Луї Арагон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yasnodark (обговорення | внесок)
м →‎Джерела: replaced: Вербицький П. П.  → Вербицький П. П. за допомогою AWB
Рядок 56: Рядок 56:
== Джерела ==
== Джерела ==
* {{УРЕ}}
* {{УРЕ}}
* Вербицький П. П. Прапороносці миру. — X., 1955;
* Вербицький П. П. Прапороносці миру. — X., 1955;
* Луи Арагон. Био-библиографический указатель. — М., 1956. {{ref-ru}}
* Луи Арагон. Био-библиографический указатель. — М., 1956. {{ref-ru}}



Версія за 21:06, 10 жовтня 2016

Луї Арагон
Louis Aragon
Ім'я при народженні Луі-Марі Андріе
Псевдонім Arnaud Saint Romain[1], Arnaud de Saint-Roman[1], François la Colère[1], Témoin des martyrs[1] і Albert de Routisie[2]
Народився 3 жовтня 1897(1897-10-03)
Париж
Помер 24 грудня 1982(1982-12-24) (85 років)
Париж
Поховання Moulin de Villeneuved
Громадянство Франція
Місце проживання вулиця Вараннd
Moulin de Villeneuved
Діяльність лікар-письменник, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст, художній критик, учасник французького Руху Опору, історик
Alma mater Ліцей Карно
Заклад Юманіте, Ce soird і Les Lettres Françaisesd
Мова творів французька
Жанр роман і поезія
Партія Французька комуністична партія
Батько Louis Andrieuxd
Мати Marguerite Toucas-Massillond
У шлюбі з Ельза Тріоле
Премії Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» 1957.

CMNS: Луї Арагон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon; *3 жовтня 1897, Париж — †24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії. Вроджений Луї-Марі Андріе (фр. Louis-Marie Andrieux).

З життєпису

Народився у Парижі.

З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.

В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; збірка віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.

Літературно-критичні й теоретичні праці А. — «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.

Творчості рад. письменників присвячена кн. «Радянські літератури» (1955).

Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».

Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».

Звільнення Параджанова

Відіграв важливу роль у справі звільнення з ув'язнення Сергія Параджанова. Лілія Брік була сестрою його дружини Ельзи Тріоле. Луї Арагон під час візиту до Москви в урядовій ложі Большого театра звернувся особисто до Брежнєва з проханням звільнити ув'язненого Сергія Параджанова.[5]

Відзнаки і нагороди

Твори

  • Український переклад — Червоний фронт. — X., 1932; Поезії. — К., 1950;
    • Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;
  • Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… — М., 1957—59.

Примітки

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Record #119347816 // BnF catalogue généralParis: BnF.
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б LIBRIS — 2012.
  5. Ирина Миличенко. Сын кинорежисера Сергея Параджанова Сурен: «На суде потерпевший сказал…» // Бульвар Гордона. — К., 2016. — № 1 (557). — янв. — С. 10. (рос.)

Джерела

Посилання