Робітнича Марсельєза

Робоча Марсельєза - використовувалася як гімн у перші місяці після Лютневої революції. Мелодія французького гімну (Марсельєза). Текст опублікований в газеті «Вперед» 1 липня 1875 під назвою «Нова пісня». Слова П. Л. Лаврова (це не переклад з французької), музика Клода Жозефа Руже де Ліля. Тимчасовим урядом «Марсельєза» була затверджена як державний гімн 2 березня 1917 за старим стилем - через 5 днів після зречення від престолу Миколи II. Перший час вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор А. К. Глазунов видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словами. У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустрінута неоднозначно. Зокрема, за свідченням Стасовой, до цього гімну неприязно ставився В. І. Ленін. У Петрограді місцева Рада робітничих і солдатських депутатів 4 квітня 1917 проголосив замість «Марсельєзи» гімном «Інтернаціонал», але тоді це рішення не зустріло підтримки. Тимчасовий уряд лише заявило, що остаточне рішення про гімн має в майбутньому прийняти Установчі збори.

Текст (російською мовою)

Отречёмся от старого мира,

Отряхнём его прах с наших ног!

Нам враждебны златые кумиры,

Ненавистен нам царский чертог.

Мы пойдём к нашим страждущим братьям,

Мы к голодному люду пойдём,

С ним пошлём мы злодеям проклятья —

На борьбу мы его поведём.

Приспів:

Вставай, подымайся, рабочий народ!

Вставай на врага, люд голодный!

Раздайся, клич мести народной!

Вперёд, вперёд, вперёд, вперёд, вперёд!

Богачи-кулаки жадной сворой

Расхищают тяжёлый твой труд.

Твоим потом жиреют обжоры,

Твой последний кусок они рвут.

Голодай, чтоб они пировали,

Голодай, чтоб в игре биржевой

Они совесть и честь продавали,

Чтоб глумились они над тобой.

Приспів.

Тебе отдых — одна лишь могила.

Весь свой век недоимку готовь.

Царь-вампир из тебя тянет жилы,

Царь-вампир пьёт народную кровь.

Ему нужны для войска солдаты -

Подавайте ему сыновей.

Ему нужны пиры и палаты —

Подавай ему крови своей.

Приспів.

Не довольно ли вечного горя?

Встанем, братья, повсюду зараз —

От Днепра и до Белого моря,

И Поволжье, и Дальний Кавказ —

На воров, на собак — на богатых

И на злого вампира-царя.

Бей, губи их, злодеев проклятых,

Засветись, лучшей жизни заря.

Приспів.

И взойдёт за кровавой зарёю

Солнце правды и братской любви,

Хоть купили мы страшной ценою —

Кровью нашею — счастье земли.

И настанет година свободы:

Сгинет ложь, сгинет зло навсегда,

И сольются в одно все народы

В вольном царстве святого труда.

Приспів.