Подолянчук Євген Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 28: Рядок 28:
'''Євге́н Петро́вич Подолянчу́к''' ({{ДН|4|7|1991}}, [[Черкаси]]&nbsp;— {{ДС|14|9|2014}}, [[Донецьк]])&nbsp;— капітан, командир групи спеціального призначення [[3-й окремий полк спеціального призначення (Україна)|3-го окремого полку спецпризначення]] ([[Кропивницький]]). Лицар [[Орден Богдана Хмельницького (Україна)|ордена Богдана Хмельницького]] III ступеня (посмертно)<ref name="НГ"/>. Нагороджений [[Пластові відзначення та нагороди#Почесні Хрести|Залізним Пластовим хрестом]] за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави (посмертно).
'''Євге́н Петро́вич Подолянчу́к''' ({{ДН|4|7|1991}}, [[Черкаси]]&nbsp;— {{ДС|14|9|2014}}, [[Донецьк]])&nbsp;— капітан, командир групи спеціального призначення [[3-й окремий полк спеціального призначення (Україна)|3-го окремого полку спецпризначення]] ([[Кропивницький]]). Лицар [[Орден Богдана Хмельницького (Україна)|ордена Богдана Хмельницького]] III ступеня (посмертно)<ref name="НГ"/>. Нагороджений [[Пластові відзначення та нагороди#Почесні Хрести|Залізним Пластовим хрестом]] за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави (посмертно).


== &nbsp;Біографія ==
== Біографія ==
Закінчив школу №&nbsp;3 у [[Черкаси|Черкасах]]. 2008 року вступив у [[Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного|Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного]] на факультету розвідки, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Служив у [[Кропивницький|Кропивницькому]],&nbsp;3-й окремий полк спецпризначення. Займав посаду командира групи: 2 загін, 5 рота.
Закінчив школу №&nbsp;3 у [[Черкаси|Черкасах]]. 2008 року вступив у [[Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного|Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного]] до факультету розвідки, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Служив у [[Кропивницький|Кропивницькому]],&nbsp;3-й окремий полк спецпризначення. Займав посаду командира групи: 2 загін, 5 рота.


26 листопада [[2012]] року таємно розписався з пластункою Марією Сергєєвою.<ref>[http://novagazeta.kr.ua/index.php/podii/socium/266-vin-ne-sluzhyv-v-armiyi-a-zhyv-neyu Він не служив в армії, а жив нею]</ref> 20 травня [[2013]] вони [[вінчання|повінчалися]] і 25 травня зіграли весілля.
26 листопада [[2012]] року таємно розписався з пластункою Марією Сергєєвою.<ref>[http://novagazeta.kr.ua/index.php/podii/socium/266-vin-ne-sluzhyv-v-armiyi-a-zhyv-neyu Він не служив в армії, а жив нею]</ref> 20 травня [[2013]] вони [[вінчання|повінчалися]] і 25 травня зіграли весілля.


== &nbsp;Пластова діяльність ==
== Пластова діяльність ==
У 14 років Євген Подолянчук вступив до [[Пласт (організація)|скаутської організації «Пласт»]]. Першим табором став міжкуріний табір «Січ» (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). На таборі був похрещений. Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. [[Пластова присяга|Пластову Присягу]] склав 18 липня 2006 року. У [[2006]] році учасник крайового вишкільного табору військового пластування [[Легіон (табір)|«Леґіон»]] (Чорний ліс на Прикарпатті), у [[2007]] першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» (с. [[Луквиця (село)|Луквиця]] Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства.
У 14 років Євген Подолянчук вступив до [[Пласт (організація)|скаутської організації «Пласт»]]. Першим табором став міжкурінний табір «Січ» (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). На таборі був похрещений. Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. [[Пластова присяга|Пластову Присягу]] склав 18 липня 2006 року. У [[2006]] році учасник крайового вишкільного табору військового пластування [[Легіон (табір)|«Леґіон»]] (Чорний ліс на Прикарпатті), у [[2007]] першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» (с. [[Луквиця (село)|Луквиця]] Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства.


== &nbsp;Участь у [[Російсько-українська війна (2014-2015)|Російсько-українській війні]] ==
== Участь у [[Російсько-українська війна (2014-2015)|Російсько-українській війні]] ==
Євген Подолянчук відбув у зону АТО для захисту цілісності держави та боротьби з терористами у числі перших, ще на початку бойових дій. У квітні 2014 року був направлений, в складі свого загону, в Донецький аеропорт. Загинув під час оборони аеропорту «Донецьк» [[14 вересня]] [[2014]] року: отримавши осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню<ref>[http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-4.html Літопис запорізької міліції]</ref>.
Євген Подолянчук відбув у зону АТО для захисту цілісності держави та боротьби з терористами у числі перших, ще на початку бойових дій. У квітні 2014 року був направлений в складі свого загону в Донецький аеропорт.

Під час оборони аеропорту демонстрував кмітливість та навички лідера. У будівлі старого терміналу Донецького аеропорту, який ще до початку боїв утримували бійці загону спецпризначення, власноруч намалював десятки пам'яток-нагадувань з військової справи — тактики, теорії, основ психології, — та розвісив на видних місцях, для того щоб усі бійці мимохіть повторювали, запам'ятовували та вивчали життєво важливі навички.

У [[Бій за Донецький аеропорт 26 травня 2014|першому бою за Донецький аеропорт]] 26 травня Євген працював на найвіддаленішому посту, у складі його групи були снайпери, кулеметник та розрахунок зенітки [[ЗУ-23|ЗУ-23-2]] десантників [[25-та окрема повітрянодесантна бригада (Україна)|25-ї бригади]]. Після сповіщення в ефірі о 3:00 дня про висування бойовиків до ДАП, прийняв рішення висунутися на позиції для прикриття вогнем Нового терміналу, який на той час служба безпеки аеропорту не дозволяла займати військовикам, — Євген припускав що саме він буде головною ціллю штурму росіян. За спогадами побратима, позивний ''Ден'', Євген Подолянчук працював на найнебезпечнішій позиції, зі злітної смуги, без жодного укриття. Після початку бою їх накрили АГС-ами і стрілецькою зброєю. Сам Євген пояснив, що їх позиція була на віддалі, тому прицільно з цієї зброї бойовики по ним бити не могли. Із розвитком бою, він зі своєю групою змінював увесь час позиції та діяв за обставинами.

За спогадами побратима, позивний ''Турист'', у терміналах з бійцями не було спершу медиків, а з часом почали з'являтися поранені. ДАП тоді був у повному оточенні, проте разом з Євгеном вони облаштували зразковий медпункт, прочесавши усі термінали, та зібравши усі наявні ліки.

Загинув під час оборони аеропорту «Донецьк» [[14 вересня]] [[2014]] року: отримавши осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню<ref>[http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-4.html Літопис запорізької міліції]</ref>.


== Прощання ==
== Прощання ==

Версія за 20:54, 17 вересня 2017

Подолянчук Євген Петрович
 Капітан (посмертно)
Євген Петрович Подолянчук
Загальна інформація
Народження 4 липня 1991(1991-07-04)
Черкаси
Черкаська область
Смерть 14 вересня 2014(2014-09-14) (23 роки)
Донецьк
Донецька область
(осколкове поранення в голову)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Спецпризначення
Формування
Війни / битви
Командування
командир групи
 3 ОП СпП
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Залізний Пластовий Хрест (посмертно)
CMNS: Подолянчук Євген Петрович у Вікісховищі

Євге́н Петро́вич Подолянчу́к (4 липня 1991(19910704), Черкаси — 14 вересня 2014, Донецьк) — капітан, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1]. Нагороджений Залізним Пластовим хрестом за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави (посмертно).

Біографія

Закінчив школу № 3 у Черкасах. 2008 року вступив у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до факультету розвідки, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Служив у Кропивницькому, 3-й окремий полк спецпризначення. Займав посаду командира групи: 2 загін, 5 рота.

26 листопада 2012 року таємно розписався з пластункою Марією Сергєєвою.[2] 20 травня 2013 вони повінчалися і 25 травня зіграли весілля.

Пластова діяльність

У 14 років Євген Подолянчук вступив до скаутської організації «Пласт». Першим табором став міжкурінний табір «Січ» (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). На таборі був похрещений. Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. Пластову Присягу склав 18 липня 2006 року. У 2006 році учасник крайового вишкільного табору військового пластування «Леґіон» (Чорний ліс на Прикарпатті), у 2007 першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» (с. Луквиця Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства.

Участь у Російсько-українській війні

Євген Подолянчук відбув у зону АТО для захисту цілісності держави та боротьби з терористами у числі перших, ще на початку бойових дій. У квітні 2014 року був направлений в складі свого загону в Донецький аеропорт.

Під час оборони аеропорту демонстрував кмітливість та навички лідера. У будівлі старого терміналу Донецького аеропорту, який ще до початку боїв утримували бійці загону спецпризначення, власноруч намалював десятки пам'яток-нагадувань з військової справи — тактики, теорії, основ психології, — та розвісив на видних місцях, для того щоб усі бійці мимохіть повторювали, запам'ятовували та вивчали життєво важливі навички.

У першому бою за Донецький аеропорт 26 травня Євген працював на найвіддаленішому посту, у складі його групи були снайпери, кулеметник та розрахунок зенітки ЗУ-23-2 десантників 25-ї бригади. Після сповіщення в ефірі о 3:00 дня про висування бойовиків до ДАП, прийняв рішення висунутися на позиції для прикриття вогнем Нового терміналу, який на той час служба безпеки аеропорту не дозволяла займати військовикам, — Євген припускав що саме він буде головною ціллю штурму росіян. За спогадами побратима, позивний Ден, Євген Подолянчук працював на найнебезпечнішій позиції, зі злітної смуги, без жодного укриття. Після початку бою їх накрили АГС-ами і стрілецькою зброєю. Сам Євген пояснив, що їх позиція була на віддалі, тому прицільно з цієї зброї бойовики по ним бити не могли. Із розвитком бою, він зі своєю групою змінював увесь час позиції та діяв за обставинами.

За спогадами побратима, позивний Турист, у терміналах з бійцями не було спершу медиків, а з часом почали з'являтися поранені. ДАП тоді був у повному оточенні, проте разом з Євгеном вони облаштували зразковий медпункт, прочесавши усі термінали, та зібравши усі наявні ліки.

Загинув під час оборони аеропорту «Донецьк» 14 вересня 2014 року: отримавши осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню[3].

Прощання

18 вересня 2014 року в Будинку офіцерів Черкас відбулося прощання з Євгенієм Подолянчуком. Провести героя в останню дорогу прибули керівники Черкаської області та міста Черкаси, військове керівництво, побратими, рідні, колишні однокласники, друзі та близькі[4].

Поховали Євгена Подолянчука у селі Крутьки Черкаської області[5]. Попрощатися з Євгеном Подолянчуком прийшли громада села, близькі та рідні, керівництво та члени Національної скаутської організації «Пласт» з різних регіонів України, побратими[6].

Нагороди та вшанування

Зовнішні відеофайли
1. «НІХТО КРІМ НАС» — фільм про Євгена Подолянчука // PlastFilms, 24 вересня 2015
2. Останнє інтерв’ю Євгена Подолянчука // Перший Національний, 7 серпня 2014

Головна Пластова Булава на подання Крайової Пластової Ради України надала Євгену Подолянчуку найвищу нагороду в Пласті — «Залізний пластовий хрест за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави».[5]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України 6 жовтня 2014 року нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].

Нагороджений посмертно відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» та Почесною грамотою Черкаської обласної державної адміністрації і обласної ради.[7], а також пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня (посмертно).

11 серпня 2014 року Наказом Міністра оборони України нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани».

24 вересня 2015 року посмертно присвоєно чергове військове звання — капітан.

На честь Євгена Подолянчука у Черкасах було перейменовано вулицю Нижню Комсомольську.[8]

15 вересня 2016-го у черкаській спеціалізованій школі № 3 відкрито меморіальну дошку випускнику Євгену Подолянчуку.

Див. також

 Примітки

 Посилання