Київське повстання (1068): відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
правопис |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Причини== |
==Причини== |
||
Причиною повстання стала відмова князя видати киянам зброю і коней для продовження боротьби з [[Половці|половцями]], які восени 1068 [[Битва на Альті|розбили об'єднані сили]] [[Тріумвірат Ярославичів|Ярославичів]] ([[Ізяслав Ярославич|Ізяслава]], [[Всеволод |
Причиною повстання стала відмова князя видати киянам зброю і коней для продовження боротьби з [[Половці|половцями]], які восени 1068 [[Битва на Альті (1068)|розбили об'єднані сили]] [[Тріумвірат Ярославичів|Ярославичів]] ([[Ізяслав Ярославич|Ізяслава]], [[Всеволод Ярославич|Всеволода]] і [[Святослав Ярославич|Святослава]]) на річці [[Ільтиця|Альті]] і грабували київські землі. Святослав після розгрому втік до [[Чернігів|Чернігова]], а Ізяслав і Всеволод — до [[Київ|Києва]]. |
||
Після поразки, як свідчить нині |
Після поразки, як свідчить нині наявний текст «[[Повість врем'яних літ|Повісті минулих літ]]»: {{text|«... люди київські прибігли до Києва, і вчинили віче на торговищі і сказали, пославши (послів) до князя: «Ось половці розсипалися по землі. Дай-но, княже, зброю та коней, і ми ще поб’ємося з ними». Але, Ізяслав цього не послухав»<ref name="ц">Історик [[Толочко Петро Петрович|П. Толочко]] коментує ці події так: «Відмова видати зброю пояснюється, як правило, тим, що Ізяслав боявся, аби вона не було використане проти феодальної знаті та князівської адміністрації. Зважаючи на ситуацію, коли в поразці на Альті кияни звинувачували Ізяслава і його воєводу Коснячка, страх великого князя був виправданий. Але, як слушно зазначали численні дослідники, коней та озброєння Ізяславу просто нізвідки було взяти. У князя не було спеціальних арсеналів, із яких ополченці отримували зброю перед боєм і здавали після його закінчення. Звідси, в діях віча відчувається чиясь організуюча та керуюча рука. Ізяславу ставилась вимога, яку він наперед не міг виконати, щоб викликати вибух народного гніву»</ref>}} |
||
==Події== |
==Події== |
||
Після чого |
Після чого розпочалося повстання. Повсталі розгромили двір [[Тисяцький|тисяцького]] Коснячки і звільнили підступно ув'язненого [[10 липня]] [[1067]] року [[Полоцьке князівство|полоцького князя]] [[Всеслав Брячиславич|Всеслава Брячиславича]]<ref name="йй">Річ у тім, що, захопивши Всеслава Брячиславича до полону, Ярославичі порушили клятву, дану на хресті. У нині наявному тексті «Повісті минулих літ» читаємо: «Всеслав же сів у Києві, — а се Бог явив Хресну Силу, тому що Ізяслав, цілувавши хреста, схопив його (Всеслава). І через те навів Бог поганих, а сього явно визволив Хрест Чесний, бо в день Воздвиження Всеслав, зітхнувши, сказав: «О, Хресте Чесний! Оскільки я в тебе вірив, визволи мене з ями цієї. І Бог показав Силу Хресну на повчання землі Руській: хай не переступають Чесного Хреста, цілувавши його».</ref>, проголосивши його [[Великий князь київський|великим князем]]. Визволення Всеслава сталося [[14 вересня]] 1068 року, в день [[Воздвиження Хреста Господнього|Воздвиження]]. Саме тому у зміщенні зі стола князя-клятвовідступника (Ізяслава) частина населення, і церковної знаті могла вбачати промисел Божий. |
||
Ізяслав із братом [[Всеволод |
Ізяслав із братом [[Всеволод Ярославич|Всеволодом Ярославичем Переяславським]] утекли з князівського палацу, тут же розграбованого городянами, що взяли ''«бещисленое множьство злата и сребра»''. [[15 вересня]] Ізяслав перебрався до [[Королівство Польське|Польщі]], де заручившися підтримкою ляхів, і через 6 місяців рушив на Київ. Всеволод, дізнавшись про наближення Ізяслава з військом польського князя [[Болеслав II Сміливий|Болеслава]], утік без битви до [[Полоцьке князівство|Полоцька]]. [[2 травня]] Ізяслав із поляками ввійшов до Києва і, незважаючи на заступництво молодших Ярославичів, послав до Києва свого сина [[Мстислав Ізяславич (князь київський)|Мстислава]], який: |
||
{{text|“...порубав киян, що висікли були (з порубу) Всеслава, числом сімдесят чоловік, а інших осліпив, а (ще) інших він без вини погубив, не учинивши дізнання”.<ref name="ПМЛ">[[Повість минулих літ]]</ref><ref name="">Ставлення літописця до повсталих киян — невиразне, але швидше співчутливе, бо вони хотіли боронити рідну землю. Літописець підкреслює, - що князь погубив потім багато невинних людей, не розібравши справи.</ref>}} |
{{text|“...порубав киян, що висікли були (з порубу) Всеслава, числом сімдесят чоловік, а інших осліпив, а (ще) інших він без вини погубив, не учинивши дізнання”.<ref name="ПМЛ">[[Повість минулих літ]]</ref><ref name="">Ставлення літописця до повсталих киян — невиразне, але швидше співчутливе, бо вони хотіли боронити рідну землю. Літописець підкреслює, - що князь погубив потім багато невинних людей, не розібравши справи.</ref>}} |
||
Повстання було придушене. |
Повстання було придушене. |
||
Версія за 08:09, 5 березня 2017
Київське повстання 1068 - 1069 — повстання на початку вересня 1068 року, містян Києва і частини сільського населення Київської землі проти князя Ізяслава Ярославича.
Причини
Причиною повстання стала відмова князя видати киянам зброю і коней для продовження боротьби з половцями, які восени 1068 розбили об'єднані сили Ярославичів (Ізяслава, Всеволода і Святослава) на річці Альті і грабували київські землі. Святослав після розгрому втік до Чернігова, а Ізяслав і Всеволод — до Києва.
Після поразки, як свідчить нині наявний текст «Повісті минулих літ»:
«... люди київські прибігли до Києва, і вчинили віче на торговищі і сказали, пославши (послів) до князя: «Ось половці розсипалися по землі. Дай-но, княже, зброю та коней, і ми ще поб’ємося з ними». Але, Ізяслав цього не послухав»[1]
Події
Після чого розпочалося повстання. Повсталі розгромили двір тисяцького Коснячки і звільнили підступно ув'язненого 10 липня 1067 року полоцького князя Всеслава Брячиславича[2], проголосивши його великим князем. Визволення Всеслава сталося 14 вересня 1068 року, в день Воздвиження. Саме тому у зміщенні зі стола князя-клятвовідступника (Ізяслава) частина населення, і церковної знаті могла вбачати промисел Божий.
Ізяслав із братом Всеволодом Ярославичем Переяславським утекли з князівського палацу, тут же розграбованого городянами, що взяли «бещисленое множьство злата и сребра». 15 вересня Ізяслав перебрався до Польщі, де заручившися підтримкою ляхів, і через 6 місяців рушив на Київ. Всеволод, дізнавшись про наближення Ізяслава з військом польського князя Болеслава, утік без битви до Полоцька. 2 травня Ізяслав із поляками ввійшов до Києва і, незважаючи на заступництво молодших Ярославичів, послав до Києва свого сина Мстислава, який:
“...порубав киян, що висікли були (з порубу) Всеслава, числом сімдесят чоловік, а інших осліпив, а (ще) інших він без вини погубив, не учинивши дізнання”.[3][4]
Повстання було придушене.
Див. також
Примітки
- ↑ Історик П. Толочко коментує ці події так: «Відмова видати зброю пояснюється, як правило, тим, що Ізяслав боявся, аби вона не було використане проти феодальної знаті та князівської адміністрації. Зважаючи на ситуацію, коли в поразці на Альті кияни звинувачували Ізяслава і його воєводу Коснячка, страх великого князя був виправданий. Але, як слушно зазначали численні дослідники, коней та озброєння Ізяславу просто нізвідки було взяти. У князя не було спеціальних арсеналів, із яких ополченці отримували зброю перед боєм і здавали після його закінчення. Звідси, в діях віча відчувається чиясь організуюча та керуюча рука. Ізяславу ставилась вимога, яку він наперед не міг виконати, щоб викликати вибух народного гніву»
- ↑ Річ у тім, що, захопивши Всеслава Брячиславича до полону, Ярославичі порушили клятву, дану на хресті. У нині наявному тексті «Повісті минулих літ» читаємо: «Всеслав же сів у Києві, — а се Бог явив Хресну Силу, тому що Ізяслав, цілувавши хреста, схопив його (Всеслава). І через те навів Бог поганих, а сього явно визволив Хрест Чесний, бо в день Воздвиження Всеслав, зітхнувши, сказав: «О, Хресте Чесний! Оскільки я в тебе вірив, визволи мене з ями цієї. І Бог показав Силу Хресну на повчання землі Руській: хай не переступають Чесного Хреста, цілувавши його».
- ↑ Повість минулих літ
- ↑ Ставлення літописця до повсталих киян — невиразне, але швидше співчутливе, бо вони хотіли боронити рідну землю. Літописець підкреслює, - що князь погубив потім багато невинних людей, не розібравши справи.
Джерела та література
- М. Ф. Котляр. Київські повстання 11—12 століть // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 278. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Повість минулих літ
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |