Селець (Сарненський район)

село Селець
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Дубровицький район
Рада	Селецька сільська рада
Код КАТОТТГ	UA56080070350057611
Облікова картка	с. Селець
Основні дані
Засноване	1580
Населення	1976
Площа	1,41 км²
Густота населення	1401,42 осіб/км²
Поштовий індекс	34141
Телефонний код	+380 3658
Географічні дані
Географічні координати	51°37′32″ пн. ш. 26°35′55″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	142 м
Водойми	річка Горинь
Місцева влада
Адреса ради	34141, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Селець, вул. Шевченка, 2а, тел. 2-10-51
Карта
Селець
Селець
Мапа
Селець у Вікісховищі

Селе́ць — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області. Населення становить 1976 осіб. Селець — центр Селецької сільської ради.

Село засновано в 1580 році. Село займає площу 1,41 км².

Код КОАТУУ: 5621887301. Телефонний код: +380 3658. Поштовий індекс: 34141. Географічні координати: 51°38′ північної широти, 26°04′ східної довготи.

Населення села становить 1976 осіб. Густота населення: 1401,42 чол./км². На території Селецької сільської ради знаходиться 831 двір.

Місцеві пам'ятки: Дім культури, бар «Надія», бар «Біля криниці».

На території с. Селець знаходиться Загальноосвітня школа I — III ст., дитячий садочок «Сонечко», фельдшерсько — акушерський пункт, публічно — шкільна бібліотека, будинок культури, приватне підприємство «Горинь — Агро», поштове відділення, Св'ято- Миколаївська церква.

На 4 полях в районі села Селець вміст міді досягає 0.5-0.77.

В роки Німецько-радянської війни в селі діяла підпільна група.

Також в селі виявлено 66 учасників Других Національно-визвольних змагань 1941–1955 років. Сред яких 32 загиблих і 30 репресованих радянською окупаційною владою.

В Сельці працює підприємство по добуванню і переробці торфу ТОВ фірма «РЕКОРД»

Географічне положення

Селець розташований на лівому березі річки Горинь, за 7 км від районного центру, за 12 км від залізничної станції Дубровиця (в минулому Домбровиця). Недалеко, за два кілометри від села, впадає в Горинь притока Случ. Село зі сходу, півдня, півночі оточене мальовничими луками, на заході, наче в серпанку, простягнувся ліс — батько повстанського краю. Нині Селець і Ясинець — одна сільська Рада. Селець розташований на північ від Дубровиці. З сходу села протікає ріка Горинь, на заході межує з Ясинцем, на півночі з селом Лютинськ, до Дубровиці відстань 4 км.

Історія

Учасники бойових дій Другої Світової війни

Перша писемна згадка про село  - грамота на володіння Сельцем – належить до 1580 р.. Село входило до Пінського повіту Брестсько-Литовського воєводства (акт розподілу землі Т. Ю. Гольшанської).

Поблизу села було знайдено крем'яні знаряддя праці доби мезоліту.

Територія села за часів Київської Русі входила до володінь дубровицьких князів. Під час монголо-татарської навали вони змушені були втікати, шукаючи порятунку від ворогів у неприступних лісових нетрях і болотах.  З трьох рублених хаток, що розташувались на колись безлюдному острові, зародилось село Селець. Це місце і понині називають «Острів».

У 1798 р. В Сельці налічувалось 44 господарства і проживало 280 чоловік. Населення в основному займалося землеробством. Був розвинутий деревообробний промисел, виробництво олії, ткацтво, гончарство.

Коли Правобережжя було анексоване Росією, Селець входив до Пінського повіту Мінської губернії, а в 1805році був віднесений до Ровенського повіту Волинської губернії.

В 1851 р. в селі працював винокурний завод, який належав місцевому поміщику. На час проведення селянської реформи в Сельці були 84 кріпатських господарства.

В 1864 р. В Сельці булла відкрита парафіяльна школа, а у 1892 р. Відкрилась міністерська початкова школа.

В кінці 19 ст. в селі було 173 господарства та 2 тис. жителів, дерев’яна церква св. Миколая.

Під час Першої світової війни багато жителів села мобілізували до армії, господарства залишилися майже без чоловіків, а все продовольство реквізовано, що призвело до голоду.

7 листопала 1917 р. (під впливом подій у Петрограді) селяни захопили  та розікрали маєток графині Плятер. Місцеві більшовики керували в селі до лютого 1918 р. – до часу, коли на  Україну рушили австро-німецькі війська, а в село вступив загін гайдамаків. Майно було повернено поміщику, а на селян наклали контрибуцію (грошовий оброк).

Після краху австро-німецького війська встановилася влада Директорії. Територія, на якій знаходилось село, в липні 1919 р. перейшло до Польщі, але місцеві селяни навіть підняли повстання, яке намагися придушити польською армією. На початку липня 1920 р. в село увійшла Червона Армія і відновилася радянська влада, але в 1921 р. знову перейшло полякам.

В 20-х роках частина селян емігрувала в Канаду, США, Аргентину, Уругвай.

В той час в Сельці була тільки початкова школа, навчання в якій велося тільки польською мовою, не було ні лікарні, ні лікаря. Церква була тільки католицька.

На вересень 1939 р., коли знову село опинилося під радянською владою, налічувалось 329 господарств.

На передодні селянської реформи і до 1921року Селець входив до Дубровицької волості Волинської губернії. В 1921 році село віддійшло до Польщі: спочатку до Сарненського повіту Поліського воєводства, а в кінці 1930 року в складі цього ж повіту до Волинського воєводства. В 1934році було впроваджено новий адміністративний поділ, за яким на кілька сіл утворилася одна гміна. Село Селець віднесли до Дубровицької гміни.

На початку 1941 р. було організовано перший колгосп, з’явився медичний пункт, відкрили неповну середню школу, клуб та бібліотеку.

Під час Великої вітчизняної війни з 1 липня 1941 р. по 10 січня 1944 р. село було окуповано військами гітлерівської коаліції. 96 жителів полягли на війні, 37 було закатовано, 44 відправлено на каторгу.

В 1949 р. було відновлено колгосп, який у 1956 р. об'єднався з дрібнішими сусідніми під назвою «Зоря комунізму».

Приблизно в другій половині ХV століття князем Юрієм Семеновичем Ольшанським  на одному з островів Горині за 4 кілометри на північний схід від родинного гнізда князів Ольшанських – Дубровиці (в минулому Домбровиця) був заснований Свято-Миколаївський монастир. Острівець, на якому був заснований монастир, знаходився серед непрохідних боліт і доступ до нього був тільки по річці Горинь. В Свято-Миколаївському храмі богослужіння відбувалися до 1950 року. В 1963році храм розібрали, майно храму знищели і пограбували. Сьогодні на місці монастиря буяють півстолітні сосни і липи. Під їх кронами стоїть дерев’яна капличка побудована селянами в пам'ять про їх святу спадщину, де відбуваються богослужіння.

Ветерани війни

Мосійчук Степан Лукашевич

Герої України

• Ващишин Олег Анатолійович, загинув під Іловайськом. В грудні 2015 року у Сельці відкрито меморіальну дошку честі Олега Ващишина.

Походження назви

Назва села викликає в деяких дослідників району суперечності. Існує дві найвірогідніші причини назви: перша — за переказами сельчан назва села походить від слова «поселення». За другою версією — слово «селець» в Польщі є часто вживаним в назвах сіл. Форма «Сельце» дуже поширена в Польщі, Білорусі. Порівняємо білоруське «сяльц, сяльцо» (фільварок, маєток, ферма, бровар, вілла). Так трактує рівненський науковець Я.Пура у своїй праці «Сучасні прізвища Рівненщини» (Дубровицький район).

Усна народна творчість

Сельчани мають свою частку в усній народній творчості Полісся. Найбільше існує розповідей про заснування села. Зокрема, одна з них знаходить собі місце серед науковців — за розповідями село заснували ченці (або священики), що втікали від переслідувань. Тоді на тій території було багато води, а посередині стояв острів, на який могли потрапити тільки сельчани. Саме на острові вони й переховувалися. Пізніше була насипана гребля. За однією з розповідей, щоб завершити її вчасно за наказом польського пана, чоловіки самі лягли тілами. Хоч й зараз в селі існують власні вулиці (Вулиця Незалежності, Івана Франка і ін.) жителі Сельця по-селецькі називають кожен куточок —Острів, Гаряче Поле, Вигін, Камчатка, Центр, Біля Ріки, Гребля (по ній йде дорога, а з обабіч стоїть канава), Парк, Нова Вулиця, Хутір та ін. Гребля була насипана ще в царський період. Пісок возили кіньми. Село було поділене на бригади, кожна бригада мала свою ділянку греблі. На греблі споруджено 5 мостів. Раніше, під час повені, село перетворювалось на острів. Єдиний шлях добратися до села була гребля.

Галерея

• Будинок підприємства «Агро-Горинь»
  Будинок підприємства «Агро-Горинь»
• 
  Селецьке кафе «Біля криниці»
• 
  Селецька гребля, прокладена ще в XVII чи XVIII століттях.
• 
  Церква Св. Михаїла в с. Селець
• Пам'ятник Тарасу Шевченку в Сельці
  Пам'ятник Тарасу Шевченку в Сельці
• 
  Селецька загальноосвітня школа I-III ступенів
• 
  Святкування 1 травня в Сельці
• 
  Мітинг до дня Перемоги в Сельці 1988 року учасниками бойових дій Другої Світової війни

Посилання

• Погода в селі Селець
• Неофіційний дубровицький сайт для городян та гостей міста
• Відкрито пам'ятну дошку