Чубай Григорій Петрович

Грицько Чубай
Григорій Петрович Чубай
Грицько Чубай
Ім'я при народженні	Чубай Григорій Петрович
Народився	23 січня 1949(1949-01-23) Березини, УРСР
Помер	16 травня 1982(1982-05-16) (33 роки) Львів, УРСР
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, перекладацтво, art criticismd і мистецтво
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Мова творів	українська
Жанр	вірш, пісня
Magnum opus	«Плач Єремії»
Сайт: chubay.ridne.net
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib= |Член КПРС:=

Григо́рій Петрович Чуба́й (23 січня 1949 — 16 травня 1982) — видатний український поет, перекладач. Один із лідерів львівського літературно-мистецького андеґраунду 1970-их років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису Скриня (1971). Батько лідера гурту «Плач Єремії» Тараса Чубая.

Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) та «П'ятикнижжя» (2013).

Біографія

Народився 23 січня 1949 року у селі Березинах Козинського (нині Радивилівського) району Рівненської області, Україна) у сільській родині. Батько був колгоспним бригадиром. У дитинстві Грицько перечитав усе, що було в бібліотеках Березини й Козина, з 15-річного віку збирав власну бібліотеку і платівки з класичною музикою. Навчався у Козинській середній школі. Писати почав у ранньому віці, з 1965 року друкувався у районній газеті.

У 1966 році вступив до Київського університету як переможець республіканської олімпіади з української літератури. Проте в скорому часі, коли стало відомо про його виступ біля пам'ятника Тарасу Шевченку у травні з нагоди перевезення праху Тараса з Петербурга до Канева, його не допустили до іспитів і виключили з університету. Повернувся додому й працював на радіо у місті Червоноармійську. У 1968 році написав поему «Вертеп», антирадянську та антиімперську за сутністю.

Ранньою весною 1969 приїхав до Львова. Здається, вступив до педагогічного інституту.

Скоро став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему «Вертеп» на студентських вечорах. У травні 1969 року через студента Львівського університету Олега Лишегу познайомився з учасницею університетського ансамблю пісні і танцю «Черемош» Галиною Савкою, яка навчалася разом з Лишегою на філологічному факультеті. Одружився з нею попри застереження її батьків. 21 червня 1970 в них народився син Тарас Чубай.

У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.

Грицьком як молодим талановитим поетом заопікувалися подружжя Калинців — Ігор та Ірина. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами братами Горинями та В'ячеславом Чорноволом. У листопаді 1970 разом з Калинцями їздив до Івано-Франківська на суд над Валентином Морозом.

Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими Володимиром та Орестом, десь тоді ж зі студентами університету Віктором Морозовим, Олегом Лишегою та Романом Кісем, навесні 1970 — зі студентом політехнічного інституту Миколою Рябчуком. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією Еліота, Паунда, Аполлінера, Лорки — переважно у польських перекладах, музикою Чеслава Нємана. Серед українських поетів високо ставили Антонича, Свідзинського, раннього Тичину. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.

У колі творчої молоді він користувався значним авторитетом. За характером амбітний, гострий, дотепний, дещо саркастичний. Юрій Винничук у своїх спогадах назвав Чубая «Гетьманом втраченого покоління».

У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис Скриня, про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш Олега Лишеги «Віч-на-віч», вірші «Хлопчик», «Бойківська зима» Романа Кіся, «Коли сенс виллється з існування» Віктора Морозова, «На пелюстці зеленого берега» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «Марія» самого Грицька Чубая, оповідання Миколи Рябчука «Неси свій німб», переклад Г.Чубая п'єси Тадеуша Ружевича «Кумедний старигань», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора Ореста Яворського, правильник «Квестіонар» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.

Після Різдва 1972 року до Львова по дорозі з Моршина, де перебував на лікуванні, прибув Василь Стус, він зустрічався з місцевими дисидентами, серед яких був і Чубай.

Проте 12 січня 1972 року було заарештовано Ірину Калинець. У всіх було проведено обшуки. У Чубая знайшли книжку Дмитра Донцова, і його 3 дні протримали у слідчому ізоляторі КГБ. 15 січня 1972 Грицька відпустили. На суді над Іриною Калинець в липні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв про незгоду з естетичними вподобаннями у поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах поета оголосили аґентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і ще більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.

Надалі Чубай працював монтажником сцени в театрі ім. Заньковецької, вантажником, художником-оформлювачем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.

Файл:Chubay Hrigori.jpg

Могила Григорія Чубая

Незважаючи на все, у 1975 році після 5-річної перерви написав поему «Говорити, мовчати і говорити знову».

Був знайомий з представниками львівського російськомовного літературного середовища, зокрема з Андрієм Плаховим та Сергієм Фрухтом, майбутнім директором львівського видавництва «Центр Європи». Вони порадили Чубаєві вступати до Літературного інституту ім. М. Горького у Москві, куди він і вступив у 1979 році, блискуче склавши іспити. Вчився у семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим у своєму потоці.

Проте навчаючись на третьому курсі, 16 травня 1982 р. Григорій Чубай пішов із життя. Його було поховано на Сихівському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації Спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перепоховати останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря. 15 вересня 2007 р. на могилі поета було встановлено пам'ятник (того ж дня у Львові відбувся «Вечір пам'яті Грицька Чубая»).

Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України, і тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади з Блока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка «Говорити, мовчати та говорити знов», перекладена польською та іспанською, а у 1999 — «Плач Єремії».

2009 року видавництво «Грані-Т» видало збірку дитячих віршів Григорія Чубая, які до цього видавалися лише самвидавівськими зшитками, «Скоромовка не для вовка».

Зовнішні відеофайли
	Чубай (документальний фільм) // Олександр Фразе-Фразенко. — 2014.

14 вересня 2013 року на львівському Форумі видавців «Видавництво Старого Лева» презентувало збірку віршів Чубая «П'ятикнижжя», створену на основі «П'ятикнижжя», написаного самим Григорієм, доповненого фотографіями з родинного архіву Чубаїв та листами Григорія Чубая до Олега Лишеги.

14 вересня 2014 року у Львові відбулася прем'єра повнометражного документального фільму режисера Олександра Фразе-Фразенка «Чубай».

Література

• Олександр і Наталя Шевченки про Омара Хайяма, Грицька Чубая, Фредді Мерк'юрі, Джеймса Пола Маккартні, Стівена Спілберґа / О. Шевченко, Н. Шевченко. — Київ : Грані-Т, 2008. — 120 c.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-176-6

Посилання

• Сайт, присвячений Григорію Чубаю
• Поезія Григорія Чубая на «Поетиці»
• Григорій Чубай на «Піснях»
• Спогад про дитинство Грицька Чубая
• Знімок пам'ятника на могилі Г. Чубая на Личаківському цвинтарі
• Переклади російською
• Поезія «Марія»
• Андрухович про Грицька Чубая: конспект лекції
• Оксана Загороднюк про Львів Грицька Чубая: семінар відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (текст, звук, світлини, презентація)