Лена (річка)

Лена
Вид на річку з Ленських стовпів
Басейн Лени
53°56′08″ пн. ш. 108°05′31″ сх. д.
Витік	Байкальський хребет
• координати	53°56′00″ пн. ш. 108°05′01″ сх. д.
• висота, м	1650 м
Гирло	Море Лаптєвих
• координати	72°24′43″ пн. ш. 126°41′05″ сх. д.
• висота, м	0
Басейн	Море Лаптєвих
Країни:	Росія
Регіон	Іркутська область, Якутія
Довжина	4400 км
Площа басейну:	2 490 000 км²
Середньорічний стік	17000 м³/с
Притоки:	Вітім, Олекма, Вілюй, Кіренга, Алдан, Batamayd, Menkered, Муна, Нюя, Cherendeyd, Motorchunad, Dyanyshkad, Sinyayad, Dzhardzhand, Undyulyungd, Чая (притока Лени), Kuta Riverd, Лінде, Буотама, Марха (притока Лени), Bakhynayd, Suolad, Biryukd, Peleduyd, Iliktad, Молодо, Лунгха, Tuolbad, Bol'shoy Patomd, Чуя (притока Лени), Kengkemed, Namanad, Byosyuked, Ilgad, Tayurad, Chechuyd, Tuturad, Bol'shaya Kontaykad, Khanchalyd, Khoruongkad, Derbed, Kyuelenked, Kyundyudeyd, Mendad, Natarad, Oruchand, Sobolokh-Mayand, Tympylykand, Ura River, Lena basind, Q4054165?, Q4074114?, Q4076337?, Q4078946?, Білянка (притока Лени), Bulkur Riverd, Begidyand, Q4101378?, Q4155007?, Q4162105?, Dolgaya Riverd, Q4171760?, Innyakhd, Q4248974?, Q4251113?, Kyunyuyd, Q4251307?, Q4269876?, Lyapisked, Lyunkyubeyd, Malyy Patomd, Mundaalykd, Mylad, Mynniyykyd, Q4309745?, Q4309830?, Strekalovkad, Q4328289?, Q4331156?, Q4331183?, Pilkad, Q4403379?, Sitted, Q4439488?, Q4447847?, Q4448410?, Q4449160?, Taryn-Yurekhd, Q4507078?, Q4516844?, Q4517258?, Chochumad, Q4518478?, Q4529397?, Q4534414?, Q4535335?, Q4535336?, Q4535631?, Yakurimd, Turugud, Q4468110?, Uyulud, Q4494288?, Q4494289?, Khamrad, Ukunkud, Q14915307?, Bol'shaya Tirad, Pilyudad, Tammad, Lyutenged, Kulengad, Kuranakh-Siktyakhd і Chompolod
Медіафайли у Вікісховищі

|ориг назва=

Лена (якут. Өлүөнэ, бур. Зγлхэ, рос. Лена) — найбільша ріка Північно-Східного Сибіру, впадає в Море Лаптєвих.

Загальні відомості

Перші відомості про велику східну річку дійшли до росіян, що мешкали у Сибіру, на початку XVII ст. У 1628 р. по річці Кут на Лену вийшов козак Василь Бугор із загоном. Через кілька років цей шлях повторив сотник Петро Бекетов. Його загін установив у гирла Кути перші будинки, поклавши початок місту Усть-Куту, де трохи пізніше землепроходець Єрофій Павлович Хабаров ставив першу солеварню.

Річка Лена — 10-та за довжиною ріка у світі і третя — серед річок Росії після Єнісею та Обі. Довжина ріки — 4400 км, площа басейну 2490 тисяч км².

Річка течє територією Іркутської області і Якутії, частина ленських приток відносяться до Забайкальського краю, республіки Бурятії, Амурської області, Красноярського і Хабаровського краю.

Джерело Лени розташоване в північно-західних схилах Байкальського хребта, у десятку кілометрів від озера Байкал. Вся верхня течія Лени (до Вітіма), тобто майже третя частина її довжини, припадає на гірське Предбайкалля.

До середньої течії відносять її відрізок між гирлами рік Вітім й Алдан, довжиною 1415 км. Біля впадання Вітіма Лена вступає в межі Якутії й протікає по ній до самого гирла. Прийнявши Вітім, Лена перетворюється в велику багатоводну ріку. Глибини зростають до 10-12 м, русло розширюється, і в ньому з'являються численні острови, долина розширюється до 20-30 км. Долина асиметрична: лівий схил пологий; правий, прямує північним краєм Патомського нагір'я, крутіше й вище. По обох схилах ростуть густі хвойні ліси, лише іноді змінювані луками.

Від Олекми до Алдану Лена не має жодного значного притоку. Більше 500 км Лена тече в глибокій і вузькій долині, врізаної у вапняки. Нижче селища Покровська долина Лени різко розширюється. Сильно сповільнюється швидкість течії — вона ніде не перевищує 1,3 м/с, а здебільшого падає до 0,5-0,7 м/с. Тільки заплава має ширину 5-7, а місцями й 15 км, а вся долина має ширину 20 і більше кілометрів.

Нижче Якутську Лена приймає дві головні свої притоки — Алдан і Вілюй. Тепер це гігантський водний потік; навіть там, де вона йде одним руслом, її ширина доходить до 10 км, а глибина перевищує 16-20 м. Там же, де островів багато, Лена розливається на 20-30 км. Берега ріки суворі й безлюдні. Населені пункти дуже рідкі.

У нижній течії Лени її басейн дуже вузький: зі сходу наступають відроги Верхоянського хребту — вододілу рік Лени і Яни, із заходу незначні височини Середньосибірського плоскогір'я розділяють басейни Лени й Оленека. Нижче села Булун ріку стискають підходящі до неї зовсім близько хребти Хараулах зі сходу й Чекановського із заходу.

дельта ріки, вид з космосу

Приблизно за 150 км від моря починається велика дельта Лени. У її початку височіє острів Стовповий — останець, відмитий водою від одного з острогів Хараулахського хребта. Дельта Лени — одна з найбільших у світі — перевищує розмірами навіть величезну дельту Нілу й займає площу в 30 000 км². Незліченні острови, острівці, протоки й озера, низькі, затоплювані під час розливу, що безупинно міняють обриси… Тільки три головні протоки доходять, не перериваючись, до моря: найзахідніша — Оленекська, середня — Трофимівська й східна — Биковська. Всі вони судноплавні, але найбільше значення має Биковська довжиною 130 км, по якій судна підходять до бухти Тіксі, на березі якої перебувають морські ворота Якутії — порт Тіксі.

Ріка є головною транспортною артерією Якутії, початком судноплавства на Лені вважається пристань Качуга, однак, аж до Осетрова по ній проходять лише невеликі судна, і тільки нижче його починається «дійсна водна дорога» до океану.

Основне живлення Лени, так само як і майже всіх її приток, становлять поталі снігові й дощові води. Повсюдне поширення вічної мерзлоти заважає живленню рік ґрунтовими водами. У зв'язку із загальним режимом опадів для Лени характерні весняна повінь, паводки улітку й низька осінньо-зимова межень. Весняний льодохід відрізняється великою міццю й часто супроводжується великими заторами льоду. Замерзає Лена в порядку, зворотному розкриттю, — від понизов'я до верхів'я.

Середньомісячні витрати води в м³/сек, усереднені за 1976-1994 рр, вимірювання проводилися у дельті річки на станції «Стовп».

Назва

Більшість дослідників вважають, що назва ріки — змінена росіянами від тунгусо-маньчжурського (евено-евенкійське) «Елю-Ене», що значить «Велика ріка».

Основні притоки

Основні притоки Лени: Великий Патом, Чая, Вітім, Алдан, Олекма, Вілюй, Кіренга, Чуя, Молодо, Бирюк, Лунгха. Найбільшою з них є річка Алдан з середньою витратою води у гирлі 5060 м³/сек і площею басейну 729 000 км².

Галерея

• 
  «Ленські стовпи»
• 
  «Ленські стовпи»
• 
  «Ленські щоки»
• 
  Льодохід на Лені
• 
  Лена в районі Табагинського мису
• 
  Лена поблизу Якутська
• 
  Пам'ятник 100-річчю судноплавства на Лені
• 
  Теплохід «Михаил Светлов» у Якутську
• 
  Якутський порт
• 
  Річка Лена у Байкало-Ленському заповіднику
• 
  Річка Алдан — головна притока Лени

Див. також

• Найдовші річки Росії
• Дельта Лени

Посилання

• Знімки з космосу(англ.)
• фотоальбом(рос.)
• Бассейн реки Лены(рос.)