Всеволод Мстиславич (князь волинський): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Після смерті батька разом з братами втримав західні райони [[Волинське князівство|Волинського князівства]] ([[Роман Мстиславич|Роман]] став володимирським князем, Всеволод — [[Белзьке князівство|белзьким]], [[Святослав Мстиславич|Святослав]] — берестейським і Володимир — Червенським), хоча і брав участь у військових акціях свого дядька, [[Ярослав Ізяславич|Ярослава Луцького]], на початку [[1170-ті|1170-х]] років в його боротьбі за Київ. Після смерті двох молодших братів [[Берестя]] відійшло до володимирського уділу, а Червен — до Белзького князівства. |
|||
{{Розширити розділ|дата=березень 2015}} |
|||
Після першого вокняжіння Романа в Галичі ([[1188]]) Всеволод посів володимирський стіл, як наступний за старшинством брат, але Роману не вдалося там утриматися і він повернувся на Волинь. За цей час Всеволод укріпився у Володимирі. Спроба Романа повернути престол за допомогою поляків не увінчалася успіхом, і лише після втручання тестя Романа, [[Рюрик Ростиславич (князь київський)|Рюрика Ростиславича]], [[Овруцьке князівство|князя овруцького]] і співправителя великого князя київського [[Святослав Всеволодович|Святослава Всеволодовича]], Всеволод поступився. |
|||
| ⚫ | |||
Залишив двох синів: [[Олександр Всеволодович|Олександра]] та [[Всеволод Всеволодович|Всеволода]]. |
|||
Друга фаза боротьби Романа за Галич ([[1199]]) мала місце вже після смерті Всеволода, але завдяки його короткочасному князювання у [[1188]] році сини Всеволода змогли успішно претендувати не лише на отчизну, Белзьке князівство, а й на волинський престол після загибелі Романа ([[1205]]), до того ж маючи перевагу у віці перед його малолітніми синами. |
|||
| ⚫ | |||
Залишив двох синів: |
|||
* [[Олександр Всеволодович|Олександр]] (?—1234) — князь белзький, волинський. |
|||
* [[Всеволод Всеволодович|Всеволод]] |
|||
Також вважають, що мав дочку Олену, напівлегендарну засновницю [[Підгорецький монастир|Підгорецького монастиря]]. За легендою, вона загинула [[1180]] року при обороні міста [[Пліснесько|Пліснеська]] від [[половці]]в. Ймовірне місце її загибелі у [[дитинець|дитинці]] Пліснеського [[Городище (археологія)|городища]] донині має назву «Оленин парк». У сучасній церкві Підгорецького монастиря, що лежить біля городища, збереглась мармурова плита [[1706]] року з [[Латинська мова|латинським]] написом ''«Gelsissima Principissa Helena * M * Ducis Wsewoldi filia * anno 1180 * hoc monasterium primo fundavit…» («Вдячна княжна Олена, дочка князя Всеволода, 1180 року цей монастир вперше заснувала»)''<ref>[http://catholicnews.org.ua/nam-nemaie-chogo-stidatisya-mi-ne-krashchi-i-ne-girshi-vid-inshih-ievropeyskih-narodiv Нам немає чого стидатися — ми не кращі і не гірші від інших європейських народів] // Католицький оглядач. — 2015. — 2 серпня.</ref>. |
Також вважають, що мав дочку Олену, напівлегендарну засновницю [[Підгорецький монастир|Підгорецького монастиря]]. За легендою, вона загинула [[1180]] року при обороні міста [[Пліснесько|Пліснеська]] від [[половці]]в. Ймовірне місце її загибелі у [[дитинець|дитинці]] Пліснеського [[Городище (археологія)|городища]] донині має назву «Оленин парк». У сучасній церкві Підгорецького монастиря, що лежить біля городища, збереглась мармурова плита [[1706]] року з [[Латинська мова|латинським]] написом ''«Gelsissima Principissa Helena * M * Ducis Wsewoldi filia * anno 1180 * hoc monasterium primo fundavit…» («Вдячна княжна Олена, дочка князя Всеволода, 1180 року цей монастир вперше заснувала»)''<ref>[http://catholicnews.org.ua/nam-nemaie-chogo-stidatisya-mi-ne-krashchi-i-ne-girshi-vid-inshih-ievropeyskih-narodiv Нам немає чого стидатися — ми не кращі і не гірші від інших європейських народів] // Католицький оглядач. — 2015. — 2 серпня.</ref>. |
||
Версія за 01:28, 5 грудня 2017
| Всеволод Мстиславич | |
|---|---|
| Князь Волинський | |
| Початок правління: | 1187 |
| Кінець правління: | 1188 |
| Інші титули: | Князь Белзький |
|
| |
| Попередник: | Роман Великий |
| Наступник: | Роман Великий |
|
| |
| Дата народження: | невідомо |
| Дата смерті: | квітень 1195 |
| Місце смерті: | Белз |
| Діти: | Олександр, Всеволод |
| Династія: | Рюриковичі, Мономаховичі |
| Батько: | Мстислав Ізяславич |
Все́волод Мстисла́вич (?—1195) — третій син Мстислава Ізяславича, князь белзький (1170-1195) та володимирський (1187—1188). Помер у квітні 1194 року і був похований у Володимирі в соборі Богоматері. Запис у Києво-Печерському пом'янику дозволяє припускати, що його хрестильним іменем було Дмитро.
Життєпис
Після смерті батька разом з братами втримав західні райони Волинського князівства (Роман став володимирським князем, Всеволод — белзьким, Святослав — берестейським і Володимир — Червенським), хоча і брав участь у військових акціях свого дядька, Ярослава Луцького, на початку 1170-х років в його боротьбі за Київ. Після смерті двох молодших братів Берестя відійшло до володимирського уділу, а Червен — до Белзького князівства.
Після першого вокняжіння Романа в Галичі (1188) Всеволод посів володимирський стіл, як наступний за старшинством брат, але Роману не вдалося там утриматися і він повернувся на Волинь. За цей час Всеволод укріпився у Володимирі. Спроба Романа повернути престол за допомогою поляків не увінчалася успіхом, і лише після втручання тестя Романа, Рюрика Ростиславича, князя овруцького і співправителя великого князя київського Святослава Всеволодовича, Всеволод поступився.
Друга фаза боротьби Романа за Галич (1199) мала місце вже після смерті Всеволода, але завдяки його короткочасному князювання у 1188 році сини Всеволода змогли успішно претендувати не лише на отчизну, Белзьке князівство, а й на волинський престол після загибелі Романа (1205), до того ж маючи перевагу у віці перед його малолітніми синами.
Родина
Залишив двох синів:
Також вважають, що мав дочку Олену, напівлегендарну засновницю Підгорецького монастиря. За легендою, вона загинула 1180 року при обороні міста Пліснеська від половців. Ймовірне місце її загибелі у дитинці Пліснеського городища донині має назву «Оленин парк». У сучасній церкві Підгорецького монастиря, що лежить біля городища, збереглась мармурова плита 1706 року з латинським написом «Gelsissima Principissa Helena * M * Ducis Wsewoldi filia * anno 1180 * hoc monasterium primo fundavit…» («Вдячна княжна Олена, дочка князя Всеволода, 1180 року цей монастир вперше заснувала»)[1].
Родовід
| Мстислав I Великий (1 червня 1076 — 14 квітня 1132) | |||||||||||||
| Ізяслав II (1097 — 13 листопада 1154) | |||||||||||||
| Христина Шведська (1078 — 18 січня 1122) | |||||||||||||
| Мстислав II (1125 — 19 серпня 1170) | |||||||||||||
| Конрад III Гогенштауф (1093 — 15 лютого 1152) | |||||||||||||
| Аґнешка | |||||||||||||
| Ґертруда з Комбурґа (1095—1130) | |||||||||||||
| Всеволод Волинський (?—1192) | |||||||||||||
| Владислав I Герман (1043 — 4 червня 1102) | |||||||||||||
| Болеслав III Кривовустий (20 серпня 1085 — 28 жовтня 1138) | |||||||||||||
| Юдіта чеська (1056—1086) | |||||||||||||
| Аґнешка | |||||||||||||
| Гайнріх з Берґу | |||||||||||||
| Соломія з Берґу (1099 — 27 червня 1144) | |||||||||||||
| Аделайда з Мохенталю | |||||||||||||
Див. також
Примітки
- ↑ Нам немає чого стидатися — ми не кращі і не гірші від інших європейських народів // Католицький оглядач. — 2015. — 2 серпня.
Джерела
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 490. — ISBN 966-4585-52-4.
- Рюриковичі. Мономаховичі. Волинська гілка
| Попередник Роман Великий |
|
Князь володимирський 1187—1188 |
|
Наступник Роман Великий |
| Попередник — |
|
Князь Белзький 1170—1195 |
|
Наступник Олександр Всеволодович |
