Лузітани: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 37: Рядок 37:
Lusitania-karte 3-1275x1575.png|Римська Лузітанія
Lusitania-karte 3-1275x1575.png|Римська Лузітанія
</gallery></center>
</gallery></center>

== У культурі ==


== Джерела ==
== Джерела ==

Версія за 03:18, 16 грудня 2017

Римляни і лузітани
Мовна карта Піренейського півострова (300 до н. е.):
   Лузітани і веттони

Лузіта́ни (лат. Lusitani) — в VІ — I ст. до н.е. група індоєвропейських племен, що мешкала на заході Піренейського півострова, на теренах сучасної Португалії. Займали землі в межиріччі Дору й Тагу (Тежу), а також частково іспанські провінції Естремадуру й Саламанку. Точне етнічне й лінгвістичне походження невідоме. Вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Розмовляли лузітанською мовою, близькою до кельтських й італійських мов. Не мали єдиної політичної організації, але мали почуття культурної спільності. Поділялися на самостійні племена, що керувалися військовими родами й контролювали певні території. Мешкали у селищах, займалися землеробством і скотарством. Перебували під кельтським релігійним впливом. Були язичниками, практикували тваринні жертвоприношення. Вшановували Ендовеліка (лат. Endovelicus), бога здоров'я й безпеки, та Атегіну, богиню родючості. Розвинули примітивне образотворче мистецтво (скульптуру). Під час зовнішньої небезпеки об'єднувалися в союз. Вели успішні війни проти карфагенян та римлян. Використовували тактику партизанської війни. У 147139 рр. до н.е. під проводом вождя Віріата боролися проти римського панування. 61 року до н.е. були підкорені Римом. Зазнали романізації — прийняли римське право, звичаї та латину. Близько 27 року до н.е. землі лузітанів були перетворені на римську провінцію Лузітанія. Після постання Португальського королівства в ХІІ столітті лузітани стали вважатися пращурами португальців (ця ідея була освячена в національній епопеї «Лузіади» Луїша де Камоенша). У новітній португальській мові «лузітани», «лузітанський» — переносно про португальців, португальське.

Походження

Вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Зокрема, за гіпотезою Страбона походили від кантабрів, іберського автохтонного населення півострова; на думку Діодора Сицилійського були германцями-кімбрами; Артемідор Далдіанський називав їх белітанами (лат. Belitani), кельтами; Пліній Старший і Помпоній Мела відокремлювали їх від кельтів.

Більшість племінних назв та топонімів мають кельтське походження. Споріднені з сусідніми веттонами та турдулами.

Племена

Лузітани не мали єдиної політичної організації й поділялися на самостійні племена:

Військова справа

Під час зовнішньої небезпеки лузітани об'єднувалися в союз. Вони використовували тактику партизанської війни, опиралися ворогам у гірських місцевостях. Лузітани мали залізну зброю — дротики, криві мечі, шоломи кельтіберського типу. За своїм звичаєм обзголовлювали противників. Жінки воювали нарівні з чоловіками.

У ІІІ столітті до н.е. лузітани проводом вождя Кауцена (лат. Caucenus) вони воювали проти карфагенян. У 194 році до н.е. вони разом із кельтіберами вперше боролися проти Риму, що проводив завоювання Іспанії.

З 153 року до н.е. лузітани розпочали війну проти римлян, що просувалися вглиб Іспанії. 150 року до н.е. місцеві племена зазнали великої поразки від Сервія Гальби, який убив 9 тисяч лузітан і 2 тисяч продав у рабство в Галлії. У 147139 рр. до н.е. лузітани успішно воювали під проводом вождя Віріата, допоки його не зрадили соратники. Згодом лузітанські племена боролися із вождем Тауталом (лат. Tautalus). 61 року до н.е. були підкорені Римом.

Галерея

У культурі

Джерела

  • Ángel Montenegro et alii, Historia de España 2 - colonizaciones y formación de los pueblos prerromanos (1200-218 a.C), Editorial Gredos, Madrid (1989) ISBN 84-249-1386-8
  • Alarcão, Jorge de, O Domínio Romano em Portugal, Publicações Europa-América, Lisboa (1988) ISBN 972-1-02627-1
  • Alarcão, Jorge de et alii, De Ulisses a Viriato – O primeiro milénio a.C., Museu Nacional de Arqueologia, Instituto Português de Museus, Lisboa (1996) ISBN 972-8137-39-7
  • Amaral, João Ferreira do & Amaral, Augusto Ferreira do, Povos Antigos em Portugal – paleontologia do território hoje Português, Quetzal Editores, Lisboa (1997) ISBN 972-564-224-4
  • Alarcão, Jorge de . Novas perspectivas sobre os Lusitanos (e outros mundos) // Revista Portuguesa de Arqueologia. 4 (2). Lisboa: Instituto Português de Arqueologia. 2001. p.293-349. ISSN 0874-2782.
  • Alvarado, Alberto Lorrio J., Los Celtíberos, Universidad Complutense de Madrid, Murcia (1997) ISBN 84-7908-335-2
  • Berrocal-Rangel, Luis, Los pueblos célticos del soroeste de la Península Ibérica, Editorial Complutense, Madrid (1992) ISBN 84-7491-447-7
  • Burillo Mozota, Francisco, Los Celtíberos, etnias y estados, Crítica, Barcelona (1998, revised edition 2007) ISBN 84-7423-891-9

Посилання