Автокефальна церква: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Amakuha (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Після перемоги [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в уряді [[Симон Петлюра|Симона Петлюри]] виникла ідея створення Автокефальної української церкви. ''Автокефальній церкві'' відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Так перші громади ''Автокефальної церкви'', що виникли в 1919—20, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво ''Автокефальної церкви'' провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність, підтримувались жертви радянської влади і право селян на землю і результати їх праці на землі. |
Після перемоги [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в уряді [[Симон Петлюра|Симона Петлюри]] виникла ідея створення Автокефальної української церкви. ''Автокефальній церкві'' відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Так перші громади ''Автокефальної церкви'', що виникли в 1919—20, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво ''Автокефальної церкви'' провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність, підтримувались жертви радянської влади і право селян на землю і результати їх праці на землі. |
||
Радянська влада |
Радянська влада оголосила ''Автокефальну церкву'' ''відгалуженням контрреволюційної організації «[[Спілка визволення України|Спілки визволення України]]»'', і звинуватила ''Автокефальну церкву'' в підготовці збройного повалення Радянського режиму. 1929 на сфальсифікованому судовому процесі в справі [[СВУ]] діяльність ''Автокефальної церкви'' була повністю обмовлена і засуджена, її осередки ліквідовані, а [[духівництво]] страчено як злочинці. ''Автокефальна церква'' в Україні пішла у глибоке [[підпілля]]. |
||
В роки Другої Світової війни ''Автокефальна церква'' знову відродилася на звільненій від комуністів території України і окупованій німецькими фашистами, які дозволили відкритися церквам. Вигнання німців з України призвело до нових репресій проти ''Автокефальної церкви'', що були проведені так, щоб назвжди ''покласти край спробам відродити Автокефальну церкву''. |
В роки Другої Світової війни ''Автокефальна церква'' знову відродилася на звільненій від комуністів території України і окупованій німецькими фашистами, які дозволили відкритися церквам. Вигнання німців з України призвело до нових репресій проти ''Автокефальної церкви'', що були проведені так, щоб назвжди ''покласти край спробам відродити Автокефальну церкву''. |
||
Версія за 19:11, 26 вересня 2008
Автокефальна церква - православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.
Спочатку під Автокефальною церквою розуміли місцеву церкву, безпосередньо підпорядковану візантійському імператорові і вселенському соборові. З розпадом Візантійської імперії і втратою значення вселенських соборів під Автокефальною церквою почали розуміти помісні церкви, незалежні від влади константинопольської патріархії.
Після перемоги Жовтневого перевороту в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в уряді Симона Петлюри виникла ідея створення Автокефальної української церкви. Автокефальній церкві відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Так перші громади Автокефальної церкви, що виникли в 1919—20, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво Автокефальної церкви провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність, підтримувались жертви радянської влади і право селян на землю і результати їх праці на землі.
Радянська влада оголосила Автокефальну церкву відгалуженням контрреволюційної організації «Спілки визволення України», і звинуватила Автокефальну церкву в підготовці збройного повалення Радянського режиму. 1929 на сфальсифікованому судовому процесі в справі СВУ діяльність Автокефальної церкви була повністю обмовлена і засуджена, її осередки ліквідовані, а духівництво страчено як злочинці. Автокефальна церква в Україні пішла у глибоке підпілля.
В роки Другої Світової війни Автокефальна церква знову відродилася на звільненій від комуністів території України і окупованій німецькими фашистами, які дозволили відкритися церквам. Вигнання німців з України призвело до нових репресій проти Автокефальної церкви, що були проведені так, щоб назвжди покласти край спробам відродити Автокефальну церкву.
Автокефальна церква продовжувала свою діяльність за кордонами СРСР.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.