Хуан Карлос I: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Правитель:Король |
{{Правитель:Король |
||
| ім'я = Хуан Карлос I |
| ім'я = Хуан Карлос I |
||
| титулатура = |
| титулатура = Rex Catholicissimus |
||
| титул = [[Король Іспанії]] |
| титул = [[Король Іспанії]] |
||
| зображення = [[Файл:Busto de Juan Carlos I de España (2009).jpg|250px]] |
| зображення = [[Файл:Busto de Juan Carlos I de España (2009).jpg|250px]] |
Версія за 14:41, 2 грудня 2017
Хуан Карлос I ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias | |
---|---|
Rex Catholicissimus | |
Король Іспанії | |
Правління | 1975-2014 |
Коронація | 27 листопада 1975 |
Попередник | Альфонс XIII |
Наступник | Філіп VI |
Біографічні дані | |
Релігія | католицька церква |
Народження |
5 січня 1938 (86 років) Рим, Італія |
Дружина | Софія Грецька та Ганноверська |
Діти | Гелена, Христина, Філіп |
Династія | Бурбони |
Батько | Хуан, граф Барселонський |
Мати | Марія де лас Мерседес Бурбон-Сицилійська |
Нагороди |
Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1984) почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (12 травня 1993) |
Медіафайли у Вікісховищі |
Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[1] (нар.5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 до 19 червня 2014 з династії Бурбонів. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.
Сходження на престол
У 1969 диктатор Франциско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[2], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[3].
Король виявив далекоглядність, провівши практично одразу ж після вступу на престол демократичні реформи, узаконивши політичні партії (1977) і розпустивши франкістську «фалангу». На основі Конституції Іспанії, ратифікованої народним референдумом 6 грудня 1978 і проголошеної 27 грудня того ж року, яка визнає Короля символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної династії. Король був оголошений спадкоємцем не Франко, а історичної монархії, і гарантувалися цивільні права й свободи. Регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).
У 1981 вчинив успішний опір спробі державного перевороту, яку влаштували військові, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.
Сім'я
З 1962 одруженний на Софії Грецькій, дочці короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.
Діти:
- інфанта Гелена, герцогиня де Луго (н. 1963)
- інфанта Христина, герцогиня Пальма-де-Майоркська (н. 1965)
- Феліпе, принц Астурійский (н. 1968) — король Іспанії Філіп VI.
Цікаві факти
- На честь Хуана Карлоса І названо десантний корабель-авіаносець іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011.
- 10 березня 2007 під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, Чилі, трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели Уго Чавесу «стулити пельку». Дуже швидко фраза ¿Por qué no te callas? стала інтернет-мемом.
Див. також
Література
- Р. А. Кривонос. Хуан Карлос I // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Примітки
- ↑ Іван Карло I
- ↑ "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " New York Times. 14 November 1971.
- ↑ Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish. 33 (1): 65—84.
Попередник Альфонс XIII |
Король Іспанії 1975-2014 |
Наступник Філіп VI |
|
- Народились 5 січня
- Народились 1938
- Кавалери Великої зірки пошани «За заслуги перед Австрійською Республікою»
- Кавалери ордена Золотого руна
- Кавалери ордена Спасителя
- Кавалери Великого хреста ордена Білого лева
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавалери ланцюга ордена Зірки Румунії
- Кавалери ордена Золотого орла
- Кавалери Золотого ланцюга ордена Пія IX
- Кавалери Великого Хреста угорського ордена Заслуг с ланцюгом
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Лауреати міжнародної премії імені Карла Великого
- Лауреати премії Нансена
- Почесні доктори Мадридського університету Комплутенсе
- Почесні доктори Оксфордського університету
- Нагороджені ювілейною медаллю 2500-річчя заснування Перської імперії
- Кавалери ордена Підв'язки
- Королі Іспанії
- Кавалери ордена Святого Олафа
- Сини Американської Революції
- Випускники Institut Le Rosey
- Кавалери Вищого ордена Святого Благовіщення
- Кавалери ордена Ацтекського орла
- Люди на банкнотах
- Кавалери ордена Кетцаля
- Почесні доктори Гарвардського університету
- Люди на монетах