Олександрівка (Уманський район)

село Олександрівка
Країна	Україна
Область	Черкаська
Район	Жашківський
Рада	Олександрівська сільська рада
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Населення	801
Поштовий індекс	19212
Географічні дані
Географічні координати	49°18′00″ пн. ш. 29°58′48″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	199 м
Відстань до районного центру	10 км
Найближча залізнична станція	Жашків
Відстань до залізничної станції	10 км
Місцева влада
Карта
Олександрівка
Олександрівка
Мапа
Олександрівка у Вікісховищі

Олекса́ндрівка — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 801 чоловік, дворів — 297.

Розташоване за 10 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Жашків і автотраси Київ-Одеса.

Історія

Недалеко від Широкого шляху в напрямку Кривчунки, де бере початок річка Молочна, є урочище Сотнисько. Старожили ще пам’ятають там земляні вали та рови. А жив там сотник Білоцерківського полку Олександр разом зі своєю сотнею. Очевидно, це урочище було укріпленням XVII століття, за яким несла службу сотня Олександра. А поселення вздовж берегів річки Молочна одержало назву Олександрівка. Від Олександрівки до Жашкова відстань 10 км. Жашківський базар славився торгівлею кіньми. Особливо цей промисел припав до душі циганам, які часто викрадали коней і тут же на базарі продавали. Щоб уникнути "циганської пригоди", сотник Олександр таємно утримував своїх коней у сусідньому поселенні Тайниця. Про Тайницю в книзі Л. Похилевича "Сказание о населенных местностях Киевской Губернии" (1864 рік) зазначено:

Тайница, село при речке Молочной, в 6-ти верстах, выше м. Пятигор. Жителей обоего пола 725; земли 2370 десятин. Тайница от Ледуховского поступила к Закревскому, продавшему ее Игнатию Свидерскому, коего покойный сын Петр продал в 1848 году Леонарду Мадейскому. В тайнице обращают на себя внимание развалины какого-то каменного строения в дубовом лесу близ дороги в Горошков. Это - неоконченный дом, строившийся покойным помещиком Петром Свидерским, в размерах, превышавших средства незначительного помещика.    Церковь во имя Евангелиста Луки, деревянная, 7-го класса; земли имеет 35 десятин, построена в 1748 году.

160 мешканців села брали участь у боях Другої світової війни, 108 з них загинули, 81 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Україна», за яким було закріплено 2042,1 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1858,4 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали млин, пилорама, майстерня по ремонту техніки.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт з пологовим відділенням, дитячі ясла, магазин.

У 1989 році село газифіковано.

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.