Хуан I (король Арагону)

Хуан I
Прізвисько	el Caçador
Народився	27 грудня 1350(13501227) м. Перпіньян
Помер	19 травня 1396 м.Фушя ·падіння з коня
Поховання	Королівський монастир Санта-Марія-де-Поблет
Країна	Арагонське королівство
Діяльність	правитель
Знання мов	medieval Aragonesed, давньокаталанськаd і латина
Титул	король
Посада	король Майорки, monarch of the Crown of Aragond, king of Sardiniad, Duke of Gironad і Count of Cerverad
Термін	1387—1396 роки
Попередник	Педро IV
Наступник	Мартин I
Конфесія	католицтво
Рід	Барселонська династія
Батько	Педро IV
Мати	Леонора Сицилійська
Брати, сестри	Мартин I, Леонора Арагонська, Ізабела Арагонська, Joanna of Aragon, Countess of Ampuriasd і Constance of Aragon, Queen of Sicilyd
У шлюбі з	Марта д'Арманьяк Іоланда де Бар
Діти	6 синів та 6 доньок
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Хуан I Мисливець (*Chuan I lo Cazataire, 27 грудня 1350 —19 травня 1396) — король Арагону, Валенсії і Майорки та граф Барселони у 1387-1396 роках.

Життєпис

Молоді роки

Походив з Барселонської династії. Син Педро IV, короля Арагону, Валенсії і Майорки, та Леонори Сицилійської. У 1351 році отримав титул герцога Жірони. 1352 року призначається спадкоємцем трону. Здобув гарну освіту.

Мав схильність до складання віршів. Водночас став затятим франкофілом. У 1363 році призначають генерал-лейтенантом королівства. В подальшому брав участь у війнах проти Кастилії. У 1373 році оженився на представниці роду Арманьяк. Після смерті останньої 1378 року, через 2 роки одружився на Іоланді де Бар проти волі свого батька, який хотів, щоб він одружився на Марії, принцесі Сицилії.

Панування

У 1387 році після смерті батька стає королем. Спочатку запроторив мачуху Сибілу де Фортія до в'язниці, але під тиском кардинала Педро де Луна вимушений звільнити її.

Змінив політику батька, уклавши союз з Францією. Водночас намагався встановити мир з усіма сусідами. У 1388 році уклав договір з Кастилією, яким підтвердив усі попередні домовленості батька. Водночас продовжував підтримувати антипапу Климента VII.

У 1389 році зазнав нападу Жана III, графа Арманьяка, який намагався захопити Жірону. Втім у 1390 році арагонські війська на чолі з інфантом Мартином завдали поразки ворогові. Водночас в цей час втратив герцогства Афінське та Неопатрія. Тоді ж почалося нове повстання на Сардинії, в результаті чого арагонські володіння на цьому острові значно скоротилися.

У 1391 році почалося повстання на Сицилії. Ворохобники закликали на сицилійський трон Людовика II, короля Неаполя. Але арагонцям вдалося придушити ці заворушення. У 1392 році сприяв шлюбу й коронації свого брата Мартина з Марією Сицилійською.

У 1393 році заснував Барселонську консисторію (літературну академію). Помер у 1396 році внаслідок падіння з коня. Владу успадкував його брат Мартин.

Родина

1. Дружина — Марта, донька Жана I, графа Арманьяка

Діти:

1. Яків (1374—1374)
2. Іоанна (1375—1407), дружина Матея, графа Фуа
3. Іоанн (1376)
4. Альфонс (1377)
5. Елеонора (1378)

2. Дружина — Іоланда, донька Робера I, герцога Бар

Діти:

1. Яків (1382—1388), герцог Жірона
2. Іоланда (1384—1442), дружина Людовика II, короля Неаполя
3. Фердинанд (1389)
4. Антонія (1391—1392)
5. Елеонора (1393)
6. Петро (1394)
7. Іоанна (1396)

Джерела

• Vilar, Pierre (Dir.); Batlle, Carme. Història de Catalunya. Volum III. Barcelona: Edicions 62, 1988. ISBN 84-297-2784-1.
• Armand de Fluvià (préf. Josep M. Salrach), Els primitius comtats i vescomptats de Catalunya: Cronologia de comtes i vescomtes, Barcelone, Enciclopèdia catalana, coll. " Biblioteca universitària " (no 11),‎ avril 1989, 238 p. (ISBN 84-7739-076-2), p. 33-34
• Guillaume Mollat, I papi di Avignone il grande scisma, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 531—568