Атанасій (Шептицький)

Атанасій Шептицький Антоній Шептицький
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
18 серпня 1729 — 12 грудня 1746
Обрання:	18 серпня 1729
Церква:	Руська Унійна Церква
Попередник:	Лев II
Наступник:	Флоріян Гребницький
Єпископ Львівський, Галицький та Кам'янецький
13 вересня 1715 — 12 грудня 1746
Попередник:	Варлаам Шептицький
Наступник:	Онуфрій Шумлянський
Архімандрит Унівської Лаври
1715 — 1746
Народження:	1686 Вощанці
Смерть:	12 грудня 1746 Львів
Прийняття священичого сану:	1710
Єпископська хіротонія:	13 вересня 1715

Атана́сій Шепти́цький (у світі Анто́ній Олександрович Шепти́цький; 1686, Вощанці — 12 грудня 1746, Львів) — єпископ Руської Унійної Церкви; з 18 серпня 1729 року Митрополит Київський — предстоятель Української (Руської) Греко-Католицької Церкви.

Життєпис

Походив із старовинного українського боярського роду, батько — Олександр Шептицький, мечник белзький.

У 1703 р. під впливом стрийка Варлаама Шептицького вступив до новіціату отців василіян в Уневі. Богословську освіту здобув у Львівській єзуїтській колегії. Прийняв чернецтво з ім'ям Афанасій у 1706 році. З 1710 р.  — ієромонах. У 1713 р. іменований архимандритом в Уневі, одночасно помічником єпископа Львівської, Галицької та Кам'янецької єпархії. У 1715 р. став архимандритом в Уневі. У вересні 1715 р. митрополит Лев Кишка висвятив Ат. Шептицького на львівського єпископа.

Атанасій Шептицький дбав про освіту духовенства, утримував на власні кошти чотирьох кандидатів до священства у Папській колегії у Львові. Розпочав будівництво теперішього собору св. Юра у Львові. У 1717 р. заснував братство при цьому соборі. По смерті Лева Кишки Атанасій Шептицький став київським митрополитом (1729 р.). У 1732 р. відкрив друкарню в Уневі.

Брав участь в похороні Адама-Миколи Сенявського у Бережанах.

1742 рік — за присутності Атанасія Шептицького в Зарваниці, з дозволу Папи Римського, було короновано чудотворну ікону (образ) Розп'ятого Спасителя.

Атанасій Шептицький боронив селян; згідно з постановами Замойського собору (1720 р.), в якому брав жваву участь, видавав літургічні книги. Активно латинізував візантійський обряд, та зовнішній вигляд церков та духовенства. За його перебування на посту предстоятеля, духовенству було заборонено носити старий православний одяг, натомість вводився римо-католицький; саме під час його керування греко-католицьким священикам було дозволенно голити бороди та стригти волосся. Массово закривав, начебто за браком грошей, монастирі, які боролися проти латинізації.

Добився утворення єдиного «Руського чину св. Василія Великого», що сприяло піднесенню василіанського шкільництва і книгодрукування Боровся проти переходів вірних східного обряду на латинський; з цією метою добився від папи римського Климента II булли, що забороняла ці переходи. Атанасій Шептицький провів розмежування єпархій Київської митрополії.

21 липня 1743 року новий власник міста Куликова князь Міхал Радзивілл «Рибонька» видав Атанасію Шептицькому документ, яким дозволив закрити жіночі монастирів у Куликові, Жовкві та Сасові.

Див. також

• Шептицькі

Література

• Войтович Л. Шептицькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 633—634. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Хаварівський У. Герби Львівських владик в Унії з Римом (1667—2007). — Тернопіль, 2008. — 112 с.
• Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — t. 4. — 820 s. — S. 279—280. (пол.)