Соловйов Сергій Михайлович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Siverec (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 40: | Рядок 40: | ||
== Ставлення до України == |
== Ставлення до України == |
||
У питаннях історії України Соловйов продовжував традиційну великодержавницьку лінію російської історіографії. Його праці, присвячені історії України, торкаються тільки козацької доби: «Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу» (1848 — 49), «Малороссийское казачество до Богдана Хмельницкого» (1859 рік). Чимало документального матеріалу до історії України XVII — XVIII століть подано в його «Истории России», при чому іноді об'єктивізм дослідника бере верх над традиційними концепціями російських істориків. |
У питаннях історії України Соловйов продовжував традиційну великодержавницьку лінію російської історіографії. Його праці, присвячені історії України, торкаються тільки козацької доби: «Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу» (1848 — 49), «Малороссийское казачество до Богдана Хмельницкого» (1859 рік). Чимало документального матеріалу до історії України XVII — XVIII століть подано в його «Истории России», при чому іноді об'єктивізм дослідника бере верх над традиційними концепціями російських істориків. |
||
=== Соловйов про походження сучасних росіян === |
|||
Разом з тим, висвітлюючи у своїх працях історію часів Київської Русі, Соловйов змушений був показати, що відмінності між мешканцями півдня ([[Київ|Києва]]) і півночі ([[Ростов]]а, а згодом [[Владимир]]а), були значними вже в дотатарські часи<ref> С. М. Соловьев. История России с древнейших времен. // М, 1960, кн. ІІ, стр. 18. {{ref-ru}} </ref>. |
|||
А так Соловйов описував заселення мешканцями півдня території сучасної Росії: |
|||
{{цитата|''Панівні обставини взяли своє: степова Україна, область Дніпровська, піддається постійним, сильним спустошенням від кочовиків; її міста порожні: в них живуть псарі та половці, за відзивами самих князів; куди ж було піти руським людям від полону і розорення? Звичайно, не на південний схід, прямо в руки до половців; звичайно, не на захід, до чужовірних ляхів та угорців; вільний шлях залишався один - на північний схід: так, Ростовська, спочатку фінська, область отримала своє слов'янське населення.''}} |
|||
{{oq|ru|Господствующие обстоятельства взяли свое: степная украйна, область Днепровская, подвергается постоянным, сильным опустошениям от кочевников; ее города пусты: в них живут псари да половцы, по отзыву самих князей; куда же было удалиться русским людям от плена и разорения? Конечно, не на юго-восток, прямо в руки к половцам; конечно, не на запад, к иноверным ляхам и венграм; свободный путь оставался один - на северо-восток: так, Ростовская, изначала финская, область получила свое славянское население<ref name="mu"> [http://www.magister.msk.ru/library/history/solov/solv04p3.htm С. М. Соловьев. История России с древнейших времен, т. ІV, гл. 3. // М, 1960, кн. ІІ, стр. 650-651.]. {{ref-ru}} </ref>}} |
|||
Але разом з тим історик зазначав: |
|||
{{цитата|''Крайній північний схід, ще не підвладний руським князям, населений [[Комі (народ)|зирянами]] і [[Мансі|вогуличами]], не привабливий і небезпечний для поселенців не войовничих, що йдуть невеликими масами.''}} |
|||
{{oq|ru|Крайний северо-восток, еще не подвластный русским князьям, населенный зырянами и вогуличами, не привлекателен и опасен для поселенцев невоинственных, идущих небольшими массами<ref name="mu" />.}} |
|||
== Соловйов про державність == |
|||
{{цитата|''Держава є необхідна форма для народу, який немислимий без держави.''}} |
|||
{{oq|ru|Государство есть необходимая форма для народа, который немыслим без государства<ref> [http://dugward.ru/library/solovyev_s_m/solovyev_s_m_nabludeniya_nad_istorich.html С. М. Соловьев. Наблюдения над исторической жизнью народов.]. {{ref-ru}} </ref>.}} |
|||
== Родина == |
== Родина == |
||
Був у шлюбі з Поліксеною Романовою, яка мала українське коріння. Серед своїх предків вона називала філософа Григорія Сковороду. У Володимира Павловича Романова в Лебединському повіті на Харківщині був свій маєток, пов'язані вони і з Херсонською губернією, с. Березівка, Александрійського повіту, де проживав В. Романов до свого арешту за підозрою у контактах з декабристами. Там Соловйов міг ознайомитися з працями одеського історика [[Скальковський Аполлон Олександрович|Аполлона Скальковського]], який займався історією запорозького козацтва та колонізації півдня України. |
Був у шлюбі з Поліксеною Романовою, яка мала українське коріння. Серед своїх предків вона називала філософа Григорія Сковороду. У Володимира Павловича Романова в Лебединському повіті на Харківщині був свій маєток, пов'язані вони і з Херсонською губернією, с. Березівка, Александрійського повіту, де проживав В. Романов до свого арешту за підозрою у контактах з декабристами. Там Соловйов міг ознайомитися з працями одеського історика [[Скальковський Аполлон Олександрович|Аполлона Скальковського]], який займався історією запорозького козацтва та колонізації півдня України. |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Література та джерела == |
== Література та джерела == |
Версія за 20:49, 19 вересня 2016
Сергій Соловйов | |
---|---|
Сергей Соловьёв | |
Народився |
17 травня 1820 Москва, Російська імперія |
Помер |
16 жовтня 1879 (59 років) Москва, Російська імперія |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | історик, професор, поет, письменник |
Alma mater | Імператорський Московський університет |
Галузь | історія |
Заклад |
Імператорський Московський університетd Олександрівське військове училище |
Посада | ректор Московського університетуd |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор наук |
Вчителі | Грановський Тимофій Миколайович |
Відомі учні |
Nil Popovd Ключевський Василь Йосипович |
Аспіранти, докторанти | Ключевський Василь Йосипович |
Членство |
Сербське вчене товариствоd Російська академія наук Петербурзька академія наук |
Діти |
Соловйов Володимир Сергійович[1] Polyxena Sergeyevna Solovyovad[2] Mikhail Solovʹevd Соловйов Всеволод Сергійовичd Maria Sergeevna Bezobrazovad |
Автограф | |
Роботи у Вікіджерелах Соловйов Сергій Михайлович у Вікісховищі |
Сергі́й Миха́йлович Соловйо́в (нар. 5(17) травня 1820, Москва, Російська імперія — нар. 4(16) жовтня 1879, Москва, Російська імперія) — російський історик, з 1847 року професор Імператорського Московського університету, з 1872 року академік Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук. Член Московського археологічного товариства.
Батько російського філософа Володимира Соловйова
Життєпис
Сергій Михайлович Соловйов народився 5(17) травня 1820 року у Москві в сім'ї священика. У 1833-38 навчався у гімназії. У 1838 вступив на історико-філологічне відділення філософського факультету Імператорського Московського університету. Після закінчення університету (1842) протягом 1842-44 перебував за кордоном як домашній учитель дітей графа Олександра Строганова. Відвідував лекції Франсуа Гізо, Жуля Мішле у Парижі, Карла Ріттера, Леопольда фон Ранке у Берліні, познайомився з відомими славістами Вацлавом Ганкою, Франтішеком Палацьким, Павелом Шафариком. У 1845 захистив магістерську, а в 1847 — докторську дисертацію. З 1847 — професор Московського університету. У 1864-70 — декан історико-філологічного ф-ту, у 1871-77 — ректор Московського університету. В останні роки життя був головою Московського товариства історії і старожитностей російських, директором Оружейної палати. У студентські роки Соловйов симпатизував російським слов'янофілам, згодом поділяв погляди західників, займаючи помірковану ліберальну позицію. Був придворним учителем російських імператорів. Відстоював автономні права університетів, за що змушений піти у відставку з посади ректора.
Автор капітальної «Истории России с древнейших времен» до 1770-их pp. (29 тт., 1851 — 79; нове видання в 15 тт., 1959 — 66) і низки монографічних праць.
Ставлення до України
У питаннях історії України Соловйов продовжував традиційну великодержавницьку лінію російської історіографії. Його праці, присвячені історії України, торкаються тільки козацької доби: «Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу» (1848 — 49), «Малороссийское казачество до Богдана Хмельницкого» (1859 рік). Чимало документального матеріалу до історії України XVII — XVIII століть подано в його «Истории России», при чому іноді об'єктивізм дослідника бере верх над традиційними концепціями російських істориків.
Соловйов про походження сучасних росіян
Разом з тим, висвітлюючи у своїх працях історію часів Київської Русі, Соловйов змушений був показати, що відмінності між мешканцями півдня (Києва) і півночі (Ростова, а згодом Владимира), були значними вже в дотатарські часи[3].
А так Соловйов описував заселення мешканцями півдня території сучасної Росії:
Панівні обставини взяли своє: степова Україна, область Дніпровська, піддається постійним, сильним спустошенням від кочовиків; її міста порожні: в них живуть псарі та половці, за відзивами самих князів; куди ж було піти руським людям від полону і розорення? Звичайно, не на південний схід, прямо в руки до половців; звичайно, не на захід, до чужовірних ляхів та угорців; вільний шлях залишався один - на північний схід: так, Ростовська, спочатку фінська, область отримала своє слов'янське населення. |
Але разом з тим історик зазначав:
Крайній північний схід, ще не підвладний руським князям, населений зирянами і вогуличами, не привабливий і небезпечний для поселенців не войовничих, що йдуть невеликими масами. |
Соловйов про державність
Держава є необхідна форма для народу, який немислимий без держави. |
Родина
Був у шлюбі з Поліксеною Романовою, яка мала українське коріння. Серед своїх предків вона називала філософа Григорія Сковороду. У Володимира Павловича Романова в Лебединському повіті на Харківщині був свій маєток, пов'язані вони і з Херсонською губернією, с. Березівка, Александрійського повіту, де проживав В. Романов до свого арешту за підозрою у контактах з декабристами. Там Соловйов міг ознайомитися з працями одеського історика Аполлона Скальковського, який займався історією запорозького козацтва та колонізації півдня України.
Примітки
- ↑ Роднянская И. Б. Соловьёв // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 7. — С. 53–56.
- ↑ Никольская Т. Л. Соловьёва // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 7. — С. 59.
- ↑ С. М. Соловьев. История России с древнейших времен. // М, 1960, кн. ІІ, стр. 18. (рос.)
- ↑ а б С. М. Соловьев. История России с древнейших времен, т. ІV, гл. 3. // М, 1960, кн. ІІ, стр. 650-651.. (рос.)
- ↑ С. М. Соловьев. Наблюдения над исторической жизнью народов.. (рос.)
Література та джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Людмила Новікова, Походження, сутність і історія козацтва в працях російського історика С. М. Соловйова.
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 17 травня
- Народились 1820
- Померли 16 жовтня
- Померли 1879
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Викладачі Олександрівського військового училища
- Уродженці Москви
- Уродженці Московської губернії
- Випускники Першої московської гімназії
- Випускники Московського університету
- Науковці Московського університету
- Декани Московського університету
- Ректори Московського університету
- Доктори наук Російської імперії
- Таємні радники
- Дослідники історії Росії
- Історики Російської імперії
- Історики XIX століття
- Педагоги Російської імперії
- Педагоги XIX століття
- Мемуаристи Російської імперії
- Мемуаристи XIX століття
- Члени Московського археологічного товариства
- Члени Московського Англійського клубу
- Професори
- Панславісти
- Західники
- Дійсні члени Санкт-Петербурзької академії наук
- Померли в Москві
- Померли в Московській губернії
- Поховані в Новодівочому монастирі
- Люди на марках