Горбачевський Антін Якович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Життєпис: уточнення
→‎Життєпис: правопис
Рядок 72: Рядок 72:
У 1925 році став одним із співзасновників [[УНДО|Українського Національно-Демократичного Об'єднання]]. У 1927—1939 роках сенатор польського сейму від УНДО, член Української Парламентської Репрезентації.
У 1925 році став одним із співзасновників [[УНДО|Українського Національно-Демократичного Об'єднання]]. У 1927—1939 роках сенатор польського сейму від УНДО, член Української Парламентської Репрезентації.


18 вересня 1939 року разом з донькою Лідією та зятем Іваном-Романом Носиком бу викликаний на допит енкаведистами, які в січні 1940 серед ночі влаштували обшук та погром у будинку п. Антіна. Від хвилювань д-р Горбачевський зламав руку, потрапив до лікарні. Передчуваючи лихе, прямо звідти втікає до Львова, де 2 місяці з родиною переховується в знайомих, отримуючи звістки, що його розшукує НКВС. У березні 1940 року через німецьку комісію разом з родиною виїхав до Кракова, де прожив ще й 1941 рік, востаннє бачився з братом Іваном. 1942<ref name="C4"/>—1944 роки проживав у Чорткові,<ref name="Т3">''Левенець Л., Мельничук Б.'' Горбачевський Антін Якович…&nbsp;— С. 393.</ref> де відновив роботу адвокатської канцелярії, диктував доньці спомини.
18 вересня 1939 року разом з донькою Лідією та зятем Іваном-Романом Носиком був викликаний на допит енкаведистами, які в січні 1940 серед ночі влаштували обшук та погром у будинку п. Антіна. Від хвилювань д-р Горбачевський зламав руку, потрапив до лікарні. Передчуваючи лихе, прямо звідти втікає до Львова, де 2 місяці з родиною переховується в знайомих, отримуючи звістки, що його розшукує НКВС. У березні 1940 року через німецьку комісію разом з родиною виїхав до Кракова, де прожив ще й 1941 рік, востаннє бачився з братом Іваном. 1942<ref name="C4"/>—1944 роки проживав у Чорткові,<ref name="Т3">''Левенець Л., Мельничук Б.'' Горбачевський Антін Якович…&nbsp;— С. 393.</ref> де відновив роботу адвокатської канцелярії, диктував доньці спомини.


Під час наближення червоних виїхав з Чорткова, дорогою застудився. Помер 25 квітня 1944 року в [[Сянік|сяніцькій]] лікарні, похований на міському цвинтарі.
Під час наближення червоних виїхав з Чорткова, дорогою застудився. Помер 25 квітня 1944 року в [[Сянік|сяніцькій]] лікарні, похований на міському цвинтарі.

Версія за 06:38, 14 грудня 2017

Антін Якович Горбачевський
Антін Горбачевський
Народився 27 січня 1856(1856-01-27)
Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільська область
Помер 25 квітня 1944(1944-04-25) (88 років)
Сянік, нині Польща
Поховання Центральний цвинтар у Сянoкуd
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Львівський університет
Посада посол до Галицького сейму[d]
Партія УНДП, УНДО
Рід Горбачевські
Батько о. Яків Горбачевський
Родичі брат Іван Горбачевський
Брати, сестри Горбачевський Іван Якович
У шлюбі з Мальвіна Мицьковська
Діти Богдан, Галина, Лідія
Герб
Герб

Анті́н Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак[1] (27 січня 1856, с. Зарубинці, нині Збаразький район — 25, 26 чи 27 квітня 1944, Сянок) — український галицький громадський і політичний діяч у Галичині, адвокат (доктор права), співзасновник УНДП, посол до Галицького сейму, делеґат Національної Ради ЗУНР. Брат Івана Горбачевського.

Життєпис

надгробок А. Горбачевського

Народився 27 січня 1856 року у селі Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільської области, Україна (тоді Збаразького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) в сім'ї греко-католицького священика Якова Горбачевського гербу Корчак[1].

Закінчив народну школу в Збаражі, класичну ґімназію в Тернополі (1874[2]), правничий факультет Львівського університету (1879[2]).

Один з активних діячів народовського руху на Дрогобиччині і Чортківщині.

У 1880—1884 роках проходив габілітацію на звання доктора права та намагався розпочати у Львові приватну адвокатську практику.[2] У 1883—1884 — очолював редакцію «Дїла» — першої української щотижневої газети в Галичині.

1893 р. після адвокатської практики у Львові, Перемишлі відкрив адвокатську канцелярію у Чорткові. Організатор, голова Надзірної (спостережної) Ради «Кредитового товариства „Надія“», голова філії товариства «Українська бесіда», голова чортківського повітового комітету УНДП. Засновник української приватної ґімназії «Українського педагогічного товариства» («Руська школа») у Чорткові.[3]

Обирався депутатом Галицького сейму, з 1912 (1913[3]) року був членом австрійського державного трибуналу.

Після початку першої світової разом з родиною виїхав до Відня, де співпрацював з Головною Українською Радою. Під час війни втратив дружину.[2] 1916 року повернувся до Галичини, працював адвокатом у Дрогобичі.

12 листопада 1918 р. призначений повітовим комісаром Дрогобиччини. В 1918—1919 роках увійшов до Української Національної Ради ЗУНР—ЗО УНР, член Виділу УНРади (брав участь в розробці законодавства країни). У липні 1919 року разом з урядом ЗУНР переїхав до Кам'янця-Подільського. З жовтня (або вересня[3]) 1919 року член дипломатичної місії УНР (заступник голови — Андрія Лівицького) у Варшаві.

Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 жив у Чорткови (Західна Україна). Був головою Чортківської філії «Товариства допомоги українським інвалідам», членом Надзірних рад «Чортківського повітового союзу кооператив» (ПСК), кооперативи «Українська книгарня», інших.[3]

У 1925 році став одним із співзасновників Українського Національно-Демократичного Об'єднання. У 1927—1939 роках сенатор польського сейму від УНДО, член Української Парламентської Репрезентації.

18 вересня 1939 року разом з донькою Лідією та зятем Іваном-Романом Носиком був викликаний на допит енкаведистами, які в січні 1940 серед ночі влаштували обшук та погром у будинку п. Антіна. Від хвилювань д-р Горбачевський зламав руку, потрапив до лікарні. Передчуваючи лихе, прямо звідти втікає до Львова, де 2 місяці з родиною переховується в знайомих, отримуючи звістки, що його розшукує НКВС. У березні 1940 року через німецьку комісію разом з родиною виїхав до Кракова, де прожив ще й 1941 рік, востаннє бачився з братом Іваном. 1942[2]—1944 роки проживав у Чорткові,[4] де відновив роботу адвокатської канцелярії, диктував доньці спомини.

Під час наближення червоних виїхав з Чорткова, дорогою застудився. Помер 25 квітня 1944 року в сяніцькій лікарні, похований на міському цвинтарі.

Примітки

  1. а б Гонський Я. ІВАН ГОРБАЧЕВСЬКИЙ у спогадах і листуваннях (нарис). — Тернопіль : «Укрмедкнига», 2004. — С. 138.
  2. а б в г д Степаненко О. Знання і слово були його зброєю… — С. 4.
  3. а б в г Левенець Л., Мельничук Б. Горбачевський Антін Якович… — С. 392.
  4. Левенець Л., Мельничук Б. Горбачевський Антін Якович… — С. 393.

Джерела

Посилання