Ахматова Анна Андріївна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 80: Рядок 80:
Так, {{не перекладено|Чуковська Лідія Корніївна|Лідія Чуковська|ru|Чуковская, Лидия Корнеевна}} у своєму мемуарно-біографічному творі {{не перекладено|Записки про Анну Ахматову|«Записки про Анну Ахматову»|ru|Записки об Анне Ахматовой}} наводить такий діалог із поетесою:<ref>[https://books.google.com.au/books?id=6Y-BlqXQS_8C&pg=PA28&dq=%22%D0%9D%D0%B5%D1%82.+%D0%A3+%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F+%D0%B2+%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B5+%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%B0+%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%8C+%D1%82%D1%8F%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%8F+%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8C,+%D0%B8+%D1%8F+%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%83+%D1%82%D1%83+%D0%BD%D0%B5+%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B0+%D0%B8+%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%22&hl=uk&sa=X&ei=t6MKVcKpOsHlmAWXjICgBQ&ved=0CB0Q6AEwAA#v=onepage&q=%22%D0%9D%D0%B5%D1%82.%20%D0%A3%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B5%20%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%B0%20%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%82%D1%8F%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%8F%20%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B8%20%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%B8%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%22&f=false Записки об Анне Ахматовой&nbsp;— Чуковская Лидия Корнеевна&nbsp;— Google книги]</ref>
Так, {{не перекладено|Чуковська Лідія Корніївна|Лідія Чуковська|ru|Чуковская, Лидия Корнеевна}} у своєму мемуарно-біографічному творі {{не перекладено|Записки про Анну Ахматову|«Записки про Анну Ахматову»|ru|Записки об Анне Ахматовой}} наводить такий діалог із поетесою:<ref>[https://books.google.com.au/books?id=6Y-BlqXQS_8C&pg=PA28&dq=%22%D0%9D%D0%B5%D1%82.+%D0%A3+%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F+%D0%B2+%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B5+%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%B0+%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%8C+%D1%82%D1%8F%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%8F+%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8C,+%D0%B8+%D1%8F+%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%83+%D1%82%D1%83+%D0%BD%D0%B5+%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B0+%D0%B8+%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%22&hl=uk&sa=X&ei=t6MKVcKpOsHlmAWXjICgBQ&ved=0CB0Q6AEwAA#v=onepage&q=%22%D0%9D%D0%B5%D1%82.%20%D0%A3%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B5%20%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%B0%20%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%82%D1%8F%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%8F%20%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B8%20%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%B8%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%22&f=false Записки об Анне Ахматовой&nbsp;— Чуковская Лидия Корнеевна&nbsp;— Google книги]</ref>
{{Початок цитати}}
{{Початок цитати}}
''Я запитала Анну Андріївну, чи любить вона [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченко]].<br/>
''Я запитала Анну Андріївну, чи любить вона [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]].<br/>
''- Ні. У мене в Києві було дуже важкe життя, і я країну ту не полюбила і мову… «Мамо», «ходімо»,&nbsp;— вона скривилася,&nbsp;— не люблю.<br/>
''- Ні. У мене в Києві було дуже важкe життя, і я країну ту не полюбила і мову… «Мамо», «ходімо»,&nbsp;— вона скривилася,&nbsp;— не люблю.<br/>
''Мене обурила ця зневага.<br/>
''Мене обурила ця зневага.<br/>
Рядок 96: Рядок 96:
{{Початок цитати}}&nbsp;— Ви так добре знаєте українську мову,&nbsp;— кажу я.<br/>&nbsp;— Вона рідна мені, це мова моєї матері.
{{Початок цитати}}&nbsp;— Ви так добре знаєте українську мову,&nbsp;— кажу я.<br/>&nbsp;— Вона рідна мені, це мова моєї матері.
{{Кінець цитати}}
{{Кінець цитати}}
Літературознавець [[Кочур Григорій Порфирович|Григорій Кочур]] писав, що Ахматову образило припущення, що вона не в змозі самостійно зрозуміти українську мову при перекладі віршів [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]. Автор зазначив, що на це Ахматова різко відповіла: «''Ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!''»<ref>[http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/absolyutniy_blisk_oleni_ilzen.html] Зокрема вона запитала: «Анно Андріївно, вийшов Франко російською мовою, є там вірші й у вашому перекладі. Це як же, ви з дослівника перекладали?» На обличчі Анни Андріївни&nbsp;— шляхетне обурення: «Мила моя, ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!»</ref><ref>[https://www.google.com.au/search?tbm=bks&hl=uk&q=%D0%BC%D0%BE%D1%8F+%D1%84%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%8F+%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+%D0%A1%D0%BC%D1%8B%D1%81%D0%BB#hl=uk&tbm=bks&q=%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%B8+%D0%BC%D0%BE%D1%8F+%D1%84%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%8F+%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE забыли моя фамилия Горенко&nbsp;— Григорий Конур. МОИ ВОСПОМИНАНИЯ О ЕЛЕНЕ АЛЕКСЕЕВНЕ ИЛЬЗЕН]</ref>
Літературознавець [[Кочур Григорій Порфирович|Григорій Кочур]] писав, що Ахматову образило припущення, що вона не в змозі самостійно зрозуміти українську мову при перекладі віршів [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]. Автор зазначив, що на це Ахматова різко відповіла: «''Ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!''»<ref>[http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/absolyutniy_blisk_oleni_ilzen.html] Зокрема вона запитала: «Анно Андріївно, вийшов Франко російською мовою, є там вірші й у вашому перекладі. Це як же, ви з дослівника перекладали?» На обличчі Анни Андріївни&nbsp;— шляхетне обурення: «Мила моя, ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!»</ref><ref>[https://www.google.com.au/search?tbm=bks&hl=uk&q=%D0%BC%D0%BE%D1%8F+%D1%84%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%8F+%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+%D0%A1%D0%BC%D1%8B%D1%81%D0%BB#hl=uk&tbm=bks&q=%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D0%B8+%D0%BC%D0%BE%D1%8F+%D1%84%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%8F+%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE забыли моя фамилия Горенко&nbsp;— Григорий Кочур. МОИ ВОСПОМИНАНИЯ О ЕЛЕНЕ АЛЕКСЕЕВНЕ ИЛЬЗЕН]</ref>


Ритміка деяких її творів дозволяє легко перекласти українською мовою, наприклад:
Ритміка деяких її творів дозволяє легко перекласти українською мовою, наприклад:

Версія за 05:17, 31 травня 2017

Анна Андріївна Ахматова
Анна Андреевна Ахматова
Анна Ахматова, світлину виконав М. Гумільов.
Ім'я при народженні Анна Андріївна Горенко
Прізвисько Акума
Псевдонім Анна Андріївна Ахматова
Народилася 11 (23) червня 1889(1889-06-23)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла 5 березня 1966(1966-03-05) (76 років)
Домодєдово, РРФСР, СРСР
·інфаркт
Поховання Комаровське селищне кладовище
Громадянство Російська імперія,
СРСР СРСР
Місце проживання Одеса
Санкт-Петербург
Ташкент
Київ
Діяльність поетеса
Сфера роботи поезія
Alma mater Київські вищі жіночі курси
Мова творів російська
Роки активності 1911 — 1966
Жанр поезія
Конфесія православ'я
Батько Andrey Gorenkod
Мати Інна Еразмівна Стоговаd
Родичі Erazm Stogovd
У шлюбі з Гумільов Микола Степанович[1][2][…], Володимир Шилейкоd[2] і Пунін Микола Миколайович[2]
Діти Гумільов Лев Миколайович[2]
Автограф
Нагороди
CMNS: Ахматова Анна Андріївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ахма́това А́нна Андрі́ївна (Го́ренко; 11 (23) червня 1889(18890623), Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — 5 березня 1966, Домодєдово, РРФСР, СРСР) — російська поетеса українського походження, представниця акмеїзму.

Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна» (Італія, 1962). Національність-українка Почесний доктор літератури Оксфордського університету (Велика Британія).

Життєпис

Народилася в родині відставного флотського інженера-механіка Андрія Горенка та Iнни Еразмiвнi Стогової

1890 — родина переїхала з Одеси до Царського Села, де Анна навчалася в Царськосільській гімназії в 1900–1905 роках.

1906–1907 — навчалась у Фундуклеївській жіночій гімназії (Київ), по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі.

Перший вірш опублікувала в 11 років у журналі «Аполлон». Через батькову заборону підписувати поезії власним прізвищем узяла прізвище «Ахмат» прабабці по материнській лінії.

1910 — одружилася з російським поетом Миколою Гумільовим. Того ж року відвідала Париж, потім — Італію. Дебютувала в літературі збіркою поезій «Вечір», проте славу їй принесла книга «Чотки» (1914).

1912 — в родині Гумільова і Ахматової народився син Лев — майбутній історик.

Жовтневу революцію більшовиків Ахматова не прийняла, але Росії не покинула. 1921 року був розстріляний її чоловік Микола Гумільов, на той час вони були вже розлучені, звинувачений у контрреволюційній змові, а пізніше був двічі ув'язнений її син. Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. У 20-ті роки Анна Ахматова посіла чільне місце в російській поезії: її як дослідницю цікавили життя та творчість Олександра Пушкіна, якому присвятила, зокрема, есе «Загибель Пушкіна».

Барельєф і меморіальна дошка в Севастополі, на будинку діда А. Ахматової, учасника першої оборони Севастополя Антона Горенка, де бувала поетеса.
Відкрита в 1989 році до 100-річчя А.Ахматової

Починаючи з 1922 року збірки Анни Ахматової зазнавали жорсткої цензурної правки — і з 1923 до 1934 року вона практично не друкувалася. Збірки її віршів, що вийшли в період між 1922 та 1966 роками, аж ніяк не можна повною мірою назвати авторськими.

Могила Анни Ахматової

У вересні 1940 року керуючий справами ЦК ВКП(б) Д. В. Крупин надіслав доповідну записку А. Жданову з вимогою вилучити збірку віршів поетеси за 1912—1940 рр., видану «Советским писателем».

1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А. Жданова). 4 вересня її та Михайла Зощенка виключають із спілки радянських письменників. Позбавлена можливості друкуватися, а отже мати засоби для існування, Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії. Кінцем жовтня 1940 секретаріат ЦК ВКП(б) видав постанову «Про збірку віршів А.Ахматової „Из шести книг“» — критика «грубої помилки» працівників видавництва «Советский писатель» та політредактора Головліта, які припустили видання «ідеологічно шкідливих, релігійно-містичних віршів Ахматової»; пропонувалося з користування книгу вилучити.

1962 — побачила світ її 22-річна праця — «Поема без героя».

Основні збірки поезій Ахматової: «Подорожник», «Anno Domini», «Біг часу», «Реквієм».

1962 — була номінована на Нобелівську премію з літератури.

1964 — в Італії отримала премію «Етна-Таорміна», а 1965 року — диплом почесного доктора Оксфордського університету. Церемонія пройшла особливо урочисто. Вперше в історії Оксфордського університету англійці порушили традицію: не Анна Ахматова сходила по мармурових сходах, а ректор спускався до неї.

Останній публічний виступ Анни Ахматової відбувся у Великому театрі (Москва) на урочистому вечорі, присвяченому Данте.

Восени 1965 року перенесла 4-й інфаркт, а 5 березня 1966 року померла в підмосковному кардіологічному санаторії.

Похована на Комаровському кладовищі під Ленінградом.

Матір поетеси — Інна Еразмівна Стогова похована в селі Слобідка-Шелехівська (Хмельницька область, Україна), де відкрито літературно-меморіальний музей Анни Ахматової[5].

Творчість

  • любовна і рефлексивна лірика (збірки «Чотки», «Біла зграя», «Подорожник», «Anno Domini»),
  • ліро-епічні поеми («Поема без героя», «Реквієм пам'яті жертв сталінських репресій»),
  • вірші про війну,
  • переклади поезії (у тому числі Івана Франка).

Характерними рисами творчості Ахматової можна назвати вірність моральним засадам буття, тонке розуміння психології почуття, осмислення трагедій ХХ сторіччя, що пов'язане з особистими переживаннями, тяжіння до класичного стилю поетичної мови.

Її ранні вірші були пройняті індивідуалістичними, занепадницькими мотивами. Пізніше написала ряд патріотичних віршів, цикли поезій: «Іва» (1940), «Ташкентські вірші» (1942—1944), «Слава миру» (1950).

Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». У 1958 році А. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

Ставлення до української мови і літератури

Сучасники Ахматової переказують її діаметрально протилежні погляди стосовно української мови і літератури.

Так, Лідія Чуковська● у своєму мемуарно-біографічному творі «Записки про Анну Ахматову»[ru] наводить такий діалог із поетесою:[6]

Я запитала Анну Андріївну, чи любить вона Шевченка.
 - Ні. У мене в Києві було дуже важкe життя, і я країну ту не полюбила і мову… «Мамо», «ходімо», — вона скривилася, — не люблю.
 Мене обурила ця зневага.
 - Але ж Шевченко поет рівня Міцкевича! — Сказала я.
 Вона не відповіла.

Оригінальний текст (рос.)
Я спросила Анну Андреевну, любит ли она Шевченко.

– Нет. У меня в Киеве была очень тяжелая жизнь, и я страну ту не полюбила и язык… «Мамо», «ходимо», – она поморщилась, – не люблю.
Меня взорвало это пренебрежение.
– Но Шевченко ведь поэт ростом с Мицкевича! – сказала я.

Она не ответила.

За свідченнями ж українського журналіста і поета Тереня Масенка та письменника Миколи Бажана, який супроводжував її в Італію у 1964 році на вручення премії «Етна Таорміна», у роки юності живучи в Києві, Анна Ахматова полюбила українську мову.[7] Терень Масенко у своєму творі «Роман пам'яті» описує, як Ахматова взяла в руки його «Книгу лірики» й почала читати вголос легко й точно з чистою вимовою і правильними наголосами. Далі наводить діалог:[8]

 — Ви так добре знаєте українську мову, — кажу я.
 — Вона рідна мені, це мова моєї матері.

Літературознавець Григорій Кочур писав, що Ахматову образило припущення, що вона не в змозі самостійно зрозуміти українську мову при перекладі віршів Івана Франка. Автор зазначив, що на це Ахматова різко відповіла: «Ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!»[9][10]

Ритміка деяких її творів дозволяє легко перекласти українською мовою, наприклад:

Ржавіє золото, і зотліває сталь,

І мармур кришиться — до смерті все готово.

Всього тривкіше на землі — печаль,

А довговічніш — царственнеє Слово.

Переклад Валерія Лисенка

Див. також

Примітки

  1. ↑ Magnusson M. Chambers Biographical Dictionary — W & R Chambers, 1990. — ISBN 978-0-550-16041-6
  2. ↑ а б в г д е Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 32. — ISBN 978-2-221-06888-5
  3. ↑ Гумилев, Николай Степанович // Писатели современной эпохи: Био-библиографический словарь русских писателей XX века / под ред. Б. П. Козьмин — Москва: 1928. — Т. 1. — С. 109–111. — 287 с.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Олена О'Лір. Анна Ахматова — в українському інтер'єрі // День. — 2 серпня 2012 р.
  6. ↑ Записки об Анне Ахматовой — Чуковская Лидия Корнеевна — Google книги
  7. ↑ В годы юности, живя в Киеве, Анна Андреевна узнала украинский язык, а по свидетельству Тереня Масенко, встречавшегося с ней в язык полюбила Серебряный век — Сторінка 27 // Василий Викторович Шлапак, ‎Евдокия Ольшанская — 1994
  8. ↑ Взяла в руки мою Книгу лірики Ви так добре знаєте українську мову Вона рідна мені — Terenʹ Masenko — 1970
  9. ↑ [1] Зокрема вона запитала: «Анно Андріївно, вийшов Франко російською мовою, є там вірші й у вашому перекладі. Це як же, ви з дослівника перекладали?» На обличчі Анни Андріївни — шляхетне обурення: «Мила моя, ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!»
  10. ↑ забыли моя фамилия Горенко — Григорий Кочур. МОИ ВОСПОМИНАНИЯ О ЕЛЕНЕ АЛЕКСЕЕВНЕ ИЛЬЗЕН

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ахматова Анна Андріївна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Anna Akhmatova

Література та джерела

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Биография.ру · Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Коротка літературна енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Літературна енциклопедія · Православная энциклопедия · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Brockhaus Enzyklopädie · Cultureel Woordenboek · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Le Dictionnaire universel des Créatrices · Prabook · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання
Нормативний контроль
AAR: 10245101 · Autoritats UB: a1009505 · BanQ: 0000090742 · BAV: ADV10245103, ADV10245101, ADV10245104, ADV10245105, ADV10245106, ADV10245108, ADV10245109 · BIBSYS: 90085710 · BLBNB: 000593443 · BNC: a1363088x · BNCHL: 000284391 · BNE: XX889289 · BNF: 118882553 · BNMM: 000026179 · CANTIC: 981058551194606706 · CCAB: 000804961 · CiNii: DA01474088 · CONOR.BG: 14377061 · CONOR.SI: 45556067 · CONOR.SR: 478311 · DBC: 87097968038138 · ERRR: a11124222, a11124301 · FAST: 13745 · Freebase: /m/0hkzd · GND: 118637584 · ICCU: LO1V004044 · ISNI: 0000000368641405, 0000000121317777 · J9U: 987007257414105171 · KANTO: 000074446 · KRNLK: KAC201770299 · LCCN: n50040155 · LIBRIS: tr577tqc2b9x8rs · LIH: LNB:V*2842;=BC · LNB: 000028481 · MAK: 9810608794305606 · N6I: vtls001106563 · NCF: ncf11960207, ncf12068830 · NDL: 00431103 · NKC: jn19981000010 · NLA: 1258115 · NLG: 109911 · NLI: 000008005 · NLP: a0000001178048 · NSK: 000002211 · NTA: 068870744 · NUKAT: n93080010 · OpenVlacc: 000000010 · PTBNP: 24248 · RERO: 02-A000003515 · RILM: 1661 · RVK: KI 2650 · SEARCH: 16006 · SELIBR: 174941 · SHARE: 180491 · SKMASNL: vtls006001476 · SNK: 204086 · SUDOC: 026679787 · UCAL: 18152 · URBS: 165452 · VcBA: 495/23564 · VIAF: 49220707 · WorldCat: lccn-n50040155 · РДБ: 000082000 · РНБ: 772302, 77506
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ахматова_Анна_Андріївна&oldid=20484951