Городецька культура

Городецька культура — археологічна культура залізної доби.

Існувала у 700 р. до РХ — 500 р. після РХ. Була поширена у середньому й нижньому плині Оки, у долині рік Мокша й Цна та Середнього Поволжя.

Культура городищ "рогожної кераміки". Названа по розкопаному (1898) В. А. Городцовим Городецькому городищу біля мімта Спаськ-Рязанський.

Городецька культура склалася на основі місцевих культур бронзової доби за участі племен абашевської культури й зрубної культури.

• Представлена невеликими укріпленими родовими поселеннями, рідше - селищами, жертовниками, на пізньому етапі - і могильниками (переважно із трупоположеннями).
• На поселеннях відкриті землянки, напівземлянки, наземні житла.
• Кераміка з відбитками рогожі й тканини, гладка груба, у пізніший час - лощена.
• Населення займалося полюванням, скотарством, землеробством; підтримувало зв'язку зі скіфами, племенами дьяківської культури, із Прикам'ям.

Племена городецької культури були пращурами угрофінських народів Середнього Поволжя.