Гусаров Микола Іванович

Микола Іванович Гусаров
Прапор 11-й Перший секретар ЦК Компартії Білоруської РСР
7 березня 1947 — 3 червня 1950
Попередник:	Пантелеймон Пономаренко
Наступник:	Микола Патолічев
Народження:	3 (16) серпня 1905(1905-08-16) Ніколаєвськ, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть:	17 березня 1985(1985-03-17) (79 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання:	Москва, Новодівичий цвинтар
Національність:	росіянин
Країна:	СРСР
Освіта:	Московський авіаційний інститут
Партія:	КПРС (з 1925)
Діти:	Vladimir Gusarovd
Нагороди:

Микола Івванович Гусаров (3 (16) серпня 1905(19050816), Ніколаєвськ, Область Війська Донського, Російська імперія — 17 березня 1985, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський партійний діяч.

Член компартії з 1925 року, кандидат в члени ЦК ВКП(б) (1939–1952). Депутат ВР СРСР I–IV скликань, член Президії ВР СРСР (1946–1950).

Біографія

Народився в родині ремісника.

У 1927–1929 роках служив у прикордонних військах.

Закінчив Московський авіаційний інститут (1936).

У 1938 році зайняв пост секретаря Свердловського міського комітету ВКП(б).

У 1938-1939 — голова Організаційного бюро Верховної Ради РРФСР та ЦК ВКП(б) по Пермській області.

У 1939-1946 — перший секретар Пермських (Молотовських) обкому й міськкому (з березня 1940) партії. У 1946—47 роках займав пост інспектора ЦК ВКП(б).

У 1947-1950 обіймав посаду 1-го секретаря ЦК Компартії Білорусі.

У 1950-1953 — інспектор ЦК ВКП(б).

У 1953-1955 роках був першим секретарем Тульського обласного комітету КПРС.

У 1955-1984 займав різні посади в Раді міністрів РРФСР.

З 1984 року на пенсії.

Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Нагороди

Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», багатьма медалями і грамотами.

Література

• Николай Гусаров: герой своего времени. Статьи, воспоминания, документы. Пермь: Пушка, 2008, 174 с. (рос.)

Посилання

• Біографії: [1], [2], [3], [4], [5], [6]
• Книга сина Гусарова «Мой папа убил Михоэлса» (рос.)