захворювання)|нефриту]], непрохідності сечовивідних шляхів, закупорки судин нирок.
Виділяють дві основні клінічні форми уремії: гостру та хронічну. Причиною гострої уремії, може бути гостра ниркова недостатність через порушення у системі кровообігу, шок, травми, а також внаслідок тяжких опіків, отруєнь. Гостра ниркова недостатність є умовно виліковною. Хронічна ниркова недостатність розвивається повільно і є наслідком незворотних процесів згасання функцій [[паренхіма]]тозної тканини нирок. Крім того, уремія може виникнути на фоні хронічного [[Нефрит (захворювання)|нефриту]], непрохідності сечовивідних шляхів, закупорки судин нирок.


== Діагностика ==
== Діагностика ==
{{Медпопередження}}
Детальні та точні тести дозволять визначити тип уремії: гостра чи хронічна. У випадках гострої уремії, причини можуть бути знайдені та усунені, що приведе до відновлення нормальної функції нирок.
Детальні та точні тести дозволять визначити тип уремії: гостра чи хронічна. У випадках гострої уремії, причини можуть бути знайдені та усунені, що може призвести до відновлення нормальної функції нирок.


=== Аналіз крові ===
=== Аналіз крові ===
Головним аналізом при діагностиці уремії є [[біохімічний аналіз крові]], під час якого визначається рівень азотовмісних продуктів обміну, сечовини, [[креатин]]у і сечової, а також концентрація основних [[електроліт]]ів (натрію, калію, магнію, кальцію). Для визначення розладів обміну органічних речовин роблять [[аналіз крові]] на склад в ній білків і його фракцій, [[ліпід]]ів і глюкози.
Головним методом обстеження при діагностиці уремії є [[біохімічний аналіз крові]], під час якого визначають рівень азотовмісних продуктів обміну, остаточного азоту крові, [[Сечовина|сечовини]], [[креатинін]]у і [[Сечова кислота|сечової кислоти]], а також концентрація основних [[електроліт]]ів (натрію, калію, магнію, кальцію). Для визначення розладів обміну органічних речовин досліджують вміст білків і їх фракції, [[ліпід]]ів і [[Глюкоза|глюкози]].


=== Аналізи сечі ===
=== Аналізи сечі ===
Використовують 24 годинний збір сечі для визначення кліренсу [[креатинін]]у. Зміни в складі сечі при уремії мало характерні. При хронічних ниркових захворюваннях, що спричинили уремію, сеча є світло-жовтою з малою кількістю сечовини і [[пігмент]]ів.
Використовують 24 годинний збір сечі для визначення кліренсу креатиніну. Зміни в складі сечі при уремії мало характерні. При деяких хронічних ниркових захворюваннях, що спричинили уремію, сеча є світло-жовтою з малою кількістю сечовини і [[пігмент]]ів. При хронічному [[пієлонефрит]]і часто визначають серйозні зміни&nbsp;— значна [[Лейкоцити|лейкоцит]]урія<ref>Підвищення кількості лейкоцитів у сечі більше за 10 клітин в полі зору.</ref>, підвищена кількість різних циліндрів<ref>Підвищення виділення з сечею кількості клітин циліндричної форми.</ref>, зміни [[Питома вага|питомої ваги]] сечі, тощо.


== Лікування ==
== Лікування ==
При недостатності, що розвивається, основним методом лікування є гемодіаліз. При встановленні діагнозу досить ефективним є ниркова трансплантація, а вчасно призначений гемодіаліз створює необхідні умови проведення операції<ref>Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е.&nbsp;— 2-е изд., перераб. и доп.&nbsp;— Л.: Медицина, 1989)</ref>.
При недостатності, що розвивається, основним методом лікування є [[гемодіаліз]]. При встановленні діагнозу хронічного ураження нирок досить ефективною визнають [[Трансплантація нирки|ниркова трансплантація]], а вчасно призначений гемодіаліз створює необхідні умови для вдалого проведення операції<ref>Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е.&nbsp;— 2-е изд., перераб. и доп.&nbsp;— Л.: Медицина, 1989)</ref>.


== Профілактика ==
== Профілактика ==
Профілактикою уремії є своєчасне лікування хвороб нирок і сечопровідних шляхів, [[інтоксикація|інтоксикацій]] і гострих інфекцій. Істотним є пошук маркерів гетерозиготного носія патології, а також антенатальна діагностика вад розвитку органів сечової системи<ref>Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е.&nbsp;— 2-е изд., перераб. и доп.&nbsp;— Л.: Медицина, 1989)</ref>.
Профілактикою уремії є своєчасне лікування хвороб нирок і сечопровідних шляхів, [[інтоксикація|інтоксикацій]] і гострих інфекцій. Істотним є пошук маркерів гетерозиготного носійства патології, а також антенатальна діагностика вад розвитку органів сечової системи<ref>Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е.&nbsp;— 2-е изд., перераб. и доп.&nbsp;— Л.: Медицина, 1989)</ref>.


== Відомі люди, які хворіли на уремію ==
== Відомі люди, які хворіли на уремію ==

Версія за 15:11, 17 серпня 2016

Хімічна структура сечовини

Уремія (от дав.-грец. οὖρον — сеча та αἷμα — кров) — гостре або хронічне самоотруєння організму, зумовлене нирковою недостатністю; накопиченням в крові головним чином токсичних продуктів азотного обміну (азотемія), порушенням кислотно-основного і осмотичного балансу. Уремію слід вважати також клінічним синдромом. У випадку розвитку гострої уремії це розглядають також як невідкладний стан. Уремія не є самостійною хворобою, вона завжди виникає на тлі якоїсь хвороби як ускладнюючий її фактор.

Оскільки затримка і накопичення азотистих продуктів є постійними ознаками уремії, то її називають азотемічною (справжня уремія). Також накопичуються ортофосфатна, сірчана (сульфатна) та щавлева кислоти[1].

Клінічні ознаки

На ранніх етапах виникає анорексія і млявість, пізніше страждають мнестичні функції, наростання веде до утворення коми. Інші прояви уремії — втома, нудота, блювання, ломота в тілі, свербіж, задишка і судоми. Уремія може також призвести до уремічного перикардиту. Уремія супроводжується також порушеннями центральної нервової системи (ЦНС): хворий відчуває апатію, слабкість, швидко стомлюється. Температура тіла у хворих на уремію, як правило, не піднімається вище 35 °C. Уремія може також призвести до зниження периферичної конверсії тироксину (Т4) в трийодтиронін (Т3), спричинюючи функціональний гіпотиреоїдний стан.

Уремія в більшості випадків є наслідком ниркової недостатності, її ознаки і симптоми часто виникають одночасно з іншими ознаками та симптомами ниркової недостатності, наприклад, артеріальною гіпертензією чи анемією[2].

Етіологія

Виділяють дві основні клінічні форми уремії: гостру та хронічну. Причиною гострої уремії, може бути гостра ниркова недостатність через порушення у системі кровообігу, шок, травми, а також внаслідок тяжких опіків, отруєнь. Гостра ниркова недостатність є умовно виліковною. Хронічна ниркова недостатність розвивається повільно і є наслідком незворотних процесів згасання функцій паренхіматозної тканини нирок. Крім того, уремія може виникнути на фоні хронічного нефриту, непрохідності сечовивідних шляхів, закупорки судин нирок.

Діагностика

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Детальні та точні тести дозволять визначити тип уремії: гостра чи хронічна. У випадках гострої уремії, причини можуть бути знайдені та усунені, що може призвести до відновлення нормальної функції нирок.

Аналіз крові

Головним методом обстеження при діагностиці уремії є біохімічний аналіз крові, під час якого визначають рівень азотовмісних продуктів обміну, остаточного азоту крові, сечовини, креатиніну і сечової кислоти, а також концентрація основних електролітів (натрію, калію, магнію, кальцію). Для визначення розладів обміну органічних речовин досліджують вміст білків і їх фракції, ліпідів і глюкози.

Аналізи сечі

Використовують 24 годинний збір сечі для визначення кліренсу креатиніну. Зміни в складі сечі при уремії мало характерні. При деяких хронічних ниркових захворюваннях, що спричинили уремію, сеча є світло-жовтою з малою кількістю сечовини і пігментів. При хронічному пієлонефриті часто визначають серйозні зміни — значна лейкоцитурія[3], підвищена кількість різних циліндрів[4], зміни питомої ваги сечі, тощо.

Лікування

При недостатності, що розвивається, основним методом лікування є гемодіаліз. При встановленні діагнозу хронічного ураження нирок досить ефективною визнають ниркова трансплантація, а вчасно призначений гемодіаліз створює необхідні умови для вдалого проведення операції[5].

Профілактика

Профілактикою уремії є своєчасне лікування хвороб нирок і сечопровідних шляхів, інтоксикацій і гострих інфекцій. Істотним є пошук маркерів гетерозиготного носійства патології, а також антенатальна діагностика вад розвитку органів сечової системи[6].

Відомі люди, які хворіли на уремію

Примітки

  1. ↑ Медицинская энциклопедия / Энциклопедия заболеваний / Заболевания / Уремия
  2. ↑ Meyer, T. W.; Hostetter, T. H. (2007). «Uremia». New England Journal of Medicine 357 (13): 1316—1325
  3. ↑ Підвищення кількості лейкоцитів у сечі більше за 10 клітин в полі зору.
  4. ↑ Підвищення виділення з сечею кількості клітин циліндричної форми.
  5. ↑ Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Медицина, 1989)
  6. ↑ Детская нефрология / Игнатова М. С., Вельтищев Ю. Е. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: Медицина, 1989)

Посилання

захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уремія&oldid=18649046