Януш Острозький: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 104: Рядок 104:
== Література ==
== Література ==
* ''[[Наталя Яковенко|Яковенко Н]].'' Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
* ''[[Наталя Яковенко|Яковенко Н]].'' Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
* ''Ясіновський А.'' Острозький Януш Костянтинович // {{ЕІУ|7|693}}
* ''Ясіновський А.'' [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Ostrozkyj_Y Острозький Януш Костянтинович] // {{ЕІУ|7|693}}
* ''Chynczewska-Hennel T.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620) // [[Polski Słownik Biograficzny]]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481–486. {{ref-pl}}
* ''Chynczewska-Hennel T.'' Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620) // [[Polski Słownik Biograficzny]]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481–486. {{ref-pl}}
* ''[[Каспер Несецький|Niesiecki K.]]'' Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — t. 3. — S. 514–517. {{ref-pl}}
* ''[[Каспер Несецький|Niesiecki K.]]'' Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — t. 3. — S. 514–517. {{ref-pl}}

Версія за 12:03, 22 жовтня 2016

Януш Острозький
Народився бл. 1554
Помер 12 вересня 1620(1620-09-12)
Тарнів
Поховання Тарнів[1]
Підданство Корона Польська
Річ Посполита
Діяльність державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул князь
Посада воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія православний, греко-католик, католик
Рід Острозькі
Батько Василь Костянтин Острозький
Мати Софія Тарновська
Родичі Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Брати, сестри Острозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Єлизавета Софія Острозька
У шлюбі з Сузанна Середі (Зузанна Шередій[2])
Катажина Любомирська
Теофіла Тарло
Діти Елеонора, Єфросинія, Василь Войтех,[джерело?] Януш Володимир
Герб
Герб

Князь Януш Острозький (1554 — 1620) — магнат руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)»[3].

Життєпис

Портрет
Медаль Василя Костянтина Острозького

Син Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких. Вихований у латино-польському дусі.

Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора Священної Римської імперії. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного стриєчну сестру Гальшку Єлизавету. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).[4]

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар.

У 1579 році (може, й раніше[5]) перейшов до католицизму[6] (за іншими даними, перейшов до унії), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному[7]. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.

Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.[8]

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.[9]

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи[10]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.[11]

Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583–1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди

Волинський воєвода (15841593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл[5]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (15941620) та володимирський староста (16041620).

Шлюби, діти

Елеонора Острозька

Перша дружина — Сузанна Середі (Зузанна Шередій[2]) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі[12]. Діти:

Друга дружина — Катажина з Любомирських.
Третя дружина — Теофіла з Тарлів.

Маєтності

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші

Надгробок Осторозьких, катедра Тарнува

Див. також

Примітки

  1. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 122. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  2. а б Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 224. — ISBN 5-319-01070-2.
  3. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна…nbsp;— C. 308.
  4. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… — S. 481.
  5. а б Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… — S. 482.
  6. Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович… — С. 693.
  7. це твердження ставив під сумнів М. Гембарович → Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… — S. 482.
  8. Там само. — S. 483.
  9. Wasilewski T. Radziwiłł Janusz herbu Trąby (1579–1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 205. (пол.)
  10. Ця медаль нині знаходиться в Ермітажі.
  11. Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554–1620)… — S. 485.
  12. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — t. 3. — S. 517.
  13. Вознюк О. Родовід князв Заславських.

Література

Посилання

Попередник
Андрій Вишневецький
Воєвода Волинський
1585-1593
Наступник
Олександр Острозький