Вашингтонська морська угода 1922 року: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
правопис, стиль |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Повна офіційна назва договору: '''Treaty Between the United States of America, the British Empire, France, Italy, and Japan, Signed at Washington, February 6, 1922''' (Договір між Сполученими Штатами Америки, Британською Імперією, Францією, Італією і Японією, підписаний у Вашингтоні 6 лютого 1922 року). |
Повна офіційна назва договору: '''Treaty Between the United States of America, the British Empire, France, Italy, and Japan, Signed at Washington, February 6, 1922''' (Договір між Сполученими Штатами Америки, Британською Імперією, Францією, Італією і Японією, підписаний у Вашингтоні 6 лютого 1922 року). |
||
Договір закріпив реальне співвідношення сил у морських озброєннях, досягнуте до початку 1920-х років. США визнавалися, нарівні з |
Договір закріпив реальне співвідношення сил у морських озброєннях, досягнуте до початку 1920-х років. США визнавалися, нарівні з Великою Британією, провідною морською державою світу. Велика Британія була змушена відмовитися від принципу «двох флотів», згідно з яким флот Англії повинен перевершувати сумарний флот двох наступних за нею морських держав. Договір, однак, не обмежував крейсерські і підводні сили<ref>[http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_diplomatic/291/%D0%92%D0%90%D0%A8%D0%98%D0%9D%D0%93%D0%A2%D0%9E%D0%9D%D0%A1%D0%9A%D0%90%D0%AF Дипломатический словарь. Под ред. А. Я. Вышинского и С. А. Лозовского. — М.: ОГИЗ, 1948.]</ref>. |
||
Договір обмежував для США і Великої Британії можливості будівництва і зміцнення своїх військових баз на Тихому океані, забезпечуючи Японії збереження стратегічних переваг у цьому регіоні. |
Договір обмежував для США і Великої Британії можливості будівництва і зміцнення своїх військових баз на Тихому океані, забезпечуючи Японії збереження стратегічних переваг у цьому регіоні. |
||
Версія за 22:51, 18 червня 2017
Вашингтонська морська угода 1922 року — відома також як «Договір П'яти Держав» або як «Договір між Сполученими Штатами Америки, Британською Імперією, Францією, Італією й Японією, підписаний у Вашингтоні 6 лютого 1922 року».
Угода передбачала обмеження озброєння (лінійних флотів, підводних флотів, сухопутних військ) і заборону будування укріплень і військових баз на багатьох територіях у Тихому океані.
Повна офіційна назва договору: Treaty Between the United States of America, the British Empire, France, Italy, and Japan, Signed at Washington, February 6, 1922 (Договір між Сполученими Штатами Америки, Британською Імперією, Францією, Італією і Японією, підписаний у Вашингтоні 6 лютого 1922 року).
Договір закріпив реальне співвідношення сил у морських озброєннях, досягнуте до початку 1920-х років. США визнавалися, нарівні з Великою Британією, провідною морською державою світу. Велика Британія була змушена відмовитися від принципу «двох флотів», згідно з яким флот Англії повинен перевершувати сумарний флот двох наступних за нею морських держав. Договір, однак, не обмежував крейсерські і підводні сили[1].
Договір обмежував для США і Великої Британії можливості будівництва і зміцнення своїх військових баз на Тихому океані, забезпечуючи Японії збереження стратегічних переваг у цьому регіоні.
Згідно з угодою, кожній зі сторін-учасниць дозволялося перебудувати в авіаносець два великих бойових кораблі, що підлягали утилізації. Всі учасники, крім Італії, скористалися цією можливістю, побудувавши 7 нових авіаносців. Таким чином, Вашингтонський договір дав поштовх до стрімкого розвитку морської авіації.
Джерела
 |
У Вікіджерелах є |
- Conference on the Limitation of Armament (full text). iBiblio. 1922.: the Washington Naval Treaty.
- The New Navies. Popular Mechanics (article): 738—48. May 1929.: on warships provided for under the treaty.
- EDSITEment lesson Postwar Disillusionment and the Quest for Peace 1921—1929