Рене Генон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м додана Категорія:Філософи релігії з допомогою HotCat
Fortinbras7 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Філософ
|область = [[Західна філософія]]
|ера = [[Філософія 20 століття|Філософія ХХ ст.]]
|color = lightsteelblue
|зображення = Rene-guenon-1925.jpg
|розмір_зображення = 250px
|підпис_зображення = Рене Ґенон, [[Каїр]], бл. 1925 р.
|ім'я_при_народженні = Рене Ґенон
|жінка = <!-- будь-яке значення, якщо жінка -->
|дата_народження = 15.11.1886
|місце_народження = [[Блуа]], [[Франція]]
|дата_смерті = 7.1.1951
|місце_смерті = [[Каїр]], [[Єгипет]]
|причина_смерті =
|псевдонім =
|криптонім =
|громадянство =
|підданство =
|науковий ступінь =
|вчене звання =
|альма-матер =
|школа_традиція = [[Адвайта-веданта]], [[Суфізм]], [[Платонізм]], [[Традиціоналізм]]
|інтереси =
|ідеї = Критика сучасності та західної цивілізації з позицій метафізичної традиції
|під_впливом = [[Шанкара]], [[Ібн Арабі]], [[Лао Цзи]], [[Платон]], [[Арістотель]], [[Тома Аквінський]]
|вплинув_на = [[Мірча Еліаде]], [[Юліус Евола]]
|підпис =
|нагороди =
|box_width =
}}
'''Рене Ґенон''' ({{lang-fr|René Guénon}}, [[1886]], [[Блуа]], [[Франція]]&nbsp;— [[1951]] [[Каїр]], [[Єгипет]])&nbsp;— французький [[філософ]] і [[письменник]], представник інтегрального [[традиціоналізм]]у, автор книг «Схід і Захід» ([[1924]]), «Криза сучасного світу» ([[1927]]) та ін. У [[1912]]&nbsp;р. прийняв [[іслам]] і став послідовником школи [[суфізм]]у, з [[1930]]&nbsp;р. жив у [[Каїр]]і. Одружився з єгиптянкою, з якою мав декілька дітей&nbsp;— один з його синів пізніше загинув в автокатастрофі в [[Париж]]і.
'''Рене Ґенон''' ({{lang-fr|René Guénon}}, [[1886]], [[Блуа]], [[Франція]]&nbsp;— [[1951]] [[Каїр]], [[Єгипет]])&nbsp;— французький [[філософ]] і [[письменник]], представник інтегрального [[традиціоналізм]]у, автор книг «Схід і Захід» ([[1924]]), «Криза сучасного світу» ([[1927]]) та ін. У [[1912]]&nbsp;р. прийняв [[іслам]] і став послідовником школи [[суфізм]]у, з [[1930]]&nbsp;р. жив у [[Каїр]]і. Одружився з єгиптянкою, з якою мав декілька дітей&nbsp;— один з його синів пізніше загинув в автокатастрофі в [[Париж]]і.



Версія за 10:55, 5 червня 2017

Рене Генон
фр. René Jean-Marie-Joseph Guénon
фр. René Guénon
Західна філософія
Рене Ґенон, Каїр, бл. 1925 р.
Народження 15 листопада 1886(1886-11-15)
Блуа, Франція
Смерть 7 січня 1951(1951-01-07) (64 роки)
Каїр, Єгипет
Поховання Каїр[1]
Громадянство (підданство)  Франція
Знання мов
  • французька[2][3]
  • Ім'я при народженні Рене Ґенон
    Псевдонім Abdel Wahed Yahia[4] і Sheikh Abdel Wahed Yahia[4]
    Діяльність
  • письменник, metaphysician, орієнталіст
  • Школа / Традиція Адвайта-веданта, Суфізм, Платонізм, Традиціоналізм
    Значні ідеї Критика сучасності та західної цивілізації з позицій метафізичної традиції
    Вплинув Мірча Еліаде, Юліус Евола
    Alma mater Колеж-ліцей Жака Декураd (1906), Q2974825? (1903) і Паризький університет (1917)
    Літературний напрям Традиціоналізм[5]
    Зазнав впливу
  • Шанкара, Ібн Арабі, Лао Цзи, Платон, Арістотель, Тома Аквінський
  • Історичний період Філософія ХХ ст.
    Посада професор[d] і professor of philosophyd
    Конфесія іслам
    Автограф
    Нагороди

    CMNS: Рене Генон у Вікісховищі

    Рене Ґенон (фр. René Guénon, 1886, Блуа, Франція — 1951 Каїр, Єгипет) — французький філософ і письменник, представник інтегрального традиціоналізму, автор книг «Схід і Захід» (1924), «Криза сучасного світу» (1927) та ін. У 1912 р. прийняв іслам і став послідовником школи суфізму, з 1930 р. жив у Каїрі. Одружився з єгиптянкою, з якою мав декілька дітей — один з його синів пізніше загинув в автокатастрофі в Парижі.

    Ґенон — основоположник інтегрального традиціоналізму

    Ідею Традиції як універсальної парадигми[6], спираючись на давні і розгалужені дослідження в цій царині, висунув Рене Ґенон. У Рене Ґенона знаходимо докладний виклад світу Традиції (архаїки, премодерну), ідейних основ традиційного суспільства в усіх його різновидах. Особливо цікавим у працях Рене Ґенона є те, що в них він проголосив свою прихильність Традиції, але заразом цілковито не відмовився від сучасної філософської мови[7]. Використовуючи у своїх працях широкий культурологічний, міфологічний та теологічний матеріал, Рене Ґенон піддав європейську цивілізацію Нового часу нищівній критиці. На його думку, Захід і, зокрема, сучасне суспільство є результатом поступової деградації та занепаду першопочаткового традиційного ладу[8]. Праці Рене Ґенона становлять найбільш фундаментальну та безкомпромісну теорію традиціоналізму. Ідеї Рене Ґенона та його послідовника Юліуса Еволи, філософію традиціоналізму, що випливає з концепцій цих авторів, можна вважати за граничну форму антитези сучасності.

    Саме Рене Ґенон зауважив, що єдино беззаперечне людське знання — це знання, тотожнє в усіх народів землі, увічнене в давніх священних книгах. Той народ і та епоха, що відступають від примордіального, неминуче опиняються у кризі, і ніщо не може їх вивести з цієї кризи, крім повернення до давнього знання. Рене Ґенон побачив, що сучасні псевдовчення, яким є насамперед ідея розвитку, маскують і стимулюють процес занепаду та загибелі людства. Мислитель відкидає поняття цивілізації, бо в цьому понятті немає потреби. Там, де людство стоїть на основі Традиції, воно процвітає, бо живе за законами метафізичного базису людської природи, а відходячи від цього базису, втрачає легітимність власного буття й гине. Стосовно до поняття цивілізації, то воно, поза всім іншим, подає справу так, начебто розквіт життя — заслуга так званої об'єктивної дійсності, незалежної від людини. Омана ця властива всьому сучасному людству. А Рене Ґенон посилається на Сен-Мартена, який говорить, що не на людину потрібно дивитися через природу, а на природу через людину. Тобто він стоїть на тій самій позиції, на якій у середині XX століття була теоретична фізика. Сучасний світ немовби отримує дивне — протиприродне — задоволення, будучи впевненим, начебто людину мучають незалежні від людини сили. Але ж розквіт є там, де людина, володіючи своїми духовними силами, що завжди є в неї під рукою, свідомо творить розквіт; коли ж вона відвертається від цих сил, її чекає неминуча загибель.

    Рене Ґенон передрікав неминучу загибель західної цивілізації[9]. Питання тільки в тому, чи на зміну їй прийде якесь інше суспільство, чи ж західне людство, знищивши всі інші типи культур, візьме світ у залізні обійми й ця цивілізація буде останньою в історії циклу.

    Книга Рене Ґенона «Криза сучасного світу»[10] є свого роду памфлетом усіх його прихильників та традиціоналістів узагалі.

    Книги в хронологічному порядку (за датою першої публікації)

    • «Вступ у вивчення індуїстських доктрин» («Introduction générale à l’étude des doctrines hindoues», 1921)
    • «Теософізм — істория псевдорелігії» («Le Théosophisme — Histoire d'une pseudo-religion», 1921)
    • «Облудність спіритизму» («L'erreur spirite», 1923)
    • «Схід і захід» («Orient et Occident», 1924)
    • «Людина і її реалізація згідно з Ведантою» («L'homme et son devenir selon le Vêdânta», 1925)
    • «Езотеризм Данте» («L’ésotérisme de Dante», 1925)
    • «Цар світу» («Le Roi du Monde», 1927)
    • «Кризис сучасного світу» («La crise du monde moderne», 1927)
    • «Духовний авторитет і світська влада» («Autorité Spirituelle et Pouvoir Temporel», 1929)
    • «Святий Бернар» («Saint-Bernard», 1929)
    • «Символізм хреста» («Le symbolisme de la croix», 1931)
    • «Численні стани буття» (Les états multiples de l’Être, 1932)
    • «Східна метафізика» («La metaphysique orientale», 1939)
    • «Правління кількості и знамення часу» (Le règne de la quantité et les signes des temps, 1945)
    • «Замітки про ініціацію» («Aperçus sur l'initiation», 1946)
    • «Принципи безкінцевого вичислення» («Les principes du calcul infinitésimal», 1946)
    • «Велика Тріада» («La Grande Triade», 1946)

    Див. також

    Посилання

    Примітки

    1. https://www.cesnur.org/2007/mi_rg.htm
    2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. CONOR.Sl
    4. а б Czech National Authority Database
    5. Mark Sedgwick
    6. Вишинський С. Проблеми філософської ідентифікації школи інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Збірник наукових праць. — 2010. — Вип. 504—505. — С. 48—53.
    7. Вишинський С. Традиція і Сучасність у поняттєвому дискурсі інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Збірник наукових праць. — 2010. — Вип. 534—535. — С. 53—57.
    8. Вишинський С. Темпоральні виміри інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Наукові записки. Серія «Філософія». — 2010. — Вип. 7. — С. 116—123.
    9. Вишинський С. Доля буття у дзеркалі фундаментальної онтології та інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Мультиверсум. Філософський альманах. — 2011. — Вип. 9 (107). — С. 188—200.
    10. Генон Р. Криза сучасного світу / Рене Генон // Перехід-IV.