Асархаддон

Створення міжнародної коаліції — Асархаддон і васали

Асархаддон, зображення на так званій «переможній стелі». Фрагмент того ж зображення, що й ліва, але з деталями. Після 671 р. до н. е. Пергамський музей, Берлін

Асархаддон, Ашшур-ах-ід-дін (аккад. Ашшур подарував брата) — цар Ассирії, син Синаххеріба від вавилонянки Накії, правив 680–669 роках до нашої ери. Один з наймогутніших царів Ассирії за усю її історію.

Життєпис

Вже за декілька років до смерті батька був призначений спадкоємцем трону і усі ассирійці присягнули йому на вірність. Усе це викликало обурення з боку старших братів Ассархаддона, які організували замах на свого батька, однак вбивши Синаххеріба, вони пересварилися через те, що кожен хотів бути царем. Цим скористався Ассархадон, який в той час був в одній з західних провінцій. Він повів вірні йому війська на Ніневію і, захопивши владу, проголосив себе царем. Для того, щоб заручитися підтримкою впливових кіл в державі, він вирішив покращити стосунки з жерцями і запровадив спеціальний податок на користь храмів.

На відміну від батька, який знищив Вавилон, Асархадон, навпаки, відбудував та заселив місто. Усі вавилоняни, які знаходилися в рабстві в Ассирії, були звільнені й відправлені на батьківщину. До відновлення Вавилону було залучено десятки тисяч людей та найкращі ассирійські архітектори, серед яких і Арадах-хешу, під орудою якого був збудований знаменитий зикурат Етеменанкі. Тож недарма цар потім хвалився у своїх надписах, що відбудував Вавилон кращим, ніж той був.

Продовжив завоювання свої попередників. В 679 році Ассархаддон уклав угоду про оборону проти кіммерійців з урартським царем Русою. Ассирійці зіштовхнулися з кімерійцями в південно-східній Малій Азії і розбили їх. Потім ассирійці воювали проти повсталого Сидона, який захопили і зруйнували, а його царя Абді-Мількутті — стратили. Після цього Асархаддон уклав договір з царем Тіру Баалом, за яким ассирійці могли використовувати його флот і завдяки цьому встановили свою геегмонію в Східному Середземномор'ї. Міста Кіпру визнали владу Асархаддона і відправили йому подарунки.

У 676 році до нашої ери цар здійснив невдалий похід до Аравії. В 674 аасирійці вперше спробували завоювати Єгипет, але були відбиті. В 673–672 роках до нашої ери Ассархадон завоював Шубрію — напівнезалежну область між Ассирією та Урарту, куди тікали раби. Шубрію було підкорено, а рабів повернуто господарям. Але тим часом на сході повстали три області, які пізніше утворили Мідійське царство. Зайнятий підготовкою походу в Єгипет цар не придушив це повстання.

У 671 році розпочав війну з Єгиптом, приводом для якої став перехід підвладного ассирійцям правителя Сидона під руку фараона Тахарки та їх спільна підготовка до війни з Ассирією. Асархаддон розбив війська фараона Тахарки і зайняв Мемфіс, змусивши самого Тахарку втекти на південь. Ассирійський цар зберіг при владі місцевих правителів дельти, одного з яких, Нехо І, він призначив новим фараоном. Асархадон в своєму надписі розписує як осипав милостями Нехо і залишив у нього «радників і послів для нашого з ним союзу», окрім наглядачів-радників Асархаддон залишив і гарнізони. На Єгипет було накладено щорічну данину в 180 кілограмів золота і 9 тон срібла. Але як тільки ассирійський цар з військом повернувся додому, Тахарка повернув собі владу в Єгипті.

Після повернення з єгипетського походу Асархаддон зайнявся домашніми справами — старшого сина Ашурбаніпала він призначив спадкоємцем ассирійського трону, а молодшого, від вавилонянки, Шамашшумукіна — царем Вавилону.

У 669 році до нашої ери в Єгипті розпочалося повстання. Асархаддон знову повів війська, які розбили армію фараона і підкорили Нижній Єгипет, але сам помер в дорозі.

Див. також

• Ахікар