Андронік II Палеолог: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 38: Рядок 38:
== Посилання ==
== Посилання ==
[http://www.bautz.de/bbkl/a/andronikos_ii_palaeologos.shtml Біографія Андроніка II Палеолога у церковному лексиконі {{ref-de}} ]
[http://www.bautz.de/bbkl/a/andronikos_ii_palaeologos.shtml Біографія Андроніка II Палеолога у церковному лексиконі {{ref-de}} ]
{{бібліоінформація}}

{{Візантійські імператори}}
{{Візантійські імператори}}
{{Візантія}}
{{Візантія}}

Версія за 04:27, 25 липня 2017

Андронік II Палеолог
грец. Ἀνδρόνικος Β' Παλαιολόγος
Андронік II Палеолог
Андронік II Палеолог
Фреска із зображенням Андроніка II Палеолога, Монастир святого Іоана Хрестителя, Серрес, Греція
Імператор
Початок правління: 1282
Кінець правління: 1328

Попередник: Михайло VIII Палеолог
Наступник: Андронік III Палеолог

Дата народження: 25 березня 1259(1259-03-25)
Місце народження: Нікея
Країна: Візантійської імперії
Дата смерті: 13 лютого 1332(1332-02-13) (72 роки)
Місце смерті: Константинополь
Династія: Палеологи
Батько: Михайло VIII Палеолог
Мати: Феодора Дука Ватаціна

Андронік II Палеолог (грец. Ἀνδρόνικος Β' Παλαιολόγος, * 25 березня 1259, Нікея, Дідімотіка — † 13 лютого 1332, Константинополь) — імператор Візантійської імперії з 1282 по 1328.

Правління

Андронік II Палеолог на початку свого правління скорочує чисельність війська та скасовує укладену його батьком Михайлом VIII Палеологом церковну унію з західною (католицькою) церквою. Проводив політику приєднання до Візантії Фессалії та Епіру, що відокремилися після четвертого хрестового походу 1204 року.

Золотий гіперпірон Андроніка II Палеолога.

Невдало втрутився в боротьбу між Венецією і Генуєю, що призвело на початку XIV ст. до посилення впливу генуезців в імперії. Прагнучи дати відсіч сильній турецькій армії, яка до цього часу захопила майже всю Малу Азію, найняв у 1303 році військо арагонців та каталонців на чолі з Роже де Флором, які після вбивства їхнього головнокомандуючого у 1305 підняли заколот, спустошили візантійські володіння, зайняли Фессалію і ряд інших візантійських областей. Спроби Андроніка II Палеолога централізувати свій уряд викликали опір феодальної знаті, яка висунула в 1321 році на трон його онука — Андроніка III Палеолога. Внаслідок цього розпочалася громадянська війна. Після тривалої боротьби за владу, інтриг і зради ближніх у 1328 році він був змушений зректися престолу. Його засилали до монастиря де він помер через чотири роки.

Посилання

Біографія Андроніка II Палеолога у церковному лексиконі (нім.)