Рене Генон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м додана Категорія:Філософи релігії з допомогою HotCat |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Філософ |
|||
|область = [[Західна філософія]] |
|||
|ера = [[Філософія 20 століття|Філософія ХХ ст.]] |
|||
|color = lightsteelblue |
|||
|зображення = Rene-guenon-1925.jpg |
|||
|розмір_зображення = 250px |
|||
|підпис_зображення = Рене Ґенон, [[Каїр]], бл. 1925 р. |
|||
|ім'я_при_народженні = Рене Ґенон |
|||
|жінка = <!-- будь-яке значення, якщо жінка --> |
|||
|дата_народження = 15.11.1886 |
|||
|місце_народження = [[Блуа]], [[Франція]] |
|||
|дата_смерті = 7.1.1951 |
|||
|місце_смерті = [[Каїр]], [[Єгипет]] |
|||
|причина_смерті = |
|||
|псевдонім = |
|||
|криптонім = |
|||
|громадянство = |
|||
|підданство = |
|||
|науковий ступінь = |
|||
|вчене звання = |
|||
|альма-матер = |
|||
|школа_традиція = [[Адвайта-веданта]], [[Суфізм]], [[Платонізм]], [[Традиціоналізм]] |
|||
|інтереси = |
|||
|ідеї = Критика сучасності та західної цивілізації з позицій метафізичної традиції |
|||
|під_впливом = [[Шанкара]], [[Ібн Арабі]], [[Лао Цзи]], [[Платон]], [[Арістотель]], [[Тома Аквінський]] |
|||
|вплинув_на = [[Мірча Еліаде]], [[Юліус Евола]] |
|||
|підпис = |
|||
|нагороди = |
|||
|box_width = |
|||
}} |
|||
'''Рене Ґенон''' ({{lang-fr|René Guénon}}, [[1886]], [[Блуа]], [[Франція]] — [[1951]] [[Каїр]], [[Єгипет]]) — французький [[філософ]] і [[письменник]], представник інтегрального [[традиціоналізм]]у, автор книг «Схід і Захід» ([[1924]]), «Криза сучасного світу» ([[1927]]) та ін. У [[1912]] р. прийняв [[іслам]] і став послідовником школи [[суфізм]]у, з [[1930]] р. жив у [[Каїр]]і. Одружився з єгиптянкою, з якою мав декілька дітей — один з його синів пізніше загинув в автокатастрофі в [[Париж]]і. |
'''Рене Ґенон''' ({{lang-fr|René Guénon}}, [[1886]], [[Блуа]], [[Франція]] — [[1951]] [[Каїр]], [[Єгипет]]) — французький [[філософ]] і [[письменник]], представник інтегрального [[традиціоналізм]]у, автор книг «Схід і Захід» ([[1924]]), «Криза сучасного світу» ([[1927]]) та ін. У [[1912]] р. прийняв [[іслам]] і став послідовником школи [[суфізм]]у, з [[1930]] р. жив у [[Каїр]]і. Одружився з єгиптянкою, з якою мав декілька дітей — один з його синів пізніше загинув в автокатастрофі в [[Париж]]і. |
||
Версія за 10:55, 5 червня 2017
Рене Генон | ||||
---|---|---|---|---|
фр. René Jean-Marie-Joseph Guénon фр. René Guénon | ||||
Західна філософія | ||||
Рене Ґенон, Каїр, бл. 1925 р. | ||||
Народження |
15 листопада 1886 Блуа, Франція | |||
Смерть |
7 січня 1951 (64 роки) Каїр, Єгипет | |||
Поховання | Каїр[1] | |||
Громадянство (підданство) | Франція | |||
Знання мов |
| |||
Ім'я при народженні | Рене Ґенон | |||
Псевдонім | Abdel Wahed Yahia[4] і Sheikh Abdel Wahed Yahia[4] | |||
Діяльність |
| |||
Школа / Традиція | Адвайта-веданта, Суфізм, Платонізм, Традиціоналізм | |||
Значні ідеї | Критика сучасності та західної цивілізації з позицій метафізичної традиції | |||
Вплинув | Мірча Еліаде, Юліус Евола | |||
Alma mater | Колеж-ліцей Жака Декураd (1906), Q2974825? (1903) і Паризький університет (1917) | |||
Літературний напрям | Традиціоналізм[5] | |||
Зазнав впливу |
| |||
Історичний період | Філософія ХХ ст. | |||
Посада | професор[d] і professor of philosophyd | |||
Конфесія | іслам | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Рене Генон у Вікісховищі |
Рене Ґенон (фр. René Guénon, 1886, Блуа, Франція — 1951 Каїр, Єгипет) — французький філософ і письменник, представник інтегрального традиціоналізму, автор книг «Схід і Захід» (1924), «Криза сучасного світу» (1927) та ін. У 1912 р. прийняв іслам і став послідовником школи суфізму, з 1930 р. жив у Каїрі. Одружився з єгиптянкою, з якою мав декілька дітей — один з його синів пізніше загинув в автокатастрофі в Парижі.
Ґенон — основоположник інтегрального традиціоналізму
Ідею Традиції як універсальної парадигми[6], спираючись на давні і розгалужені дослідження в цій царині, висунув Рене Ґенон. У Рене Ґенона знаходимо докладний виклад світу Традиції (архаїки, премодерну), ідейних основ традиційного суспільства в усіх його різновидах. Особливо цікавим у працях Рене Ґенона є те, що в них він проголосив свою прихильність Традиції, але заразом цілковито не відмовився від сучасної філософської мови[7]. Використовуючи у своїх працях широкий культурологічний, міфологічний та теологічний матеріал, Рене Ґенон піддав європейську цивілізацію Нового часу нищівній критиці. На його думку, Захід і, зокрема, сучасне суспільство є результатом поступової деградації та занепаду першопочаткового традиційного ладу[8]. Праці Рене Ґенона становлять найбільш фундаментальну та безкомпромісну теорію традиціоналізму. Ідеї Рене Ґенона та його послідовника Юліуса Еволи, філософію традиціоналізму, що випливає з концепцій цих авторів, можна вважати за граничну форму антитези сучасності.
Саме Рене Ґенон зауважив, що єдино беззаперечне людське знання — це знання, тотожнє в усіх народів землі, увічнене в давніх священних книгах. Той народ і та епоха, що відступають від примордіального, неминуче опиняються у кризі, і ніщо не може їх вивести з цієї кризи, крім повернення до давнього знання. Рене Ґенон побачив, що сучасні псевдовчення, яким є насамперед ідея розвитку, маскують і стимулюють процес занепаду та загибелі людства. Мислитель відкидає поняття цивілізації, бо в цьому понятті немає потреби. Там, де людство стоїть на основі Традиції, воно процвітає, бо живе за законами метафізичного базису людської природи, а відходячи від цього базису, втрачає легітимність власного буття й гине. Стосовно до поняття цивілізації, то воно, поза всім іншим, подає справу так, начебто розквіт життя — заслуга так званої об'єктивної дійсності, незалежної від людини. Омана ця властива всьому сучасному людству. А Рене Ґенон посилається на Сен-Мартена, який говорить, що не на людину потрібно дивитися через природу, а на природу через людину. Тобто він стоїть на тій самій позиції, на якій у середині XX століття була теоретична фізика. Сучасний світ немовби отримує дивне — протиприродне — задоволення, будучи впевненим, начебто людину мучають незалежні від людини сили. Але ж розквіт є там, де людина, володіючи своїми духовними силами, що завжди є в неї під рукою, свідомо творить розквіт; коли ж вона відвертається від цих сил, її чекає неминуча загибель.
Рене Ґенон передрікав неминучу загибель західної цивілізації[9]. Питання тільки в тому, чи на зміну їй прийде якесь інше суспільство, чи ж західне людство, знищивши всі інші типи культур, візьме світ у залізні обійми й ця цивілізація буде останньою в історії циклу.
Книга Рене Ґенона «Криза сучасного світу»[10] є свого роду памфлетом усіх його прихильників та традиціоналістів узагалі.
Книги в хронологічному порядку (за датою першої публікації)
- «Вступ у вивчення індуїстських доктрин» («Introduction générale à l’étude des doctrines hindoues», 1921)
- «Теософізм — істория псевдорелігії» («Le Théosophisme — Histoire d'une pseudo-religion», 1921)
- «Облудність спіритизму» («L'erreur spirite», 1923)
- «Схід і захід» («Orient et Occident», 1924)
- «Людина і її реалізація згідно з Ведантою» («L'homme et son devenir selon le Vêdânta», 1925)
- «Езотеризм Данте» («L’ésotérisme de Dante», 1925)
- «Цар світу» («Le Roi du Monde», 1927)
- «Кризис сучасного світу» («La crise du monde moderne», 1927)
- «Духовний авторитет і світська влада» («Autorité Spirituelle et Pouvoir Temporel», 1929)
- «Святий Бернар» («Saint-Bernard», 1929)
- «Символізм хреста» («Le symbolisme de la croix», 1931)
- «Численні стани буття» (Les états multiples de l’Être, 1932)
- «Східна метафізика» («La metaphysique orientale», 1939)
- «Правління кількості и знамення часу» (Le règne de la quantité et les signes des temps, 1945)
- «Замітки про ініціацію» («Aperçus sur l'initiation», 1946)
- «Принципи безкінцевого вичислення» («Les principes du calcul infinitésimal», 1946)
- «Велика Тріада» («La Grande Triade», 1946)
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ https://www.cesnur.org/2007/mi_rg.htm
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Mark Sedgwick
- ↑ Вишинський С. Проблеми філософської ідентифікації школи інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Збірник наукових праць. — 2010. — Вип. 504—505. — С. 48—53.
- ↑ Вишинський С. Традиція і Сучасність у поняттєвому дискурсі інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Збірник наукових праць. — 2010. — Вип. 534—535. — С. 53—57.
- ↑ Вишинський С. Темпоральні виміри інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Наукові записки. Серія «Філософія». — 2010. — Вип. 7. — С. 116—123.
- ↑ Вишинський С. Доля буття у дзеркалі фундаментальної онтології та інтегрального традиціоналізму / Святослав Вишинський // Мультиверсум. Філософський альманах. — 2011. — Вип. 9 (107). — С. 188—200.
- ↑ Генон Р. Криза сучасного світу / Рене Генон // Перехід-IV.