Кароль Антоневич-Болоз: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
G.Tuono (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 104: | Рядок 104: | ||
[[Категорія:Польські поети]] |
[[Категорія:Польські поети]] |
||
[[Категорія:Польські письменники]] |
[[Категорія:Польські письменники]] |
||
[[Категорія: |
[[Категорія:Польські єзуїти]] |
Версія за 16:46, 17 серпня 2016
Кароль Антоневич-Болоз | ||||
---|---|---|---|---|
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz-Bołoz | ||||
Ім'я при народженні | Кароль Антоневич-Болоз | |||
Народився |
6 листопада 1807 с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія | |||
Помер |
14 листопада 1852 (45 років) с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща) ·холера | |||
Поховання | с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща) | |||
Громадянство | Австро-Угорська імперія | |||
Національність | поляк вірменського походження | |||
Діяльність | поет, письменник, католицький священник | |||
Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827) | |||
Мова творів | польська | |||
Роки активності | 1827-1852 | |||
Конфесія | католицтво | |||
Автограф | ||||
Учасник | Листопадове повстання 1830—1831 | |||
| ||||
Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі |
Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; * 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — † 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.
Біографія
Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева, що в Галичині, у вірменській родині.
У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.
Приймав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.
У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.
Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти.
Діяльність
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року у Обрі, де й був похований.
Творча спадщина
Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:
- "Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia";
- "Chwalcie łąki umajone";
- "Do Betlejemu pełni radości" (колядка);
- "Nazareński śliczny kwiecie";
- "Nie opuszczaj nas";
- "O Józefie uwielbiony";
- "O Maryjo, przyjm w ofierze";
- "Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam" та багатьох інших.
Незадовго до вступу в орден, він написав пісню – гімн, яка є вираженням людської "долини сліз" і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові - "В хресті страждання, в хресті спасіння".
У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки - свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів - коляда для дітей "Розсадник". Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.
Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:
- Sonety (Lemberg, 1828);
- Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
- Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
- Listki palmowe (Wien, 1834);
- Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
- Majówka w Orzechówce (1845);
- Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
- Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
- Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
- Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
- Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
- Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
- Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
- Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).
Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:
- Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze...(Gazeta Niedzielna, 1990);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości... (Gazeta Niedzielna, 1990);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
- Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie... (Gazeta Niedzielna, 1990).
Джерела
- Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
- Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
- Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
- Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808-1852).
- K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.
Посилання
- Bibliografia Historii Wielkopolski(пол.)
- Antoniewicz Karol (пол.)
- Karol Bołoz Antoniewicz(пол.)