Кароль Антоневич-Болоз: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 104: Рядок 104:
[[Категорія:Польські поети]]
[[Категорія:Польські поети]]
[[Категорія:Польські письменники]]
[[Категорія:Польські письменники]]
[[Категорія:Єзуїти]]
[[Категорія:Польські єзуїти]]

Версія за 16:46, 17 серпня 2016

Кароль Антоневич-Болоз
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz-Bołoz
Ім'я при народженні Кароль Антоневич-Болоз
Народився 6 листопада 1807(1807-11-06)
с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 14 листопада 1852(1852-11-14) (45 років)
с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
·холера
Поховання с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
Громадянство Австро-Угорська імперія
Національність поляк вірменського походження
Діяльність поет, письменник, католицький священник
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827)
Мова творів польська
Роки активності 1827-1852
Конфесія католицтво
Автограф
Учасник Листопадове повстання 1830—1831

CMNS: Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі

Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; * 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — † 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.

Біографія

Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева, що в Галичині, у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Приймав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.

У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти.

Діяльність

Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.

Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року у Обрі, де й був похований.

Творча спадщина

Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:

  • "Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia";
  • "Chwalcie łąki umajone";
  • "Do Betlejemu pełni radości" (колядка);
  • "Nazareński śliczny kwiecie";
  • "Nie opuszczaj nas";
  • "O Józefie uwielbiony";
  • "O Maryjo, przyjm w ofierze";
  • "Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam" та багатьох інших.

Незадовго до вступу в орден, він написав пісню – гімн, яка є вираженням людської "долини сліз" і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові - "В хресті страждання, в хресті спасіння".

У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки - свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів - коляда для дітей "Розсадник". Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.

Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:

  • Sonety (Lemberg, 1828);
  • Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
  • Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
  • Listki palmowe (Wien, 1834);
  • Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
  • Majówka w Orzechówce (1845);
  • Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
  • Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
  • Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
  • Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
  • Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
  • Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
  • Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
  • Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).

Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:

  • Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze...(Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości... (Gazeta Niedzielna, 1990);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
  • Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie... (Gazeta Niedzielna, 1990).

Джерела

  • Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
  • Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
  • Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
  • Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808-1852).
  • K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.

Посилання

Примітки