Дол-Гулдур: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
допис.
Рядок 1: Рядок 1:
'''Дол-Ґулдур''' ({{lang-en| Dol Guldur}}) - в леґендаріумі [[Дж. Р. Р. Толкін]]а місцевість в [[Середзем'я|Середзем'ї]]. "Пагорб Чаклунства" - твердиня [[Саурон|Саурона]] в південній частині Морок-лісу в [[Третя Епоха(Середзем'я)|Третю Епоху]].<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук.&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008.&nbsp;— с.343</ref>
'''Дол-Ґулдур''' ({{lang-en| Dol Guldur}}) - в леґендаріумі [[Дж. Р. Р. Толкін]]а місцевість в [[Середзем'я|Середзем'ї]]. "Пагорб Чаклунства" - твердиня [[Саурон|Саурона]] в південній частині [[Морок-ліс|Морок-лісу]] в [[Третя Епоха(Середзем'я)|Третю Епоху]].<ref> Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук.&nbsp;— Львів: Астролябія, 2008.&nbsp;— с.343</ref>

== Історія ==
Спершу пагорб називався Амон - Ланк (синд. Amon - Lanc - Голий Пагорб), оскільки на його скелястій вершині не росло жодного дерева і вона різко виділялась на тлі густих лісів Великого Зеленолісся. Ще в Епоху Дерев тут оселились лісові ельфи з племені нандорів, що не мали над собою єдиного правителя. У Другу Епоху до Великого Зеленолісся переселилось чимало ельфів з Доріату, серед яких була родина Орофера, що став засновником королівства лісових ельфів. На пагорбі Амон - Ланк Орофер звів свою столицю. Після загибелі Орофера у битві при Дагорладі (3434 р. Д. Е.) королем став його син Трандуїл.

У середині першого тисячоліття Третьої Епохи Трандуїл та його піддані покинули Амон - Ланк через ймовірність конфлікту з гномами Морії, заснувавши нову столицю на березі Лісової Річки у північній частині лісу.

Близько 1000 року Третьої Епохи на вершині пагорба оселився [[Саурон]], звівши на ній чорний замок Дол - Гулдур. Відтоді Велике Зеленолісся стало називатись Морок - Лісом, бо ліс (особливо його південна частина) став густим і похмурим і в ньому оселились гігантські павуки з нащадків [[Унґоліанта|Унголіанти]] та всілякі інші потвори. Саурон не випадково обрав це місце, оскільки поруч була Ірисна Низовина, де загубився [[Перстень Влади|Єдиний Перстень]]. Слуги Темного Володаря розпочали пошуки Персня.

Дізнавшись про темну силу що укріпилась в Дол - Гулдурі мудрі тривалий час вважали що там оселився один з [[Назгули|назгулів]]. Близько 2060 р. з' являються перші підозри що це Саурон. У 2063 р. Гендальф уперше прийшов до замку і його володар втік на схід. Так розпочався Пильний Мир, що тривав до 2460 р. коли Саурон знов повернувся в Дол - Гулдур. У 2845 р. Т. Е. слуги Саурона впіймали короля гномів Трайна ІІ, його було ув' язнено в підземеллі фортеці і відібрано останній з семи перснів гномів. У 2850 р. Гендальф удруге прийшов до Дол - Гулдура і впізнав у його господарі Саурона. Також він знайшов Трайна і той, помираючи віддає йому ключ від потаємного ходу в Ереборі та карту. Наступного року на Білій Раді Гендальф наполягав на якнайшвидшій війні, але Саруман був проти виступу і Біла Рада завершилась нічим. Лише у 2941 р. мудрі виступили проти Саурона, але той зрозумів давно їхні плани і відійшов у Мордор. Через 10 років у Дол - Гулдур прийшли назгули. Капітаном фортеці став назгул Кгамул, колишній вождь східнян.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 18:34, 7 травня 2017

Дол-Ґулдур (англ. Dol Guldur) - в леґендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна місцевість в Середзем'ї. "Пагорб Чаклунства" - твердиня Саурона в південній частині Морок-лісу в Третю Епоху.[1]

Історія

Спершу пагорб називався Амон - Ланк (синд. Amon - Lanc - Голий Пагорб), оскільки на його скелястій вершині не росло жодного дерева і вона різко виділялась на тлі густих лісів Великого Зеленолісся. Ще в Епоху Дерев тут оселились лісові ельфи з племені нандорів, що не мали над собою єдиного правителя. У Другу Епоху до Великого Зеленолісся переселилось чимало ельфів з Доріату, серед яких була родина Орофера, що став засновником королівства лісових ельфів. На пагорбі Амон - Ланк Орофер звів свою столицю. Після загибелі Орофера у битві при Дагорладі (3434 р. Д. Е.) королем став його син Трандуїл.

У середині першого тисячоліття Третьої Епохи Трандуїл та його піддані покинули Амон - Ланк через ймовірність конфлікту з гномами Морії, заснувавши нову столицю на березі Лісової Річки у північній частині лісу.

Близько 1000 року Третьої Епохи на вершині пагорба оселився Саурон, звівши на ній чорний замок Дол - Гулдур. Відтоді Велике Зеленолісся стало називатись Морок - Лісом, бо ліс (особливо його південна частина) став густим і похмурим і в ньому оселились гігантські павуки з нащадків Унголіанти та всілякі інші потвори. Саурон не випадково обрав це місце, оскільки поруч була Ірисна Низовина, де загубився Єдиний Перстень. Слуги Темного Володаря розпочали пошуки Персня.

Дізнавшись про темну силу що укріпилась в Дол - Гулдурі мудрі тривалий час вважали що там оселився один з назгулів. Близько 2060 р. з' являються перші підозри що це Саурон. У 2063 р. Гендальф уперше прийшов до замку і його володар втік на схід. Так розпочався Пильний Мир, що тривав до 2460 р. коли Саурон знов повернувся в Дол - Гулдур. У 2845 р. Т. Е. слуги Саурона впіймали короля гномів Трайна ІІ, його було ув' язнено в підземеллі фортеці і відібрано останній з семи перснів гномів. У 2850 р. Гендальф удруге прийшов до Дол - Гулдура і впізнав у його господарі Саурона. Також він знайшов Трайна і той, помираючи віддає йому ключ від потаємного ходу в Ереборі та карту. Наступного року на Білій Раді Гендальф наполягав на якнайшвидшій війні, але Саруман був проти виступу і Біла Рада завершилась нічим. Лише у 2941 р. мудрі виступили проти Саурона, але той зрозумів давно їхні плани і відійшов у Мордор. Через 10 років у Дол - Гулдур прийшли назгули. Капітаном фортеці став назгул Кгамул, колишній вождь східнян.

Примітки

  1. Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008. — с.343