Глібовицький Євген Мирославович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м Вікіпосилання має ідентичний текст до пайпу і після |
додано дійсну посаду |
||
Рядок 57: | Рядок 57: | ||
| підпис_герба = |
| підпис_герба = |
||
}} |
}} |
||
'''Євген Глібов́ицький''' ([[15 липня]] [[1975]] р., [[Львів]]) — експерт з довготермінових стратегій. Займається дослідженнями цінностей та є учасником [[Несторівська група|Несторівської експертної групи]] (візія для України 2025), [[Унівська група|Унівської експертної групи]] (візія для Львова 2025), дніпропетровської групи DYB<ref>[http://www.dyb.org.ua/ Дніпропетровська група DYB]</ref> (стратегія 2030), ініціатором та експертом групи із розробки стратегії для Киргизстану. |
'''Євген Глібов́ицький''' ([[15 липня]] [[1975]] р., [[Львів]]) — експерт з довготермінових стратегій. Займається дослідженнями цінностей та є учасником [[Несторівська група|Несторівської експертної групи]] (візія для України 2025), [[Унівська група|Унівської експертної групи]] (візія для Львова 2025), дніпропетровської групи DYB<ref>[http://www.dyb.org.ua/ Дніпропетровська група DYB]</ref> (стратегія 2030), ініціатором та експертом групи із розробки стратегії для Киргизстану. Член Наглядової ради [[Національна суспільна телерадіокомпанія України|Національної суспільної телерадіокомпанії України]]<ref>{{Cite web|url=http://stv.detector.media/reformuvannya/movlennya/natsrada_zatverdila_sklad_naglyadovoi_radi_suspilnogo_movlennya/|title=Затверджено склад Наглядової ради Суспільного мовлення (Інфографіка)|website=stv.detector.media|accessdate=2017-08-26}}</ref>. |
||
Народився та виріс у Львові. Батько грав на гобої, був солістом [[Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької|Львівської опери]], мати — інженер-хімік. Середню школу закінчив у місті [[Мілуокі]] в американському штаті [[Вісконсин]]. 2000 року отримав диплом [[Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Києво-Могилянської академії]] з фаху «політологія». Також вивчав правознавство у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському університеті імені Франка]] й філософію в американському Блафтонському університеті. |
Народився та виріс у Львові. Батько грав на гобої, був солістом [[Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької|Львівської опери]], мати — інженер-хімік. Середню школу закінчив у місті [[Мілуокі]] в американському штаті [[Вісконсин]]. 2000 року отримав диплом [[Національний університет «Києво-Могилянська академія»|Києво-Могилянської академії]] з фаху «політологія». Також вивчав правознавство у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському університеті імені Франка]] й філософію в американському Блафтонському університеті. |
Версія за 18:21, 26 серпня 2017
Євген Глібовицький | |
---|---|
Київ, 2014 | |
Народився |
15 липня 1975 (48 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Діяльність | журналіст, політолог |
Alma mater | Києво-Могилянська академія |
Євген Глібов́ицький (15 липня 1975 р., Львів) — експерт з довготермінових стратегій. Займається дослідженнями цінностей та є учасником Несторівської експертної групи (візія для України 2025), Унівської експертної групи (візія для Львова 2025), дніпропетровської групи DYB[1] (стратегія 2030), ініціатором та експертом групи із розробки стратегії для Киргизстану. Член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України[2].
Народився та виріс у Львові. Батько грав на гобої, був солістом Львівської опери, мати — інженер-хімік. Середню школу закінчив у місті Мілуокі в американському штаті Вісконсин. 2000 року отримав диплом Києво-Могилянської академії з фаху «політологія». Також вивчав правознавство у Львівському університеті імені Франка й філософію в американському Блафтонському університеті.
Є викладачем програм із комунікацій для медіа, бізнесу та неприбуткових організацій, автор популярних навчальних розробок із PR та медійних комунікацій. Викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи. Його компетенція лежить на перетині суспільного, бізнесового та громадського секторів.
Стратегічний консалтинг та комунікації
У 2007 році Євген Глібовицький заснував компанію зі стратегічного консультування та маркетингу pro.mova[3], яка працює в Україні, на Кавказі та в Центральній Азії. Клієнтами компанії є бізнеси, громадські та міжнародні організації, реформаторські уряди країн колишнього СРСР.
Журналістика та управління бізнесом в медіа
Попередня кар'єра Євгена Глібовицького стосувалася журналістики та управління бізнесом в медіа. Був штатним працівником великих українських медіа (Студія 1+1, до того «Перший національний» та «Киевские Ведомости», на початку кар'єри «Post-Поступ» і радіо «Промінь»), працював з провідними медіа як всередині країни, так і за її межами («Дзеркало тижня», «Ukrainian Weekly», радіо «Эхо Москвы») працював локальним співпродюсером для американських телеканалів CBS та PBS, BBC).
Як журналіст, має досвід роботи в «гарячих точках» (зони військових дій та надзвичайних ситуацій) (Югославія, 1999) та в кризових умовах (закарпатські повені 1998–1999; події після терактів 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні, 2001; країни Близького Сходу, 2002; справа Ґонґадзе та політична криза 2001–2002). У 2002–2003 разом з Романом Скрипіним та Андрієм Шевченком був співрозробником концепції «5 каналу». У 2002 відмовився працювати в новинах на 1+1 через цензуру. Був засновником і, зрештою, головою Київської незалежної медіа-профспілки, яка зіграла ключову роль у забороні політичної цензури в українських медіа в 2003–2004 роках.
Освіта
Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «політологія», також вивчав право у Львівському університеті ім. Франка та філософію в Блафтонському університеті, США[4].
Примітки
- ↑ Дніпропетровська група DYB
- ↑ Затверджено склад Наглядової ради Суспільного мовлення (Інфографіка). stv.detector.media. Процитовано 26 серпня 2017.
- ↑ Компанія pro.mova
- ↑ Блафтонський університет
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глібовицький Євген Мирославович |
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |