Мясоєдов Григорій Григорович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м інші
Рядок 1: Рядок 1:
{{Інші значення|тип=прізвище|Мясоєдов}}
{{Художник
{{Художник
| Ім'я = Мясоєдов Григорій Григорович
| Ім'я = Григорій Григорович Мясоєдов
| Оригінал імені = Мясоедов Григорий Григорьевич
| Оригінал імені = {{lang-ru|Григорий Григорьевич Мясоедов}}
| Ім'я при народженні =
| Ім'я при народженні =
| Фото = Myasoyedov by Repin.jpg
| Фото = Myasoyedov by Repin.jpg
| Ширина = 210пкс
| Ширина = 210пкс
| Підпис = Портрет Г. Г. Мясоєдова роботи [[Рєпін Ілля Юхимович|Іллі Рєпіна]], [[1904]]
| Підпис = Портрет Г. Г. Мясоєдова роботи [[Рєпін Ілля Юхимович|Іллі Рєпіна]], [[1904]]
| Дата народження = 19.4.1834(7)
| Дата народження = 19.4.1834(7)
| Місце народження = с. Паньково Новодеревеньковського району [[Орловська область|Орловської області]]
| Місце народження = с. Паньково Новодеревеньковського району [[Орловська область|Орловської області]]
| Дата смерті = 30.12.1911(17)
| Дата смерті = 30.12.1911(17)
| Місце смерті = [[Полтава]]
| Місце смерті = [[Полтава]]
| Національність =
| Національність =
| Громадянство =[[Російська імперія]]
| Громадянство =[[Російська імперія]]
| Жанр = [[живопис]]
| Жанр = [[живопис]]
| Навчання =
| Навчання =
| Напрямок =
| Напрямок =
| Роки творчості =
| Роки творчості =
| Член КПРС з =
| Член КПРС з =
| Покровитель =
| Покровитель =
| Вплив =
| Вплив =
| Вплив на =
| Вплив на =
| Премії =
| Премії =
| Твори =
| Твори =
| Сайт = http://www.bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm
| Сайт = http://www.bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm
}}
}}
Рядок 28: Рядок 29:
{{Портал|Мистецтво}}
{{Портал|Мистецтво}}


'''Мясоєдов Григорій Григорович''' ({{н}}{{ДН|19|4|1834|7}}, с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області — {{ДН|31|12|1911|18}}, [[Полтава]]) — [[Російська імперія|український і російський]] [[живописець]].
'''Григо́рій Григо́рович Мясоє́дов''' ({{н}}{{ДН|19|4|1834|7}}, с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області — {{ДН|31|12|1911|18}}, [[Полтава]]) — [[Російська імперія|український і російський]] [[живописець]].


== Біографія ==
== Життєпис ==
Мясоєдов Григорій Григорович народився 7(19) квітня [[1834]] у с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області. У [[1856]][[1862]] рр. навчався у [[Петербурзька академія мистецтв|Петербурзькій академії мистецтв]]. Вчився у А. Г. Маркова і Т. А. Неффа.


У [[1863]][[1868]] рр. як пансіонер АМ перебував у [[Німеччина|Німеччині]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Франція|Франції]]. З [[1870]] р. — академік, з [[1893]] р. — дійсний член петербурзької АМ. Один з організаторів і активних діячів [[Передвижники|Товариства пересувних художніх виставок]].
Мясоєдов Григорій Григорович народився 7(19) квітня [[1834]] у с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області. У [[1856]][[1862]] рр. навчався у [[Петербурзька академія мистецтв|Петербурзькій академії мистецтв]]. Вчився у А. Г. Маркова і Т. А. Неффа.


У [[1889]] р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився у [[Москва|Москві]] під час відвідин [[Толстой Лев Миколайович|Л. М. Толстого]]) Мясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком та ставком, де оселився з родиною. У Мясоєдова бували художники [[Ярошенко Микола Олександрович|М. О. Ярошенко]], [[Менк Володимир Карлович|В. К. Менк]], [[Ґе Микола Миколайович|М. М. Ґе]], І. К. Пархоменко, [[Волков Василь Олексійович|В. О. Волков]], скульптор [[Позен Леонід Володимирович|Л. В. Позен]], письменник [[Бунін Іван Олексійович|І. О. Бунін]] (мав дачу в Павленках, мешкав поряд з Мясоєдовим; в «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня [[1894]], що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з [[Короленко Володимир Галактіонович|В. Г. Короленком]].
У [[1863]][[1868]] рр. як пансіонер АМ перебував у [[Німеччина|Німеччині]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Франція|Франції]]. З [[1870]] р. — академік, з [[1893]] р. — дійсний член петербурзької АМ. Один з організаторів і активних діячів [[Передвижники|Товариства пересувних художніх виставок]].


У [[1899]]&nbsp;р. художник написав і подарував місту завісу для нового театру<ref>Просвітницький будинок ім. М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя</ref> (зберігається у [[Полтавський краєзнавчий музей|Полтавському краєзнавчому музеї]]), згодом був його почесним художником-консультантом.
У [[1889]] р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився у [[Москва|Москві]] під час відвідин [[Толстой Лев Миколайович|Л. М. Толстого]]) Мясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком та ставком, де оселився з родиною. У Мясоєдова бували художники [[Ярошенко Микола Олександрович|М. О. Ярошенко]], [[Менк Володимир Карлович|В. К. Менк]], [[Ґе Микола Миколайович|М. М. Ґе]], І. К. Пархоменко, [[Волков Василь Олексійович|В. О. Волков]], скульптор [[Позен Леонід Володимирович|Л. В. Позен]], письменник [[Бунін Іван Олексійович|І. О. Бунін]] (мав дачу в Павленках, мешкав поряд з Мясоєдовим; в «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня [[1894]], що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з [[Короленко Володимир Галактіонович|В. Г. Короленком]].


Мясоєдов організував у [[1894]]&nbsp;р. у Полтаві школу малюнку і живопису, яка існувала кілька років. Подібну школу пізніше відкрив І.&nbsp;К.&nbsp;Пархоменко, якому Мясоєдов допоміг посібниками і матеріалами. Учениця художника М.&nbsp;Е.&nbsp;Бухгейм заснувала дитячий гурток малюнку.
У [[1899]] р. художник написав і подарував місту завісу для нового театру <ref>Просвітницький будинок ім. М. В. Гоголя</ref> (зберігається у [[Полтавський краєзнавчий музей|Полтавському краєзнавчому музеї]]), згодом був його почесним художником-консультантом.


У [[1909]]&nbsp;р. завдяки ініціативі Мясоєдова утворився музичний гурток у складі 12 чоловік, зокрема до нього входили піаністка М.&nbsp;А.&nbsp;Шимкова, скрипалі Ф.&nbsp;Ф.&nbsp;Климентов, В.&nbsp;С.&nbsp;Оголевець. Того ж року Мясоєдов відвідав садибу професора [[Шимков Іван Федорович|Шимкова]] «Маринці» [[Кобеляцький повіт|Кобеляцького повіту]]; восени ставив у театрі живі картини до поеми [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]] «Катерина».
Мясоєдов організував у [[1894]] р. у Полтаві школу малюнку і живопису, яка існувала кілька років. Подібну школу пізніше відкрив І. К. Пархоменко, якому Мясоєдов допоміг посібниками і матеріалами. Учениця художника М. Е. Бухгейм заснувала дитячий гурток малюнку.


[[17 грудня]] [[1911]]&nbsp;р. художник помер<ref>[[Полтавщина: Енциклопедичний довідник]]
У [[1909]] р. завдяки ініціативі Мясоєдова утворився музичний гурток у складі 12 чоловік, зокрема до нього входили піаністка М. А. Шимкова, скрипалі Ф. Ф. Климентов, В. С. Оголевець. Того ж року Мясоєдов відвідав садибу професора [[Шимков Іван Федорович|Шимкова]] «Маринці» [[Кобеляцький повіт|Кобеляцького повіту]]; восени ставив у театрі живі картини до поеми [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]] «Катерина».
(За ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 571 [http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=244]</ref>.

[[17 грудня]] [[1911]] р. художник помер <ref>[[Полтавщина: Енциклопедичний довідник]]
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 571 [http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=244]</ref>.


== Посмертне вшанування ==
== Посмертне вшанування ==


Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. [[20 грудня]] [[1911]] р. його поховано на міському кладовищі, а [[24 грудня]] (з одержанням дозволу) перепоховано на садибі.
Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. [[20 грудня]] [[1911]]&nbsp;р. його поховано на міському кладовищі, а [[24 грудня]] (з одержанням дозволу) перепоховано на садибі.


У [[1912]] р. на могилі встановлено обеліск з сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г. Г. Мясоєдов. 1834—1911». Поруч — рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями.
У [[1912]]&nbsp;р. на могилі встановлено обеліск з сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г.&nbsp;Г.&nbsp;Мясоєдов. 1834—1911». Поруч&nbsp;— рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями.


На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у [[1912]] і [[1913]] рр. виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Мясоєдову.
На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у [[1912]] і [[1913]]&nbsp;рр. виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Мясоєдову.


Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, [[Київський музей російського мистецтва|Київському музеї російського мистецтва]], [[Полтавський художній музей|Полтавському художньому музеї]] та ін.
Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, [[Київський музей російського мистецтва|Київському музеї російського мистецтва]], [[Полтавський художній музей|Полтавському художньому музеї]] та ін.


На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія.
На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія.


Ім'ям Г. Г. Мясоєдова названо вулицю і провулок.
Ім'ям Г.&nbsp;Г.&nbsp;Мясоєдова названо вулицю і провулок.


== Творчість ==
== Творчість ==


Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, [[Третьяковська галерея]]), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, [[Російський музей]], [[Ленінград]]).
Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, [[Третьяковська галерея]]), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, [[Російський музей]], [[Ленінград]]).


Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, [[Третьяковська галерея]]).
Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, [[Третьяковська галерея]]).


У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання «Крейцерової сонати» Л. М. Толстого» ([[1893]]), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві — [[1897]]), «Старий з книгою» ([[1902]]), «На шляху до знань» ([[1904]]); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі» та ін.
У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання „Крейцерової сонати“ Л.&nbsp;М.&nbsp;Толстого» ([[1893]]), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві&nbsp;— [[1897]]), «Старий з книгою» ([[1902]]), «На шляху до знань» ([[1904]]); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі» та ін.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}

== Джерела та література ==
== Джерела та література ==
* ''О. Б. Жбанкова''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Miasoiedov_H Мясоєдов Григорій Григорович] // {{ЕІУ|7|143}}
* ''О.&nbsp;Б.&nbsp;Жбанкова''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Miasoiedov_H Мясоєдов Григорій Григорович] // {{ЕІУ|7|143}}


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 11:59, 29 грудня 2016

Григорій Григорович Мясоєдов
рос. Григорий Григорьевич Мясоедов
Портрет Г. Г. Мясоєдова роботи Іллі Рєпіна, 1904
Народження 7 (19) квітня 1834(1834-04-19)
с. Паньково Новодеревеньковського району Орловської області
Смерть 17 (30) грудня 1911(1911-12-30) (77 років)
  Полтава
Поховання Полтава
Країна Російська імперія
Жанр живопис
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1862)
Діяльність скульптор, художник
Роботи в колекції Chess museumd, Tyumen Regional Museum of Fine Artsd, Російський музей, Національний музей у Варшаві, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Третьяковська галерея, National Pushkin Museumd і Харківський художній музей
Нагороди
Large gold medal of the Imperial Academy of Arts
Сайт bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm

CMNS: Мясоєдов Григорій Григорович у Вікісховищі

Григо́рій Григо́рович Мясоє́дов (нар.7 (19) квітня 1834(18340419), с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області — 18 (31) грудня 1911(19111231), Полтава) — український і російський живописець.

Життєпис

Мясоєдов Григорій Григорович народився 7(19) квітня 1834 у с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області. У 18561862 рр. навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Вчився у А. Г. Маркова і Т. А. Неффа.

У 18631868 рр. як пансіонер АМ перебував у Німеччині, Іспанії, Франції. З 1870 р. — академік, з 1893 р. — дійсний член петербурзької АМ. Один з організаторів і активних діячів Товариства пересувних художніх виставок.

У 1889 р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився у Москві під час відвідин Л. М. Толстого) Мясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком та ставком, де оселився з родиною. У Мясоєдова бували художники М. О. Ярошенко, В. К. Менк, М. М. Ґе, І. К. Пархоменко, В. О. Волков, скульптор Л. В. Позен, письменник І. О. Бунін (мав дачу в Павленках, мешкав поряд з Мясоєдовим; в «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня 1894, що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з В. Г. Короленком.

У 1899 р. художник написав і подарував місту завісу для нового театру[1] (зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї), згодом був його почесним художником-консультантом.

Мясоєдов організував у 1894 р. у Полтаві школу малюнку і живопису, яка існувала кілька років. Подібну школу пізніше відкрив І. К. Пархоменко, якому Мясоєдов допоміг посібниками і матеріалами. Учениця художника М. Е. Бухгейм заснувала дитячий гурток малюнку.

У 1909 р. завдяки ініціативі Мясоєдова утворився музичний гурток у складі 12 чоловік, зокрема до нього входили піаністка М. А. Шимкова, скрипалі Ф. Ф. Климентов, В. С. Оголевець. Того ж року Мясоєдов відвідав садибу професора Шимкова «Маринці» Кобеляцького повіту; восени ставив у театрі живі картини до поеми Т. Шевченка «Катерина».

17 грудня 1911 р. художник помер[2].

Посмертне вшанування

Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. 20 грудня 1911 р. його поховано на міському кладовищі, а 24 грудня (з одержанням дозволу) перепоховано на садибі.

У 1912 р. на могилі встановлено обеліск з сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г. Г. Мясоєдов. 1834—1911». Поруч — рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями.

На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у 1912 і 1913 рр. виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Мясоєдову.

Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському художньому музеї та ін.

На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія.

Ім'ям Г. Г. Мясоєдова названо вулицю і провулок.

Творчість

Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, Третьяковська галерея), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, Російський музей, Ленінград).

Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, Третьяковська галерея).

У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання „Крейцерової сонати“ Л. М. Толстого» (1893), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві — 1897), «Старий з книгою» (1902), «На шляху до знань» (1904); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі» та ін.

Примітки

  1. Просвітницький будинок ім. М. В. Гоголя
  2. Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 571 [1]

Джерела та література

Посилання