Перм-36: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Сучасність: Переклад з тієї ж статті
Переклад з тієї ж статті
Рядок 48: Рядок 48:


Для керування музеєм було створено ТОВ «Меморіальний центр історії політичних репресій „Перм-36“», засноване пермським «Меморіалом» і адміністрацією Пермської області. У правління «Пермі-36» увійшли Віктор Шмиров, Арсеній Рогінський і Олександр Даніель з «Меморіалу»; президент Фонду захисту гласності Олексій Симонов, правозахисник Сергій Ковальов та інші громадські активісти. У 2001 році статус ТОВ змінили на АНО (автономна некомерційна організація), одним із засновників став обласний депертамент майнових відносин. Табірні будівлі було оформлено на державу.<ref name="M"/>
Для керування музеєм було створено ТОВ «Меморіальний центр історії політичних репресій „Перм-36“», засноване пермським «Меморіалом» і адміністрацією Пермської області. У правління «Пермі-36» увійшли Віктор Шмиров, Арсеній Рогінський і Олександр Даніель з «Меморіалу»; президент Фонду захисту гласності Олексій Симонов, правозахисник Сергій Ковальов та інші громадські активісти. У 2001 році статус ТОВ змінили на АНО (автономна некомерційна організація), одним із засновників став обласний депертамент майнових відносин. Табірні будівлі було оформлено на державу.<ref name="M"/>

У 2004 році {{Не перекладено|Світовий фонд пам'ятників|||World Monuments Fund}} вніс «Перм-36» до списку пам'яток світової культури, що перебувають під особливою охороною. Також була відкрита процедура по внесенню музею до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]]{{Джерело?}}.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 14:11, 20 серпня 2016

Меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36»
Мемориальный музей истории политических репрессий «Пермь-36»
Головна будівля
58°15′48″ пн. ш. 57°25′49″ сх. д. / 58.2633° пн. ш. 57.43033° сх. д. / 58.2633; 57.43033Координати: 58°15′48″ пн. ш. 57°25′49″ сх. д. / 58.2633° пн. ш. 57.43033° сх. д. / 58.2633; 57.43033
Тип виправно-трудовий табір (1946) і музей (1996)
Країна  Росія
Засновник Viktor Shmyrovd
Засновано 30 серпня 1994
Відвідувачі 35 000 осіб
Сайт itk36-museum.ru
Перм-36. Карта розташування: Росія
Перм-36
Перм-36 (Росія)
Мапа
CMNS: Перм-36 у Вікісховищі
Реконструкція одного з бараків
Огорожа

Перм−36 — неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму для засуджених за «особливо небезпечні державні злочини» в селищі Кучино Чусовського району● Пермської області, яка перетворена в музей — Меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36».

Історія

Радянський період

Виправно-трудова колонія в Кучино була створена в 1946 році і скорочено називалась «ВТК-36» (рос. «ИТК-36»). Спочатку ув'язнені займалися рубанням лісу, але в 1954 році їх зайняли іншими роботами.

До 1972 року в колонію направляли засуджених співробітників радянських правоохоронних органів. Оскільки багато з них добре знали систему охорони місць ув'язнення, то для виключення можливості втечі територію обнесли додатковими парканами.

1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в  колоніях Мордовської АРСР. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки Чусова, розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них.

Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров — про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18 %. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8 %»[1].

На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»[2].

У колонії були засуджені за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді» дисиденти: Володимир Буковський, Сергій Ковальов, Юрій Орлов, Леонід Бородін, Валерій Марченко (загинув в ув'язненні), Натан Щаранський, Гліб Якунін, Михайло Кукобака, Левко Лук'яненко, Баліс Ґаяускас, Василь Стус (загинув в ув'язненні), Микола Браун та інші політв'язні. 1980 року в колонії відкрили ділянку особливого режиму для рецидивістів в колишній будівлі лісопереробного цеху. Вони містилися в закритих камерах.

Колонія була закрита в 1988 році.

Сучасність

У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій «Перм-36» прийняв перших відвідувачів. У відреставрованих бараках було розміщено експонати музею. Втрачені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації було відтворено наново.

У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста Чусовий виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка.[3]

Для керування музеєм було створено ТОВ «Меморіальний центр історії політичних репресій „Перм-36“», засноване пермським «Меморіалом» і адміністрацією Пермської області. У правління «Пермі-36» увійшли Віктор Шмиров, Арсеній Рогінський і Олександр Даніель з «Меморіалу»; президент Фонду захисту гласності Олексій Симонов, правозахисник Сергій Ковальов та інші громадські активісти. У 2001 році статус ТОВ змінили на АНО (автономна некомерційна організація), одним із засновників став обласний депертамент майнових відносин. Табірні будівлі було оформлено на державу.[3]

У 2004 році Світовий фонд пам'ятників[en] вніс «Перм-36» до списку пам'яток світової культури, що перебувають під особливою охороною. Також була відкрита процедура по внесенню музею до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[джерело?].

Примітки

  1. ↑ Владимир Соколов. "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров // Эхо Москвы в Перми. — 2015.
  2. ↑ Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями". Накануне. 30.06.2014.
  3. ↑ а б Иван Козлов. «Поток доносов был беспрецедентным» Как в Перми боролись с музеем истории политических репрессий // «Meduza», 10.11.2014

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перм-36
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перм-36&oldid=18665184