Рамон-Беренгер III: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
не баран
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otheruses|Рамон-Беренгер}}
{{Otheruses|Рамон-Беренгер}}
{{Картка:Особа
{{Картка:Особа
| ім'я = Рамон Баранґе III
| ім'я = Рамон-Беренгер III
| місце_проживання =
| місце_проживання =
| зображення = Retrat imaginari de Ramon Berenguer III de Barcelona - Filippo Ariosto (1587-1588).jpg
| зображення = Retrat imaginari de Ramon Berenguer III de Barcelona - Filippo Ariosto (1587-1588).jpg
Рядок 19: Рядок 19:
| посада =
| посада =
| термін = 1086—1131 роки
| термін = 1086—1131 роки
| попередник = [[Баранґе Рамон II]]
| попередник = [[Беренгер-Рамон II]]
| наступник = [[Рамон Баранґе IV]]
| наступник = [[Рамон-Беренгер IV]]
| дружина = Марія де Вівар<br/>Альмодіс де Мортен<br/>Дульсія I Прованська
| дружина = Марія де Вівар<br/>Альмодіс де Мортен<br/>Дульсія I Прованська
| діти = 3 сини та 6 доньок
| діти = 3 сини та 6 доньок
| рід = Барселонська династія
| рід = Барселонська династія
| родичі =
| родичі =
| батько = [[Рамон Баранґе II]]
| батько = [[Рамон-Беренгер II]]
| матір = Матільда Апулійська
| матір = Матільда Апулійська
| нагороди =
| нагороди =
Рядок 35: Рядок 35:


== Біографія ==
== Біографія ==
Походив з Барселонської династії. Син [[Рамон Баранґе II|Рамона Баранґе II]], графа Барселони, й Матільди Апулійської. Народився у 1082 році у Родезі (графство Тулуза). У 1083 році втратив батька. Його освітою й вихованням займався Вільгельма I, граф Серданья.
Походив з Барселонської династії. Син [[Рамон-Беренгер II|Рамона-Беренгера II]], графа Барселони, й Матільди Апулійської. Народився у 1082 році у Родезі (графство Тулуза). У 1083 році втратив батька. Його освітою й вихованням займався Вільгельма I, граф Серданья.


Спочатку був співволодарем стрийко [[Баранґе Рамон II|Баранґе Рамона II]], якого підозрювали у вбивстві батька Рамон Баранґе III. При цьому зобов'язувався не одружуватися, щоб передати повну владу небожу, коли той зросте. У 1095 і 1097 роках війська Барселони без успіху нападали на Тортосу і Ампосту.
Спочатку був співволодарем стрийко [[Беренгер-Рамон II|Беренгера-Рамона II]], якого підозрювали у вбивстві батька Рамон-Беренгер III. При цьому зобов'язувався не одружуватися, щоб передати повну владу небожу, коли той зросте. У 1095 і 1097 роках війська Барселони без успіху нападали на Тортосу і Ампосту.


[[Файл:Comtats catalans 1035.svg|міні|ліворуч|250пкс|Володіння Рамона Баранґе III у 1131 році]]У 1097 його дядько відправився у Святу Землю, де безслідно зник. Після цього Рамон Баранґе III став правити одноосібно. За допомогою династичних шлюбів (1103, 1106 і 1112 років) і васальних зв'язків він підпорядкував собі усю Каталонію, окрім Уржеля і [[Паралаза|Пералади]]: 1111 року&nbsp;— Бесалу, 1117 року&nbsp;— Серданью, спільно з графом Уржеля у 1105 році захопив Барбастро і Балагуер, а також у 1112 році став графом Провансу, виконтом Карла після одруження на графині Дульсії де Ґеводан. Незабаром після цього підкорив Ніццу, змусив Бернада, віконта Каркассона, визнати свою зверхність.
[[Файл:Comtats catalans 1035.svg|міні|ліворуч|250пкс|Володіння Рамона-Беренгера III у 1131 році]]У 1097 його дядько відправився у Святу Землю, де безслідно зник. Після цього Рамон-Беренгер III став правити одноосібно. За допомогою династичних шлюбів (1103, 1106 і 1112 років) і васальних зв'язків він підпорядкував собі усю Каталонію, окрім Уржеля і [[Паралаза|Пералади]]: 1111 року&nbsp;— Бесалу, 1117 року&nbsp;— Серданью, спільно з графом Уржеля у 1105 році захопив Барбастро і Балагуер, а також у 1112 році став графом Провансу, виконтом Карла після одруження на графині Дульсії де Ґеводан. Незабаром після цього підкорив Ніццу, змусив Бернада, віконта Каркассона, визнати свою зверхність.


Водночас з 1107 року вступив у конфлікт з мусульманськими держави. Спочатку маври захопити й сплюндрували замки Геліду і Олердолу, у 1114 році переміг мусульман, які спробували атакувати Барселону. У 1115 році Рамон Баранґе III переміг маврів у битві при Марторелі. Для посилення свого становища у 1109 році запросив до своїх володінь ордекн госпітальєрів.
Водночас з 1107 року вступив у конфлікт з мусульманськими держави. Спочатку маври захопити й сплюндрували замки Геліду і Олердолу, у 1114 році переміг мусульман, які спробували атакувати Барселону. У 1115 році Рамон-Беренгер III переміг маврів у битві при Марторелі. Для посилення свого становища у 1109 році запросив до своїх володінь ордекн госпітальєрів.


У 1114—1115 роках в союзі з Пізанською і Генуєзькою республіками здійснив напад на цитаделі мавританських піратів на Майорці і Ібіці, звільнивши безліч християн і обклавши маврів даниною. У 1116 році здійснив поїздку до Провансу і Генуї. 1119 року разом з пізанцями він здійснив напад на Валенсію, Леріду і Тортосу.
У 1114—1115 роках в союзі з Пізанською і Генуєзькою республіками здійснив напад на цитаделі мавританських піратів на Майорці і Ібіці, звільнивши безліч християн і обклавши маврів даниною. У 1116 році здійснив поїздку до Провансу і Генуї. 1119 року разом з пізанцями він здійснив напад на Валенсію, Леріду і Тортосу.
Рядок 49: Рядок 49:
У 1120 році з [[Альфонсо I (король Арагону)|Альфонсо I Вояком,]] королем Арагону, атакував важливу фортецю Корбін. У 1122 році зумів завдати поразки маврам біля стін Барселони. У 1123 році запросив до себе орден тамплієрів. У 1127 році уклав торговельну угоду з Генуєю. Водночас вступив у конфлікт за маркізат і графство Прованс з графами Тулузи: 1123 році вдалося захистити Оранж, а 1125 році укласти мирний договір.
У 1120 році з [[Альфонсо I (король Арагону)|Альфонсо I Вояком,]] королем Арагону, атакував важливу фортецю Корбін. У 1122 році зумів завдати поразки маврам біля стін Барселони. У 1123 році запросив до себе орден тамплієрів. У 1127 році уклав торговельну угоду з Генуєю. Водночас вступив у конфлікт за маркізат і графство Прованс з графами Тулузи: 1123 році вдалося захистити Оранж, а 1125 році укласти мирний договір.


У 1130 році став членом лицарського ордену тамплієрів. Помер у січні або липні 1131 року. Після його смерті п'ять каталонських графств успадкував [[Рамон Баранґе IV|Рамон Баранґе]], а інший син&nbsp;— [[Баранґе Рамон I (граф Провансу)|Баранґе Рамон]]&nbsp;— отримав Прованс.
У 1130 році став членом лицарського ордену тамплієрів. Помер у січні або липні 1131 року. Після його смерті п'ять каталонських графств успадкував [[Рамон-Беренгер IV|Рамон-Беренгер]], а інший син&nbsp;— [[Беренгер-Рамон I (граф Провансу)|Беренгер-Рамон]]&nbsp;— отримав Прованс.


== Родина ==
== Родина ==
Рядок 67: Рядок 67:
* Альмодіс (1126—1164), дружина Понса I де Кервера
* Альмодіс (1126—1164), дружина Понса I де Кервера
* Беренгарія (1116—1149), дружина [[Альфонсо VII (король Кастилії)|Альфонсо VII]], короля Кастилії
* Беренгарія (1116—1149), дружина [[Альфонсо VII (король Кастилії)|Альфонсо VII]], короля Кастилії
* [[Рамон Баранґе IV|Рамон Баранґе]] (1113/1114—1162), граф Барселони у 1131—1162 роках
* [[Рамон-Беренгер IV|Рамон-Беренгер]] (1113/1114—1162), граф Барселони у 1131—1162 роках
* [[Баранґе Рамон I (граф Провансу)|Баранґе Рамон]] (бл.1115—1144), граф Провансу у 1131—1144 роках
* [[Беренгера-Рамон I (граф Провансу)|Беренгер-Рамон]] (бл.1115—1144), граф Провансу у 1131—1144 роках
* Бернад (1117)
* Бернад (1117)
* Естефанія (1118—бл. 1131), дружина Кентулі III, графа Біггор
* Естефанія (1118—бл. 1131), дружина Кентулі III, графа Біггор

Версія за 03:50, 11 січня 2018

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рамон-Беренгер.
Рамон-Беренгер III
Прізвисько el Gran
Народився 11 листопада 1082(10821111)
м. Родез
Помер 1131
м. Барселона
Поховання Santa Maria de Ripolld
Країна Барселонське графство
Діяльність правитель
Знання мов каталанська
Титул граф Барселони
Посада Count of Barcelonad, count of Osonad, Count of Barcelonad, count of Provenced, count of Besalúd, count of Osonad і count of Cerdagned
Термін 1086—1131 роки
Попередник Беренгер-Рамон II
Наступник Рамон-Беренгер IV
Конфесія католицтво
Рід Барселонська династія
Батько Рамон-Беренгер II
Мати Матільда Апулійська
Брати, сестри Aimery II of Narbonned і Berenguer of Narbonned
У шлюбі з Марія де Вівар
Альмодіс де Мортен
Дульсія I Прованська
Діти 3 сини та 6 доньок

Рамон-Беренгер III (ісп. Ramon Berenguer III, 11 листопада 1082 —1131) — граф Барселони, Жирони і Осони у 1086-1131 роках, граф Провансу у 1112—1131 роках (як Раймон Беренгер I). Прізвисько — Великий (ісп. el Grande).

Біографія

Походив з Барселонської династії. Син Рамона-Беренгера II, графа Барселони, й Матільди Апулійської. Народився у 1082 році у Родезі (графство Тулуза). У 1083 році втратив батька. Його освітою й вихованням займався Вільгельма I, граф Серданья.

Спочатку був співволодарем стрийко Беренгера-Рамона II, якого підозрювали у вбивстві батька Рамон-Беренгер III. При цьому зобов'язувався не одружуватися, щоб передати повну владу небожу, коли той зросте. У 1095 і 1097 роках війська Барселони без успіху нападали на Тортосу і Ампосту.

Володіння Рамона-Беренгера III у 1131 році

У 1097 його дядько відправився у Святу Землю, де безслідно зник. Після цього Рамон-Беренгер III став правити одноосібно. За допомогою династичних шлюбів (1103, 1106 і 1112 років) і васальних зв'язків він підпорядкував собі усю Каталонію, окрім Уржеля і Пералади: 1111 року — Бесалу, 1117 року — Серданью, спільно з графом Уржеля у 1105 році захопив Барбастро і Балагуер, а також у 1112 році став графом Провансу, виконтом Карла після одруження на графині Дульсії де Ґеводан. Незабаром після цього підкорив Ніццу, змусив Бернада, віконта Каркассона, визнати свою зверхність.

Водночас з 1107 року вступив у конфлікт з мусульманськими держави. Спочатку маври захопити й сплюндрували замки Геліду і Олердолу, у 1114 році переміг мусульман, які спробували атакувати Барселону. У 1115 році Рамон-Беренгер III переміг маврів у битві при Марторелі. Для посилення свого становища у 1109 році запросив до своїх володінь ордекн госпітальєрів.

У 1114—1115 роках в союзі з Пізанською і Генуєзькою республіками здійснив напад на цитаделі мавританських піратів на Майорці і Ібіці, звільнивши безліч християн і обклавши маврів даниною. У 1116 році здійснив поїздку до Провансу і Генуї. 1119 року разом з пізанцями він здійснив напад на Валенсію, Леріду і Тортосу.

У 1118 році відправився до Риму, де намагався отримати підтримку у папи римського Пасхалія II задля захоплення Таррагони, де пізніше була заснована архієпископська кафедра (до цього Каталонія в церковному плані належала архієпископству Нарбонн). Того ж року зайняв Сарагусту.

У 1120 році з Альфонсо I Вояком, королем Арагону, атакував важливу фортецю Корбін. У 1122 році зумів завдати поразки маврам біля стін Барселони. У 1123 році запросив до себе орден тамплієрів. У 1127 році уклав торговельну угоду з Генуєю. Водночас вступив у конфлікт за маркізат і графство Прованс з графами Тулузи: 1123 році вдалося захистити Оранж, а 1125 році укласти мирний договір.

У 1130 році став членом лицарського ордену тамплієрів. Помер у січні або липні 1131 року. Після його смерті п'ять каталонських графств успадкував Рамон-Беренгер, а інший син — Беренгер-Рамон — отримав Прованс.

Родина

1. Дружина — Марія, донька Родріго де Вівара (відомого як Сід Кампеадор)

Діти:

  • Марія (), дружина Бернада III, графа Бесалу
  • Хімена (1105—), дружина Рожера III, графа Фуа

2. Дружина — Альмодіс, донька Вільгельма де Мортена

Дітей не було

3. Дружина — Дульсія I, донька Гілберта I де Геводана

Діти:

  • Альмодіс (1126—1164), дружина Понса I де Кервера
  • Беренгарія (1116—1149), дружина Альфонсо VII, короля Кастилії
  • Рамон-Беренгер (1113/1114—1162), граф Барселони у 1131—1162 роках
  • Беренгер-Рамон (бл.1115—1144), граф Провансу у 1131—1144 роках
  • Бернад (1117)
  • Естефанія (1118—бл. 1131), дружина Кентулі III, графа Біггор
  • Мафальда (бл. 1120—бл.1157), дружина Вільгельма Рамона I, графа Кастельвель

Примітки

Джерела

  • Helen Nicholson, A Brief History of the Knights Templar, (Constable & Robinson Ltd., 2010), 102.
  • Soldevila i Zubiburu, Ferran. Història de Catalunya. Alpha, 1962.
  • Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in «Storia del mondo medievale», vol. V, 1999, pp. 865—896
  • Ursula Vones-Liebenstein: Raimund Berengar III. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 7, LexMA-Verlag, München 1995, ISBN 3-7608-8907-7, Sp. 407.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рамон-Беренгер III

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1174681 · BNE: XX1168225 · CANTIC: 981058614821906706 · Freebase: /m/01k5tt · GND: 142923729 · ISNI: 0000000448886111 · VIAF: 86926230 · WorldCat: viaf-86926230
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рамон-Беренгер_III&oldid=21779299