Імунітет: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
KartmenBro666 (обговорення | внесок)
я додав до статті історію імунітету, а також його види
KartmenBro666 (обговорення | внесок)
Рядок 34: Рядок 34:
* Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — 456 с. [[ISBN 978-966-8144-62-2]]
* Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — 456 с. [[ISBN 978-966-8144-62-2]]


== Примітки ==
<references />
== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13290 Імунітет тварин і людини]
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13290 Імунітет тварин і людини]

Версія за 22:06, 1 лютого 2017

Імуніте́т (лат. immunitas - вільний, захищений) — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами, тощо.
У вузькому значенні імунітет — несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів, найпростіших, гельмінтів, токсинів, отрут та інших факторів, які чужі для організму. Загалом імунітет — здатність організму підтримувати нормальне функціювання під впливом зовнішніх факторів.

Основна функція імунної системи спрямована на виявлення змін у внутрішньому середовищі організму і усунення їх, тобто імунітет зберігає власну біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища. Наука, яка займається вивченням імунної системи називається імунологією.

Імунітет — також здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність. Спадкоємний імунітет обумовлений вродженими здібностями організму. У хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне місце серед яких займають лімфоцити, антитіла, тощо. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл.

Історія

Основоположником вчення про імунітет є Е. Дженнер[1]. Він у 1796 році винайшов спосіб, як вилікувати натуральну віспу: для цього він зробив надріз коров'ячої пустули, вийняв її вміст і через надріз ввів хворому восьмирічному Джеймсу Фіппсу[2]. У 1798 році, Дженнер опублікував свої досліди із лікування натуральної віспи, і ввів новий термін "вакцинація", що походить із латинського слова Vacca - корова[3]. І. Мечников сформулював клітинну теорію імунітету і відкрив фагоцитоз.

Із винайденням Левенгуком мікроскопа, завдяки якому, людство побачила мікроскопічних організмів, невидимих неозброєним оком. Але все-ще не було доведено, що ці мікроорганізми можуть являтися причиною захворювання. Так тривало, допоки Луї Пастер не розвинув мікробну теорії захворювання[1]. Також Пастер винайшов спосіб стерилізації, який так і називається пастеризація.

З середини 20-х років почалося самостійне розвиток імунології-науки, що вивчає захисні реакції організму[4]

Види

Розрізняють природжений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як й інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної інфекційної хвороби або вакцинації і спадково не передається.

  • Природжений (видовий, вроджений, спадковий) імунітет — це неспецифічна резистентність, що властива тому чи іншому виду тварин або людині і передається спадково з покоління в покоління[5]. Видовий імунітет проявляється в тому, що людина не хворіє на чуму собак, інфекційну анемію коней, чуму рогатої худоби або холеру курей, а тварини не хворіють на дизентерію, черевний тиф, сифіліс, кір, гонорею тощо. Збудники інфекцій потрапляючи у чужий організм не витримують його умов (температура, pH середовища, біохімічні процеси) або не мають рецепторів до клітин цього організма. Внаслідок цього, мікроби виводяться із організму в тому ж вигляді, в якому вони потрапили, не завдаючи організмові ніякої шкоди.

Видовий імунітет залежить від фізіологічних та біологічних особливостей організма, який сформувався у процесі еволюції, мінливості або генетичної адаптації до умов навколишього середовища[6].

  • Набутий імунітет формується у процесі онтогенезу макроорганізму і характеризується високою специфічністю. Набутий імунітет, через свою специфіку, ще поділяється на:
  1. Набутий природний активний імунітет виникає після перенесення хворим хвороби і може тривати від декількох років до кінця життя, тобто він є або стійким, або нестійким;
  2. Набутий природний пасивний імунітет передається від матері дитині через плаценту або через грудне молоко (материнський імунітет). Він нетривалий, зберігається до 5 - 6-місячного віку дитини і захищає не від усіх інфекцій, наприклад, він не захищає від грипу або туберкульозу;
  3. Штучний активний імунітет формується через 1 - 2 тижні після введення вакцини (поствакцинальний) і зберігаєтсья протягом декількох років (після введення черевнотифозної вакцини - 1 рік; вакцини проти гепатиту А - 20 років);
  4. Штучний пасивний імунітет формується одразу після введення сироватки чи імуноглобулінів (постсироватковий) і зберігаєтсья протягом 4 - 6 тижня.

Див. також

Джерела

  • Ситник І. О., Климнюк С. І., Творко М. С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія. Підручник. — Тернопіль: ТДМУ, 2009. — 392 с.: 104 рис. (С.164-224) ISBN 978-966-673-136-7
  • Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — 456 с. ISBN 978-966-8144-62-2

Примітки

  1. а б History of Immunology - Dictionary definition of History of Immunology | Encyclopedia.com: FREE online dictionary. www.encyclopedia.com (англ.). Процитовано 1 лютого 2017. 
  2. BBC - History - Edward Jenner. Процитовано 1 лютого 2017. 
  3. Edward Jenner (1749-1823). www.sciencemuseum.org.uk (англ.). Процитовано 1 лютого 2017. 
  4. Імунітет. ua-referat.com. Процитовано 1 лютого 2017. 
  5. Заняття 05. intranet.tdmu.edu.ua. Процитовано 1 лютого 2017. 
  6. Заняття 05. intranet.tdmu.edu.ua. Процитовано 1 лютого 2017. 

Посилання