Брустури (Тячівський район)

село Лопухів
Вигляд на Лопухів Вигляд на Лопухів
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Тячівський район
Рада	Лопухівська сільська рада
Основні дані
Засноване	1638
Населення	3317 (2001 р.)
Площа	25 км²
Густота населення	132,68 осіб/км²
Поштовий індекс	90522
Телефонний код	+380 03134
Географічні дані
Географічні координати	48°21′49″ пн. ш. 23°57′59″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	655 м
Водойми	р. Брустурянка
Відстань до районного центру	70 км км
Найближча залізнична станція	Тересва
Відстань до залізничної станції	51 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Лопухів, вул. Калініна, 100
Карта
Лопухів
Лопухів
Мапа
Брустури у Вікісховищі

Лопу́хів (до 1946 року - Брустури) — село в Тячівському районі Закарпатської області.

Географія

Село розташоване по обидва боки річки Брустурянки, за 67 км від районного центру Тячева. Сусідній населений пунк - Усть-Чорна. Кількість населення Лопухів складає 3750 осіб.

Походження назви села

За першими статистичними відомостями про село Брустури згадується у 1839 році. Детальніші відомості про село можна знайти у географічному та статистичному огляді Мараморошанського комітату (1901 року видання). Там зазначається, що станом на той час в селі проживали 1378 жителів, а у 1913 році налічувалось 1655 мешканців.

Стара назва Лопухово - Брустури - походить від румунського brusture (лопух). Отже, українська назва є перекладом з румунської.

Проте Юрій Андрухович (український письменник) має цілковито іншу думку щодо правильності перекладу назви села на українську мову. Румунською мовою brustur - це sympytum cordatum, що означає живокіст серцевидний, багаторічна трав'яниста рослина родини шорстколистих. Це не те саме, що brusture - arctium lappa L, себто лопух великий, дворічна трав'яниста рослина родини складноцвітих. Оскільки, тодішні перекладачі не вдавалися до тонкощів своєї справи, і без уточнень що маться на увазі: brustur чи brusture - переклали назву як Лопухів.

Питання повернення історичної назви вже двічі виносилося на розгляд сільради, але не вирішується за браком коштів.

Історія

Вперше село згадується в письмових джерелах XVII століття (приблизно з 1638 року). Але його правдешня історія починається ще у давнину (до приходу угорців в 896 році), коли русинські і волоські пастухи на полонинах випасали овець та худобу, освоювали полонинні, низинні землі на берегах рік Брустурянка та Яблуниця і поселялися там.

Наприкінці XVІ століття волохів-переселенців майже не залишилось, а ті, що залишились серед гуцулів, асимілювалися серед переважаючої більшості русинів.

Гірськими стежками через полонини ходили опришки, тому хуторські поселення виникали під полонинами і поступово люди почали розселювалися вниз до річкових територій. Спершу люди заселили присілки Бистрик (його назва походить від села Бистриця нині Надвірнянського району Івано-Франківської області) і присілок Яблуницю, чия назва, ймовірно походить від села Яблуниця біля Яблуницького перевалу.

Німецькі колоністи, які заснували Німецьку Мокру розселилися також і поміж русинами. Їхнє завдання - організувати сплав лісу з приток річок Яблуниця, Турбат, Плайська, Бертянка. За часів Марії-Терезії ліс сплавляли по річці Брустурянка в напрямку до Тересви. Ці матеріали використовувався для укріплення соляних шахт у Солотвині.

До кінця 40-х років ХХ століття головною вірою Брустур була греко-католицька. Хоча першу церкву побудовали у присілку Яблуниця ще у першій половині XVІІ століття. У 1805 році в центрі села зведено дерев'яну церкву Михайла Архангела, яка знесли після побудови у 1941 році цегляної церкви. Вона діє і по сьогоднішній час як православна.

26 лютого 1792 року виданий указ короля Угорщини, згідно з яким для збереження духу вірних горян потрібно відкрити 23 школи з руською мовою навчання, в тому числі і в Брустурах. До цього часу школа була королівською і фінансувалась з казни короля.

Буремними були роки для жителів села у Першій світовій війні, адже вона залишила сліди кладовищ в урочищі  «Перехресний» та на перевалі Легіонерів. У 1920 році Брустури разом із жителями всієї Підкарпатської Русі увійшли до складу Чехословаччини. У 1925 році жителі взяли участь у виборах до Національних зборів Чехословаччини. Уже в той час кількість виборців становила 889 жителів.

Велике значення для нашого краю мала побудова вузькоколійної залізниці, яка за роки Чехословаччини була побудована під самі вершини Карпат, у Биртянці до Сухого, в Плайську до Великого Горгана та Подишурного, в Турбаті до самого заднього Турбату, Довгий звур, Гладин та Турбацил, в Яблуниці до Шасиного. Ця вузькоколійка існувала до руйнівного паводку 1998 року.

Важким тягарем лягла на долю нашого краю угорсько-фашистська окупація, яка існувала з березня 1939 року по жовтень 1944 року. Це і побудова лінії Арпада, залишки якої залишились на сьогоднішній час, де важка праця горян, які під наглядом окупантів вирубували ліс для потреб війни. Саме в ці роки проходили стежки втікачів через Брустури до Радянського Союзу, який окупував Західну Україну, шукали кращого життя, а знайшли його в таборах ГУЛАГу, серед них і жителі Брустур.

Серед жителів села у довоєнний час майже чверть складали євреї. Та 1942 рік став для них одним із чорних, адже угорсько-фашистські війська відправили їх до Німеччини, а після вивезення до села не повернувся жодний єврей.

Найбільшою трагедією для жителів було спалення Брустур у жовтні 1944 року військами фашистської Угорщини. Більше ста жителів пішли воювати добровольцями до корпусу Людвіка Свободи та до лав Червоної Армії, багато з них не повернулось на батьківщину. Їхні імена залишились викарбуваними на обеліску у центрі села.

Нова історія села пишеться після відбудови села та возз*єднання краю з Радянською Україною. У 1946 році село отримало нову назву – Лопухово, на честь загиблого лейтенанта-мінера. Лише у 80-х було доведено, що прізвище загиблого лейтенанта – Калінін.

Для відбудови народного господарства у післявоєнні роки потрібно було багато лісу, і сотні наших горян із сокирами та пилами пішли на лісосіки. Праця лісоруба є важкою, але в той час вона була ще важчою. Багато жителів села загинули в мирні роки, працюючи на залізниці та в лісі.

У 1952 році розпочав свою трудову діяльність майбутній Герой Соціалістичної праці, переможець міжнародних змагань лісорубів на виставці «Експо-67» у Монреалі Іван Васильович Чуса, який залишив вагомий слід в історії України та нашого села. Багато видатних людей входить у когорту почесних орденоносців Радянського Союзу:  І.І. Фабрицій, Д.Д. Дзюзяк, І.В. Бурса, І.С. Бодня, Д.М. Бурса, Д.Д. Петруняк, Ю.В. Золотар та багато інших, які своєю героїчною працею звеличили професію лісоруба.

На сьогоднішній день село налічує 3900 жителів села. На території діє ДП «Брустурянський ЛМГ», з його підрозділами: Плайське лісництво, Турбатське лісництво, Кедрянське лісництво, Лопухівське лісництво.

Велика кількість населення села займається збором дикоростучих: грибів, ягід, лікарських рослин. Працює Лопухівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Яблунецький навчально-виконавчий комбінат, Прочківська ЗОШ І ступенів, ясла-садок «Ромашка», Лопухівська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Будинок культури, при якому діє народно-інструментальний ансамбль «Брустури», сільська бібліотека та поштове відділення.

У 2010 році за ініціативи сільського голови М.М. Фіцая та за підтримки Брустурянського ЛМГ відкрито пам*ятник Т.Г. Шевченку.

У 2008 році започатковано святкування Дня села, а у 2011 році фестивалю «Брусторянська кедровиця».

Це також назва місцевого державного лісового господарства («Брустурянський держлісгосп») — одного з найбільших в Україні (26,5 тис. га. лісів).

Пам'ятки природи

На північно-західній околиці села розташований Кедринський ботанічний заказник, на схід від села — Гладинський заказник, на північ — заказники Бертяник та Аршична, на північний схід — заказник «Горгани і Тавпіширка».

Кошара овець на полонині біля с. Лопухів.jpg

• 
  Лопухівська телерадіовежа. Світанок
• 
  Греко-католицька церква. Вид на головний вхід
• 
  Греко-католицька церква. Вид збоку
• 
  Церква св. Івана Предтечі (панорама)
• 
  Центральна дорога Лопухова
• 
  Підприємство з деревообробки "Бирть"
• 
  Захід сонця на Лопухівській телерадіовежі
• 
  Вид на Лопухів з навколишніх гір
• 
  Вид на сторону села Усть-Чорна
• 
  Веселка зі сторони Лопухівської телерадіовежі
• 
  Патріотичні барви оселі (с. Лопухів)
• 
  Будинок за високими деревами в селі Лопухів
• 
  Місцевий колорит (с. Лопухів)
• 
  Вид на виїзді з села
• 
  Різнобарвний будинок в с. Лопухів
• 
  Типова архітектура будинків села Лопухів
• 
  Старий будинок в с. Лопухів
• 
  Ґанок ґазди в с. Лопухів
• 
  Криниця "журавель" з джерельною водою
• 
  Греко-католицька церква в с. Лопухів
• 
  Типова сільська оселя в с. Лопухів
• 
  Вид на гору Діл
• 
  Сільська рада в селі Лопухів
• 
  Базар у селі Лопухів
• 
  Типовий сільський будинок (с. Лопухів)
• 
  Річка Брустурянка (с. Лопухів)
• 
  Одна з могил на кладовищі біля церкви св. Івана Предтечі (с. Лопухів)
• 
  На території церкви св. Івана Предтечі (с. Лопухів)
• 
  Пам'ятник солдатам, що полягли в часи Другої світової війни
• 
  Пам'ятник Тарасу Шевченку (с.Лопухів)
• 
  На в'їзді в с. Лопухів
• 
  Лопухівський будинок культури. Загальний вид