Пауль Ерліх: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м уточнення
Рядок 13: Рядок 13:
| заклад = [[Геттінгенський університет]]
| заклад = [[Геттінгенський університет]]
| Alma Mater = [[Лейпцизький університет]]
| Alma Mater = [[Лейпцизький університет]]
| відомий через = Борнівську інтерпретацію квантової механіки
| відомий через = дослідження в галузі імунології, основоположник хіміотерапії
| звання =
| звання =
| ступінь =
| ступінь =

Версія за 20:41, 20 серпня 2016

Пауль Ерліх
нім. Paul Ehrlich

Пауль Ерліх і д-р Гата Сагачіро
Народився 14 березня 1854(1854-03-14)
Стшелін, Королівство Пруссія
Помер 20 серпня 1915(1915-08-20) (61 рік)
Бад-Гомбурґ, Німецька імперія[1][2]
·інсульт
Поховання Old Jewish Cemeteryd
Місце проживання Німеччина
Країна Німеччина Німеччина
Діяльність біолог, лікар-імунолог, винахідник, лікар, викладач університету, хімік, фармаколог
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь медицина, імунологія
Заклад Геттінгенський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Вчителі Фрідріх Теодор фон Фреріхс
Аспіранти, докторанти Август фон Вассерман
Georgy Gabrichevskyd
Членство Лондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Національна академія дей-Лінчей
Паризька медична академія
Бельгійська королівська академія медициниd
Національна академія наук США
Туринська академія наук[2]
Відомий завдяки: дослідження в галузі імунології, основоположник хіміотерапії
У шлюбі з Hedwig Pinkusd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології та медицини (1908)
Медаль Лібіха (1911)
Автограф

CMNS: Пауль Ерліх у Вікісховищі

Пауль Ерліх (нім. Paul Ehrlich; * 14 березня 1854 — † 20 серпня 1915) — німецький вчений, який отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини 1908 року (разом з І.Мечніковим). Він відомий своїми роботами в галузі гематології, імунології і хіміотерапії. Ерліх передбачив автоімунітет і назвав його «horror autotoxicus». Саме він ввів термін «хіміотерапія». Ідея «чарівної кулі» — також належить йому, як і перше емпіричне спостереження гематоенцефілічного бар'єра.

Є засновником і по-справжньому творцем наукового хіміотерапевтичного напрямку в мікробіології.

Він досліджував вплив на трипаносоми барвників: анілінових (фуксин) і бензидинових (трипеновий синій і червоний) і довів їх активну згубну дію на клітини збудників в організмі інфікованих тварин.

Далі П.Ерліх довів ефективність дії органічних сполук миш'яку, приєднаних до аніліну на збудника сифілісу. Запропонував антиспірохетозні препарати атоксил, сальварсан (1908), неосальварсан.

П.Ерліх ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів («селективної токсичності») — різної за ступенем токсичності для паразитів і клітин організму хазяїна. Увів принцип хімічної варіації (1906), який і нині є методологічною основою синтезу нових зіміотерапевтичних препаратів у наш час — за комп'ютерною технологією.

Запропоновані П.Ерліхом принципи хіміотерапії є абсолютно актуальними й нині:

— рецепторна взаємодія препарату і мікроорганізму

— зміни хімічної структури хімічної структури препарату змінюють його активність

— зміна структури препарату може відбуватися в макроорганізмі, його дія при цьому посилюється або послаблюється

— мікроби здатні виробляти стійкість до препарату

— препарат може застосовуватися лише за умови, що його хіміотерапевтичний індекс більший або дорівнює трьом.

Див. також

Примітки

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118529358 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б www.accademiadellescienze.it
  3. База даних малих космічних тіл JPL: Пауль Ерліх (англ.) .

Посилання