Керенський Олександр Федорович: відмінності між версіями

Керенський Олександр Федорович
	рос. Александръ Ѳедоровичъ Керенскій
	Керенський Олександр Федорович Олександр Федорович Керенський
2-й прем'єр-міністр Тимчасового уряду Росії
	21 липня 1917 — 8 листопада 1917
Попередник	Львов Георгій Євгенович
Наступник	Ленін Володимир Ілліч
Народився	22 квітня (4 травня) 1881; Симбірськ, Російська імперія
Помер	11 червня 1970 (89 років); Нью-Йорк, США
Похований	цвинтар Патні-Вейл
Відомий як	політик, адвокат, революціонер
Місце роботи	Стенфордський університет
Країна	Російська республіка і Російська імперія
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Політична партія	соціалісти-революціонери
Батько	Керенський Федір Михайловичd
У шлюбі з	Ольга Барановська
Діти	Керенський Олег Олександровичd
Релігія	православ'я
Підпис
	Роботи у Вікіджерелах
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 11:25, 30 жовтня 2017

Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський (22 квітня (4 травня) 1881(18810504), Симбірськ — 11 червня 1970, Нью-Йорк) — російський політичний діяч, голова Тимчасового Уряду Російської імперії (1917).

Життєпис

Народився у родині директора Симбірської гімназії. Батько Олександра, Федір Михайлович Керенський, — персональний друг сім'ї Ульянова Іллі Миколайовича (батька Леніна). Керенський Ф. М. — це батько майбутнього голови Тимчасового уряду Росії Олександра Федоровича Керенського, з яким був близько знайомий Ленін з дитинства.

1899 — вступив до історико-філософського факультету Санкт-Петербурзького університету, згодом перейшов до юридичного факультету. Після закінчення працював у судовій палаті.

1905 — співробітник есерівської газети «Буревісник». Був заарештований.

1906 — на адвокатській практиці, а 1909 року прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як у справі Ленського розстрілу, процес Вірменської національної партії, «справа Бейліса».

1912 — обраний до Державної думи від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. 1912-го прийнятий до масонської ложі.

1917 — брав участь у створенні та роботі Тимчасової політичної Державної думи, був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії есерів. У Тимчасовому Уряді був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 як військовий міністр побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту Колчаком, агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував Юрію Тютюннику перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.

Після Жовтневого перевороту перейшов на нелегальне становище у Фінляндії. 1918 — намагався брати участь в роботі Всеросійських Установчих Зборів, але отримав відмову від есерів. У червні за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до Франції і Великої Британії для переговорів з західними урядами про підтримку.

1922 — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у Берліні та Парижі до 1932-го.

1940 року переїхав до США.

У 1950-1960-ті працював у Гуверовському інституті війни, революції та миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду.

У 1963-1964 надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла 1965-го. Похований у Лондоні.

Джерела та література

Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 174. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Ю. Я. Касяненко. Керенський Олександр Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Керенський Олександр Федорович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Керенський Олександр Федорович

link=[1]

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Керенський Олександр Федорович

Музей О. Ф. Керенського в Лондоні
Олександр Керенський: Генрих Боровик розповідає про своє інтерв'ю з Керенським // із циклу «Наше всё», радіостанція «Эхо Москвы»(рос.)
Керенський в 1917 — кадри кінохроніки(рос.)
О. Ф. Керенський — біографія(рос.)

@@ Рядок 20: / Рядок 20: @@
 }}
-'''Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський''' ({{ДН|4|5|1881|22|4}}, [[Симбірськ]]&nbsp;— [[11 червня]] [[1970]], [[Нью-Йорк]])&nbsp;— російський [[політичний діяч]], голова [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового Уряду]] ([[1917]])
+'''Олекса́ндр Фе́дорович Ке́ренський''' ({{ДН|4|5|1881|22|4}}, [[Ульяновськ|Симбірськ]]&nbsp;— [[11 червня]] [[1970]], [[Нью-Йорк]])&nbsp;— російський [[Політик|політичний діяч]], голова [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового Уряду]] [[Російська імперія|Російської імперії]] ([[1917]]).
-== Біографія ==
+== Життєпис ==
-Народився у родині директора [[Симбірськ]]ої гімназії. Директор даної гімназії Федір Михайлович Керенський&nbsp;— це персональний друг сім'ї Ульянова Іллі Миколайовича (батька [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]). Керенський Ф. М.&nbsp;— це батько майбутнього голови [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду Росії]] Олександра Федоровича Керенського, з яким був близько знайомий Ленін з дитинства.
+Народився у родині директора Симбірської гімназії. Батько Олександра, Федір Михайлович Керенський,&nbsp;— персональний друг сім'ї Ульянова Іллі Миколайовича (батька [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]]). Керенський Ф. М.&nbsp;— це батько майбутнього голови [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду Росії]] Олександра Федоровича Керенського, з яким був близько знайомий Ленін з дитинства.
-У [[1899]] вступив до історико-філософського факультету [[Санкт-Петербурзький університет|Санкт-Петербурзького університету]], згодом перейшов до [[Юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету|юридичного факультету]]. По закінченні працював у судовій палаті.
+[[1899]] — вступив до історико-філософського факультету [[Санкт-Петербурзький університет|Санкт-Петербурзького університету]], згодом перейшов до [[Юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету|юридичного факультету]]. Після закінчення працював у судовій палаті.
-У [[1905]]&nbsp;— співробітник [[есери|есерівської]] газети «Буревісник». Був заарештований.
+[[1905]]&nbsp;— співробітник [[есери|есерівської]] газети «Буревісник». Був заарештований.
-У [[1906]]&nbsp;— на адвокатській практиці, а у [[1909]] прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як у справі [[Ленський розстріл|Ленського розстрілу]], процес [[Вірменія|Вірменської]] національної партії, «справа Бейліса».
+[[1906]]&nbsp;— на адвокатській практиці, а [[1909]] року прийнятий у присяжні повірені. Брав участь у таких гучних політичних процесах, як у справі [[Ленський розстріл|Ленського розстрілу]], процес [[Вірменія|Вірменської]] національної партії, «справа Бейліса».
-У [[1912]] обраний до [[Державна Дума|Державної думи]] від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. У [[1912]] прийнятий до [[масони|масонської ложі]].
+[[1912]] — обраний до [[Державна Дума|Державної думи]] від «Трудової групи», був головою фракції трудовиків. [[1912]]-го прийнятий до [[масони|масонської ложі]].
-У [[1917]] брав участь у створенні та роботі Тимчасової політичної [[Державна дума Російської імперії|Державної думи]], був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії [[есери|есерів]]. У [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому Уряді]] був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 як військовий міністр побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту О.&nbsp;Колчаком, агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрію Тютюннику]] перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.
+[[1917]] — брав участь у створенні та роботі Тимчасової політичної [[Державна дума Російської імперії|Державної думи]], був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії [[есери|есерів]]. У [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому Уряді]] був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 як військовий міністр побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту [[Корчаківка|Колчаком]], агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрію Тютюннику]] перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.
-Після [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневого перевороту]] перейшов на нелегальне становище у [[Фінляндія|Фінляндії]]. [[1918]]&nbsp;— намагався брати участь в роботі Російських Установчих Зборів, але отримав відмову від [[соціалісти-революціонери|есерів]]. У [[червень|червні]] за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до [[Франція|Франції]] і [[Велика Британія|Великої Британії]] для переговорів з західними урядами про підтримку.
+Після [[Жовтневий переворот (1917)|Жовтневого перевороту]] перейшов на нелегальне становище у [[Фінляндія|Фінляндії]]. [[1918]]&nbsp;— намагався брати участь в роботі [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських Установчих Зборів]], але отримав відмову від [[соціалісти-революціонери|есерів]]. У червні за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до [[Франція|Франції]] і [[Велика Британія|Великої Британії]] для переговорів з західними урядами про підтримку.
-У [[1922]] — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у [[Берлін]]і та [[Париж]]і до [[1932]].
+[[1922]] — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у [[Берлін]]і та [[Париж]]і до [[1932]]-го.
-З [[1940]] жив у [[США]].
+[[1940]] року переїхав до [[США]].
 У 1950-1960-ті працював у Гуверовському інституті війни, революції та миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду.
-У [[1963]]-[[1964]] надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла у [[1965]].
+У [[1963]]-[[1964]] надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла [[1965]]-го. Похований у [[Лондон]]і.
-Похований у [[Лондон]]і.
 == Джерела та література ==

Керенський Олександр Федорович
рос. Александръ Ѳедоровичъ Керенскій
Керенський Олександр Федорович Олександр Федорович Керенський
2-й прем'єр-міністр Тимчасового уряду Росії
21 липня 1917 — 8 листопада 1917
Попередник	Львов Георгій Євгенович
Наступник	Ленін Володимир Ілліч
Народився	22 квітня (4 травня) 1881(1881-05-04) Симбірськ, Російська імперія
Помер	11 червня 1970(1970-06-11) (89 років) Нью-Йорк, США
Похований	цвинтар Патні-Вейл
Відомий як	політик, адвокат, революціонер
Місце роботи	Стенфордський університет
Країна	Російська республіка і Російська імперія
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Політична партія	соціалісти-революціонери
Батько	Керенський Федір Михайлович^d
У шлюбі з	Ольга Барановська
Діти	Керенський Олег Олександрович^d
Релігія	православ'я
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Керенський Олександр Федорович: відмінності між версіями

Версія за 11:25, 30 жовтня 2017

Життєпис

Джерела та література

Посилання

Навігаційне меню

Пошук