Площа Ринок (Львів)

Файл:Lviv rynok.jpg

Площа Ринок. Колишній будинок «Просвіти», Палац Любомирських. Художник Роп'яник Ігор Остапович

Краєвид з Ратуші

Пло́ща Ри́нок — центральний майдан у Львові, історичне серце сучасного міста, характерне явище для середньовічної архітектури європейських міст.

Історія

Згадки про теперішню головну площу Львова містить книга протоколів судових засідань Львівської міської ради 1382–1389 років (найстаріша в Україні). Там вона фігурує як circulo, що є калькою з німецького ring, слова яке в подальшому трансформувалось у звичне слов'янське ринок.

Площа виникла за князювання Лева Даниловича у другій половині XIII ст. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя нового міста.

Німецька колонія княжого Львова отримала від короля Казімєжа ІІІ нові привілеї, зокрема, дозвіл закласти нове укріплене місто південніше Високого Замку в низькій, багнистій, рідко заселеній тоді околиці.

Може бути, що в сю сторону простягались німецькі оселі від костела Марії Сніжної, і тому німці дістали сей простір для себе. Так повстав новий німецький Львів.

Для парцеляції було застосовано давню галицьку, похідну від грецького ліктя, систему мір. Ще до пожежі 1381 року на площі переважала мурована забудова. З кожного кута площі виходять дві взаємоперпендикулярні вулиці, котрі закінчувалися біля міських фортифікацій, що опоясували середньовічне місто. Площу розміром 142×129 м утворюють 44 будинки і ратуша в центрі. Більшість ділянок під забудову мала однакову площу, що було зумовлено уніфікацією податків. 1452 року площа і головні вулиці були забруковані. Від початкової готичної забудови, яка загинула під час пожежі 1527 р., збереглися підвали і фрагменти стін з готичними деталями. Дбайливо відновлюючи вцілілі мури, нові будинки після руйнівної пожежі городяни будують тільки з каменю та цегли і називають їх кам'яницями.

• 
  Південна сторона площі Ринок; ліворуч будинок ратуші й скульптура Нептуна
• 
  Північна сторона, скульптура Амфітріти
• 
  Східна сторона, «Чорна кам'яниця» і скульптура Адоніс

Архітектурний вигляд площі формувався в період розквіту ренесансу у Львові. Ансамбль створювали найкращі архітектори — Петро Красовський, Мартин Градовський, Петро з Барбони, Павло Римлянин, Бернард Меретин, Себастьян Фесінґер та інші. Будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки на центральній площі міста були дуже дорогими. Лише дворяни та вище духовенство мали право споруджувати будинки вище трьох поверхів заввишки; лише вони мали право розміщувати на фасаді більше трьох вікон на одному поверсі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і фліґеля.

Фасади будинків здебільшого три-віконні із асиметрично розміщеними прорізами, що відповідає ренесансній структурі планування: двовіконна світлиця і одно-віконна бокова кімната (ванькир). До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї-підсіння. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «кам'яниця Лукашевичів».

Упродовж багатьох століть площа Ринок була центром усього життя Львова — економічного, політичного, культурного. Тут вирував базар, який відвідували перси і англійці, турки і голландці, росіяни і французи.

На площі розміщувалося міське управління, виконувалися судові вироки, влаштовувалися різноманітні урочистості, вистави, процесії.

Ринок на пл. Ринок існував до 1944 р. Але в XIX—XX ст. тут торгували тільки продуктами рільництва — овочами, фруктами, молочними продуктами, а також квітами.

Пам'ятки

Ратуша

У центрі площі стоїть будівля ратуші. Тут у всі часи і до нині урядують виборчі органи міської влади. В середньовіччі містом керував бурмістр, рада, що відала міським бюджетом і податками, та лава, що чинила суд. Нинішня ратуша, що стоїть у центрі площі, збудована в 1827–1835 рр. в стилі класицизм.

Кам'яниця Бандінеллі

Сучасна пл. Ринок № 2. Свою назву дістала від прізвища власника італійця Роберто Бандінеллі, який 1629 р. організував у будинку пошту, звідки поштові кур'єри двічі на тиждень відвозили кореспонденцію в різні куточки Європи. На фасаді будинку зображені дельфіни, які є символом успішної торгівлі. У цьому будинку є історичний музей, зокрема, виставка коштовностей.

Кам'яниця Убальдіні

Кам'яниця № 3 названа за прізвищем родини львівських міщан італійського походження, котрі володіли попереднім будинком на цьому місці. Нинішній бароковий споруджено 1772 року за проектом Петра Полейовського на старих фундаментах, що походили ймовірно ще з XV ст. Скульптурне оздоблення, зокрема фігури атлантів, що підтримують балкон виконав Франциск Оленський. Розписи інтер'єрів зробив Станіслав Строїнський (не збереглись). В подальшому через зміну власників кам'яницю часом звано «Бзовською» і «Валентинівською». У 1834–1840 роках тут проживав граф Станіслав Скарбек.

Чорна кам'яниця

Сучасна пл. Ринок № 4. Збудована у 1588–1589 рр. італійськими архітекторами Павлом Римлянином і Петром Барбоном. Фасад будинку покритий кам'яним діамантовим рустом, котрий потемнів з часом. Звідси і назва будинку. Будинок має багатий декор інтер'єрів, котрі можна вільно оглянути, відвідавши розміщений тут історичний музей м. Львова.

Палац Корнякта

Італійське подвір'я палацу

Сучасна пл. Ринок № 6. Збудована у 1580 р. тими ж архітекторами, що будували Чорну кам'яницю. Замовником був заможний грецький купець Корнякт, котрий міг собі дозволити розкішний шестивіконний будинок на центральній площі середньовічного міста. Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою. Львів'яни називають його італійським за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Рима. Тепер у будинку розміщений історичний музей, а в італійському дворику влітку працює кав'ярня, а вечорами бувають концерти класичної музики. Як і попередні два будинки, збудований у стилі ренесансу.

Палац Любомирських

Сучасна пл. Ринок № 10. Класичний взірець бароко. Своєю назвою завдячує графові Любомирському, котрий перебудував будівлю для власного житла в 1760 р. В 1895 р. палац купило товариство Просвіта, котре об'єднало творчі сили української інтелігенції довкола ідеї просвіти простого народу і покращення його долі. В 1975 р. після адаптації в будинку відкрита експозиція з фондів музею етнографії та художнього промислу.

Венеційська кам'яниця

Сучасна пл. Ринок, № 14. Має над вхідним порталом кам'яний герб Венеції — лев з розкритою книгою. Будинок збудував архітектор Павло Щасливий в 1589 р. на замовлення венеційського консула і купця Антоніо Массарі [1]

Кам'яниця Шольц-Вольфовичів

Сучасна пл. Ринок № 23. Збудований в 1570 р. на замовлення вихідців зі Сілезії Шольц-Вольфовичів в стилі ренесанс. Фасад будинку багато декорований як біблійними скульптурними композиціями, так і скульптурними портретами звичайних львів'ян.

Кам'яниця Массарівська

Сучасна пл. Ринок № 24. Відбудований після пожежі 1527 р. в ренесансних традиціях. Свого часу його власником також, як і Венеційської кам'яниці, був Антоніо Массарі. Це ще один будинок на площі, де можна оглянути експозицію історичного музею.

Кам'яниця Гепнерівська (також «Кам'яниця з афоризмами»)

Сучасна пл. Ринок № 28. Зберігся у незмінному виді з часу своєї відбудови на початку XVII ст. Це одна з найкращих пам'яток львівської житлової архітектури епохи Ренесансу. Будівлю спорудив львівський райця і доктор медицини Павло Домінік Гепнер. Він поселився у приміщенні 1610 року. Відтоді будинок називали Гепнерівським, Докторівським та Домініківським.

Уся будівля над вікнами «всипана» латинськими прислів'ями — вони натякають на фах власника: «Quis dives? Qui nil cupiat quis pauper? Avarus» («Хто ж багач? Хто не має жадань. А хто вбогий? Захланний». Фраза з твору пізньолатинського поета Авзонія), «Nunquam discrepat utile a decoro» («Ніколи не дисонує корисне з красивим». Фраза з твору Авзонія), «Deus meus et omnia» («Ти мій Бог і моє все». Гасло францисканців), «Ubi charitas ibi Deus» («Де милосердя, там Бог». Перегукується з першим посланням Івана Богослова), «Ubi uber ibi tuber» («Вщерть добра є — випирає». Латинське прислів'я), «Ubi opes ibi amici» («Де багатство, там і друзі». Овідій), «Probus invidet nemini» («Добрий не заздрить нікому». «Тімей» Ціцерона), «Domat omnia virtus» («Чеснота долає все»), «Virtutis praemium honor» («Нагорода за доброчесність — шана». «Нікомахова естетика» Арістотеля), «Sola triumfatat virtus» («Лише доброчесність тріумфує»), «Imis alta» («Низьким висока»). Декілька аналогічних фраз також можна побачити і на фасаді іншої будівлі — № 23.

Кам'яниця Коритовського

Сучасна пл. Ринок № 29. Збудовано 1766–1678 рр. Будинок з великим внутрішнім подвір'ям, має наскрізний прохід на вулицю Театральну. В XIX ст. цей прохід називався пасаж Андреоллі від імені купця Домініко Андреоллі, що прибув до Львова в 1803 р. зі Швейцарії і відкрив тут цукерню.

Північна сторона площі найбільш змінена. Як свідчать архівні джерела, в 1765 р. всі будови цієї сторони площі були зруйновані. Фасади первісних будівель змінені, де-не-де збереглося середньовічне планування, уціліли поодинокі фрагменти.

Торговий дім Ціпперів

Дім № 32, колишній універмаг «Trust» родини Ціпперів, зведений 1912 року фірмою Едмунда Жиховича за проектом Міхала Лужецького у стилі модерн з елементами історизму.

Попередницею була кам'яниця капітана Домініка Вільчека, збудована наприкінці XVIII ст. на місці чотирьох, або п'яти старших будинків площі Ринок і нинішньої Шевської. Один з них Вільчек успадкував, сусідні ж — придбав протягом 1765–1777 років.

Кам'яниця Гєлазинівська

Сучасна пл. Ринок № 36. Споруджений у 1778–1781 роках за проектом французького архітектора П'єра-Дені Ґібо. У кінці 1700-х років тут проживав польський військовий діяч Юзеф Понятовський. На початку ХХ сторіччя у будинку була крамниця «Народної торгівлі» українського Крайового споживчого союзу. У кам'яниці залишились написи латинською мовою: «Ісус дня 1-го липня» й «Марія року Божого 1730».

Фонтани

Для забезпечення міста водою на східному боці площі Ринок у 1407 році збудували водорозподільний пункт, куди збігалася вода з водогонів Венглінського джерела.

У XVIII ст. цих водогонів було вже шістнадцять. Вони стікалися у водойму «Мелюзина» — назва походить від величезної бронзової статуї німфи Мелюзини, котра прикрашала водойму. Але місто росло, однієї водойми було замало і у 1697 р. на південно-західному розі площі Ринок спорудили ще одну. Її назвали «Нептун» — від дерев'яної статуї бога морів, якою вона була прикрашена. Третя водойма була споруджена в 1744 р. на південно-східному розі площі (нині фонтан «Діана»).

На початку XIX ст. на Ринку було споруджено чотири фонтани — по одному на кожному розі площі. При будівництві двох з них (тепер — «Нептун» і «Діана») використали вже згадані водойми. Кожен фонтан має восьмигранну чашу, яка стоїть на бруківці, — в центрі зірки, викладеної червоним і чорним каменем. У центрі чаші — статуя персонажу античної міфології: бог морів Нептун, біля ніг якого розмістився дельфін, його дружина Амфітріта, також з дельфіном, богиня полювання Діана з двома собаками і серед цих безсмертних — герой Адоніс з собакою і вбитим ним кабаном. Дата спорудження статуй точно невідома. В документах вперше згадуються 1815 року. На думку львівського мистецтвознавця Юрія Бірюльова вони могли бути створені у період з 1810 по 1814 роки. Ймовірно встановлені перед урочистостями на Ринку з нагоди повернення цісаря Франца I до Відня. Автором статуй був відомий скульптор Гартман Вітвер.

Фонтани Ринку не є фонтанами в прямому значенні цього слова — це криниці. Вода з них не б'є, а витікає двома струменями. Чаші фонтанів наповнювалися водою, а перекупки, що торгували на ринку, мили тут зелень і відсвіжували фрукти. А в 1914 р. козаки напували з фонтанів коней. Після чергового акту вандалізму над скульптурою Нептуна, у 2007 р. Львівська міська рада прийняла рішення про розташування камер спостереження по периметру площі.

На ринку є ще один Нептун, або, як його частіше називають, Посейдон (що одне і те ж саме). На будинку № 8 на пл. Ринок є рельєф, де Посейдон мчить на морських конях. Цей будинок у XVII ст. належав вірменам Бернатовичам, одній із найбагатших родин Львова. У XIX ст. будинок був капітально перебудований, на фасаді з'явилися рельєфи, в тому числі «Посейдон» роботи скульптора Г. Красуцького.

Дельфіни, як символи морської торгівлі, з'явилися на будинках № 2 і № 3 на пл. Ринок. На вул. Руській, 8, та на вул. Краківській, 11, можна також побачити рельєфи дельфінів. Є дельфін і на будинку Національного банку на вул. Коперника, 4. Біля брами будинку № 4 на вул. Словацького також є скульптура дельфіна, на якому сидить путті.

Транспорт і пішохідна зона

Вже у 1895 році через площу Ринок ходили електричні трамваї. Станом на 2015 рік через площу проходять трамвайні маршрути N 1, 2, 9, 10, однак на площі є лише одна трамвайна зупинка в напрямку вулиці Руської. При цьому трамвай N9 на площі Ринок не зупиняється. Трамвай – єдиний вид транспорту, який має право руху через площу Ринок – вона разом з прилеглими вулицями має статус пішохідної зони в яку заборонено в'їзд будь-якого транспорту, окрім спеціального. В'їзд в денний час на площу Ринок обмежується з допомогою висувних болардів.

Площа Ринок в кінематографі

Площа Ринок є одним з найпопулярніших об'єктів міста де проводяться зйомки фільмів. Зокрема тут часто знімають рекламні ролики. У 1970 році на площі Ринок знімали кадри з фільму «Старики-розбійники»

Події

• Фестиваль українсько-польського партнерства

Див. також

• Пішохідні вулиці міст України
• Площі Львова

Джерела

• Мельник І.В. Ринок, ансамбль площі у Львові // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 207. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — 168 с. — ISBN 5-7745-0316-X.
• Шубарт П. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. — Одеса, 2012. — С. 39—52. — ISBN 978-966-413-321-7.
• Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор. — Львів: ЛА «Піраміда», 2008. — 288 с.

Посилання

• Фотоблог Львова — Площа Ринок та Ратуша
• Вигляд з супутника (Wikimapia)
• 3D-фото Площі Ринок, денні і нічні зйомки
• Площа Ринок (комплекс) (XIV—XX ст.)
• Площа ринок Віртуальний 3D тур