Мясоєдов Григорій Григорович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
м інші |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інші значення|тип=прізвище|Мясоєдов}} |
|||
{{Художник |
{{Художник |
||
| Ім'я = |
| Ім'я = Григорій Григорович Мясоєдов |
||
| Оригінал імені = |
| Оригінал імені = {{lang-ru|Григорий Григорьевич Мясоедов}} |
||
| Ім'я при народженні = |
| Ім'я при народженні = |
||
| Фото = Myasoyedov by Repin.jpg |
| Фото = Myasoyedov by Repin.jpg |
||
| Ширина = 210пкс |
| Ширина = 210пкс |
||
| Підпис = Портрет Г. |
| Підпис = Портрет Г. Г. Мясоєдова роботи [[Рєпін Ілля Юхимович|Іллі Рєпіна]], [[1904]] |
||
| Дата народження = 19.4.1834(7) |
| Дата народження = 19.4.1834(7) |
||
| Місце народження = с. Паньково Новодеревеньковського району [[Орловська область|Орловської області]] |
| Місце народження = с. Паньково Новодеревеньковського району [[Орловська область|Орловської області]] |
||
| Дата смерті = 30.12.1911(17) |
| Дата смерті = 30.12.1911(17) |
||
| Місце смерті = [[Полтава]] |
| Місце смерті = [[Полтава]] |
||
| Національність = |
| Національність = |
||
| Громадянство =[[Російська імперія]] |
| Громадянство =[[Російська імперія]] |
||
| Жанр = [[живопис]] |
| Жанр = [[живопис]] |
||
| Навчання = |
| Навчання = |
||
| Напрямок = |
| Напрямок = |
||
| Роки творчості = |
| Роки творчості = |
||
| Член КПРС з = |
| Член КПРС з = |
||
| Покровитель = |
| Покровитель = |
||
| Вплив = |
| Вплив = |
||
| Вплив на = |
| Вплив на = |
||
| Премії = |
| Премії = |
||
| Твори = |
| Твори = |
||
| Сайт = http://www.bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm |
| Сайт = http://www.bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm |
||
}} |
}} |
||
Рядок 28: | Рядок 29: | ||
{{Портал|Мистецтво}} |
{{Портал|Мистецтво}} |
||
''' |
'''Григо́рій Григо́рович Мясоє́дов''' ({{н}}{{ДН|19|4|1834|7}}, с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області — {{ДН|31|12|1911|18}}, [[Полтава]]) — [[Російська імперія|український і російський]] [[живописець]]. |
||
== |
== Життєпис == |
||
⚫ | |||
⚫ | У [[1863]]–[[1868]] рр. як пансіонер АМ перебував у [[Німеччина|Німеччині]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Франція|Франції]]. З [[1870]] р. — академік, з [[1893]] р. — дійсний член петербурзької АМ. Один з організаторів і активних діячів [[Передвижники|Товариства пересувних художніх виставок]]. |
||
⚫ | |||
⚫ | У [[1889]] р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився у [[Москва|Москві]] під час відвідин [[Толстой Лев Миколайович|Л. М. Толстого]]) Мясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком та ставком, де оселився з родиною. У Мясоєдова бували художники [[Ярошенко Микола Олександрович|М. О. Ярошенко]], [[Менк Володимир Карлович|В. К. Менк]], [[Ґе Микола Миколайович|М. М. Ґе]], І. К. Пархоменко, [[Волков Василь Олексійович|В. О. Волков]], скульптор [[Позен Леонід Володимирович|Л. В. Позен]], письменник [[Бунін Іван Олексійович|І. О. Бунін]] (мав дачу в Павленках, мешкав поряд з Мясоєдовим; в «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня [[1894]], що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з [[Короленко Володимир Галактіонович|В. Г. Короленком]]. |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | У [[1889]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | У [[1909]] р. завдяки ініціативі Мясоєдова утворився музичний гурток у складі 12 чоловік, зокрема до нього входили піаністка М. А. Шимкова, скрипалі Ф. Ф. Климентов, В. С. Оголевець. Того ж року Мясоєдов відвідав садибу професора [[Шимков Іван Федорович|Шимкова]] «Маринці» [[Кобеляцький повіт|Кобеляцького повіту]]; восени ставив у театрі живі картини до поеми [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]] «Катерина». |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | У [[1909]] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Посмертне вшанування == |
== Посмертне вшанування == |
||
Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. [[20 грудня]] [[1911]] |
Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. [[20 грудня]] [[1911]] р. його поховано на міському кладовищі, а [[24 грудня]] (з одержанням дозволу) перепоховано на садибі. |
||
У [[1912]] |
У [[1912]] р. на могилі встановлено обеліск з сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г. Г. Мясоєдов. 1834—1911». Поруч — рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями. |
||
На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у [[1912]] і [[1913]] |
На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у [[1912]] і [[1913]] рр. виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Мясоєдову. |
||
Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, [[Київський музей російського мистецтва|Київському музеї російського мистецтва]], [[Полтавський художній музей|Полтавському художньому музеї]] та ін. |
Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, [[Київський музей російського мистецтва|Київському музеї російського мистецтва]], [[Полтавський художній музей|Полтавському художньому музеї]] та ін. |
||
На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія. |
На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія. |
||
Ім'ям Г. |
Ім'ям Г. Г. Мясоєдова названо вулицю і провулок. |
||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, [[Третьяковська галерея]]), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, [[Російський музей]], [[Ленінград]]). |
Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, [[Третьяковська галерея]]), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, [[Російський музей]], [[Ленінград]]). |
||
Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, [[Третьяковська галерея]]). |
Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, [[Третьяковська галерея]]). |
||
У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання |
У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання „Крейцерової сонати“ Л. М. Толстого» ([[1893]]), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві — [[1897]]), «Старий з книгою» ([[1902]]), «На шляху до знань» ([[1904]]); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі» та ін. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''О. |
* ''О. Б. Жбанкова''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Miasoiedov_H Мясоєдов Григорій Григорович] // {{ЕІУ|7|143}} |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
Версія за 11:59, 29 грудня 2016
Григорій Григорович Мясоєдов | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Григорий Григорьевич Мясоедов | ||||
Портрет Г. Г. Мясоєдова роботи Іллі Рєпіна, 1904 | ||||
Народження |
7 (19) квітня 1834 с. Паньково Новодеревеньковського району Орловської області | |||
Смерть | 17 (30) грудня 1911 (77 років) | |||
Полтава | ||||
Поховання | Полтава | |||
Країна | Російська імперія | |||
Жанр | живопис | |||
Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1862) | |||
Діяльність | скульптор, художник | |||
Роботи в колекції | Chess museumd, Tyumen Regional Museum of Fine Artsd, Російський музей, Національний музей у Варшаві, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Третьяковська галерея, National Pushkin Museumd і Харківський художній музей | |||
Нагороди | ||||
Сайт | bibliotekar.ru/k98-Myasoedov/index.htm | |||
| ||||
Мясоєдов Григорій Григорович у Вікісховищі |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мясоєдов Григорій Григорович |
Григо́рій Григо́рович Мясоє́дов (нар.7 (19) квітня 1834, с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області — 18 (31) грудня 1911, Полтава) — український і російський живописець.
Життєпис
Мясоєдов Григорій Григорович народився 7(19) квітня 1834 у с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області. У 1856–1862 рр. навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Вчився у А. Г. Маркова і Т. А. Неффа.
У 1863–1868 рр. як пансіонер АМ перебував у Німеччині, Іспанії, Франції. З 1870 р. — академік, з 1893 р. — дійсний член петербурзької АМ. Один з організаторів і активних діячів Товариства пересувних художніх виставок.
У 1889 р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився у Москві під час відвідин Л. М. Толстого) Мясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком та ставком, де оселився з родиною. У Мясоєдова бували художники М. О. Ярошенко, В. К. Менк, М. М. Ґе, І. К. Пархоменко, В. О. Волков, скульптор Л. В. Позен, письменник І. О. Бунін (мав дачу в Павленках, мешкав поряд з Мясоєдовим; в «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня 1894, що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з В. Г. Короленком.
У 1899 р. художник написав і подарував місту завісу для нового театру[1] (зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї), згодом був його почесним художником-консультантом.
Мясоєдов організував у 1894 р. у Полтаві школу малюнку і живопису, яка існувала кілька років. Подібну школу пізніше відкрив І. К. Пархоменко, якому Мясоєдов допоміг посібниками і матеріалами. Учениця художника М. Е. Бухгейм заснувала дитячий гурток малюнку.
У 1909 р. завдяки ініціативі Мясоєдова утворився музичний гурток у складі 12 чоловік, зокрема до нього входили піаністка М. А. Шимкова, скрипалі Ф. Ф. Климентов, В. С. Оголевець. Того ж року Мясоєдов відвідав садибу професора Шимкова «Маринці» Кобеляцького повіту; восени ставив у театрі живі картини до поеми Т. Шевченка «Катерина».
17 грудня 1911 р. художник помер[2].
Посмертне вшанування
Григорій Мясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Але полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. 20 грудня 1911 р. його поховано на міському кладовищі, а 24 грудня (з одержанням дозволу) перепоховано на садибі.
У 1912 р. на могилі встановлено обеліск з сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г. Г. Мясоєдов. 1834—1911». Поруч — рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями.
На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті Мясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у 1912 і 1913 рр. виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала Мясоєдову.
Твори Мясоєдова зберігаються в Третьяковській галереї, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському художньому музеї та ін.
На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія.
Ім'ям Г. Г. Мясоєдова названо вулицю і провулок.
Творчість
Жанрові картини Мясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, Третьяковська галерея), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, Російський музей, Ленінград).
Григорій Мясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, Третьяковська галерея).
У Полтаві Мясоєдов створив полотна: «Читання „Крейцерової сонати“ Л. М. Толстого» (1893), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві — 1897), «Старий з книгою» (1902), «На шляху до знань» (1904); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі» та ін.
Примітки
- ↑ Просвітницький будинок ім. М. В. Гоголя
- ↑ Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 571 [1]
Джерела та література
- О. Б. Жбанкова. Мясоєдов Григорій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 143. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.