Севастіан Нарбонський: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
== Патрон == |
== Патрон == |
||
*[[Португалія]]: [[Віла-ді-Рей]] |
*[[Португалія]]: [[Віла-ді-Рей]], [[Віла-Нова-де-Пайва]] |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
Версія за 08:10, 25 жовтня 2017
Святий Севастіан, Святий Севастіян (лат. високоповажний, нар. у м. Нарбона, Галлія (суч. південна Франція) — † бл. 287, Рим, Італія) — християнський святий, та мученик, тіло якого прошили безліч стріл, покровитель спортсменів-лучників та захисник від мору.
Біографія
Святий мученик Севастіан народився в місті Нарбоні (Галлія), а освіту отримав в Медіолані. При імператорах-співправителях Діоклетіані і Максиміані (284–305) він займав посаду начальника придворної варти. Святий Севастіан користувався авторитетом і любов'ю у воїнів і придворних, бо був людиною хороброю, сповненою мудрості, правдивим в словах, справедливим в суді, розсудливим в пораді, вірним на службі і у всіх завданнях.
Будучи сам таємним християнином, святий багато допомогав братам по вірі.
В кінці зазнав мученицької смерті. Його допитував особисто імператор Діоклетіан і, переконавшись в незворушності святого мученика, приказав відвести його за місто, прив'язати до дерева і розстріляти з луків. Жінка чиновника Кастула, Ірина, прийшла вночі, щоби поховати святого Севастіана, але знайшла його живим і принесла у свій дім. Святий Севастіан згодом вилікувався від ран. Християни умовляли його покинути Рим, але він відмовився. Підійшовши до язичницького храму, святий побачив імператорів, що йшли туди, і публічно звинуватив їх в безчесті. Діоклетіан наказав відвести святого мученика на іподром і стратити. Святого Севастіана вбили, а тіло його кинули у Клоаку Максима — стічну канаву у Тібр. Святий мученик уві сні явився християнці Лукині і повелів їй взяти тіло і поховати в катакомбах. Благочестива християнка з честю поховала тіло святого. Над його могилою споруджена церква Сан Себастьяно фуорі ле Мура.
Пам'ять 18 грудня (31 грудня за н. ст.)