Кароль Антоневич-Болоз

Кароль Антоневич-Болоз
Կարոլ Անտոնեվիչ, Karol Antoniewicz-Bołoz
Ім'я при народженні	Кароль Антоневич-Болоз
Народився	6 листопада 1807(1807-11-06) с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	14 листопада 1852(1852-11-14) (45 років) с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща) ·холера
Поховання	с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)
Громадянство	Австро-Угорська імперія
Національність	поляк вірменського походження
Діяльність	поет, письменник, католицький священник
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1827)
Мова творів	польська
Роки активності	1827-1852
Конфесія	католицтво
Автограф
Учасник	Листопадове повстання 1830—1831
Кароль Антоневич-Болоз у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Кароль Антоневич-Болоз (вірм. Կարոլ Անտոնեվիչ, пол. Karol Antoniewicz-Bołoz; * 6 листопада 1807, с. Скварява, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — † 14 листопада 1852, с. Обра, Російська імперія (тепер Великопольське воєводство, Польща)) — польський поет та письменник вірменського походження, католицький священник, член ордену єзуїтів.

Біографія

Кароль Антоневич-Болоз народився 6 листопада 1807 року в селі Скварява поблизу Золочева, що в Галичині, у вірменській родині.

У 1827 році закінчив юридичний факультет Львівського університету.

Приймав активну участь у листопадовому повстанні 1830 року.

У 1833 році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.

Після смерті дружини, він у 1839 році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату 12 вересня 1841 року склав перші обіти.

Діяльність

Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в 1846 року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в Галичині у 1848 році Кароль Антоневич проповідував у Кракові, Прикарпатті, Сілезії та Великому Князівстві Познанському. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.

Доглядав за хворими на холеру та надавав їм непосильну допомогу, але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії холери. Помер Кароль Антоневич 14 листопада 1852 року у Обрі, де й був похований.

Творча спадщина

Кароль Антоневич написав велику кількість оповідань та віршів. Є автором відомих релігійних пісень:

• "Biedny, kto Ciebie nie zna od powicia";
• "Chwalcie łąki umajone";
• "Do Betlejemu pełni radości" (колядка);
• "Nazareński śliczny kwiecie";
• "Nie opuszczaj nas";
• "O Józefie uwielbiony";
• "O Maryjo, przyjm w ofierze";
• "Panie, w ofierze Tobie dzisiaj składam" та багатьох інших.

Незадовго до вступу в орден, він написав пісню – гімн, яка є вираженням людської "долини сліз" і, одночасно, особистим виразом віри, надії і любові - "В хресті страждання, в хресті спасіння".

У поезії Антоневича домінують три ідейно-тематичних гілки - свідоме переживання благодаті Божого дитинства, прийняття страждання як важливого елемента християнського життя та посилена любов і шанування Пресвятої Діви Марії. Останнім твором, завершеним вже після смерті автора, одним з його братів священнослужителів - коляда для дітей "Розсадник". Книга була вперше видана у Познані видавництвом Л. Межбаха у 1857 році.

Твори Короля Антоневич видавалися у різних світських і релігійних періодичних виданнях:

• Sonety (Lemberg, 1828);
• Bielany, poezya (Lemberg, 1829);
• Stanzen eines nordischen Aschenmannes (Wien, 1831);
• Listki palmowe (Wien, 1834);
• Wspomnienia Mikuliczyna 1833 (Lemberg, 1834);
• Majówka w Orzechówce (1845);
• Święty Isydor, oracz. Podarek dla szkółek ludu naszego (Leszno, 1849);
• Obrazki z życia ludu wiejskiego dla szkółek wiejskich (Lemberg, 1850);
• Czytania świąteczne dla ludu naszego (zwei Teile, Krakau, 1850);
• Droga krzyżowa. Z rycinami stacyj (Krakau, 1850);
• Pamiątka jubileuszu w roku 1851 (Krakau, 1851);
• Ojcze nasz. Upominek missyjny dla matek i dziatek (Leszno, 1852);
• Nauki i mowy przygodne miane w Krakowie (Krakau, 1853);
• Wspomnienia missyjne z roku 1846 (Posen, 1855).

Наприкінці XX століття його твори були видані окремими книгами:

• Antoniewicz Karol Bołoz: Już majowe świecą zorze...(Gazeta Niedzielna, 1990);
• Antoniewicz Karol Bołoz: Kwiat nadziei, kwiat miłości... (Gazeta Niedzielna, 1990);
• Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1992);
• Antoniewicz Karol Bołoz: Majowe kwiecie (Gazeta Niedzielna, 1994);
• Antoniewicz Karol Bołoz: Ona czuwać będzie... (Gazeta Niedzielna, 1990).

Джерела

• Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
• Constantin von Wurzbach: Antoniewicz, Karl Boloz, Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 1. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1856, S. 48 f.
• Słowniki: Polski Słownik Biograficzny; EK; Nowy Korbut; EWoJ.
• Biografie: J. Poplatek: Ks. K. B.-A. TJ (1808-1852).
• K. Drzymała: Ks. K. A. TJ. Homo Dei 27: 1958 nr 1 s. 21–27.

Посилання

• Bibliografia Historii Wielkopolski(пол.)
• Antoniewicz Karol (пол.)
• Karol Bołoz Antoniewicz(пол.)