Ротару Софія Михайлівна: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 85: Рядок 85:


Співачка [[Софія Ротару]] в [[1972]] році співпрацювала з італійським співаком [[Дон Бакі]] [[Don Backy]], виконавши український варіант його хіта 1960-х років: ''«L'immensità» («Нескінченність»)'' — ''«Сизокрилий птах»''.
Співачка [[Софія Ротару]] в [[1972]] році співпрацювала з італійським співаком [[Дон Бакі]] [[Don Backy]], виконавши український варіант його хіта 1960-х років: ''«L'immensità» («Нескінченність»)'' — ''«Сизокрилий птах»''.

Під час [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російсько-української війни]] активно працює, виступає і співає для окупанта. Погоджується виступати навіть на вулиці, якщо концерт [https://tsn.ua/glamur/u-rosiyi-skasovuyut-koncerti-sofiyi-rotaru-cherez-foto-z-ukrayinskim-praporom-368420.html відмінять].


== Епоха «Червоної рути» ==
== Епоха «Червоної рути» ==

Версія за 08:41, 29 січня 2018

Софія Михайлівна Ротару
Софія Ротар
Файл:Rotaruretrofm2009.jpg
Народилася 7 серпня 1947(1947-08-07)[1] (76 років)
Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність молдованка
Діяльність актриса, кіноактриса, співачка
Галузь естрада
Відома завдяки співачка
Alma mater Чернівецьке державне училище мистецтв ім. Воробкевича
Знання мов румунська, російська, німецька, італійська і українська
Членство Червона рута
Роки активності 1968 — тепер. час
Жанр поп, поп-фолк, диско, рок-музика, національна музика, естрада і чалгаd
Родичі

батько Михайло Федорович (19182004);
мати Олександра Іванівна (19201997);

сестри: Зінаїда, Лідія, Аурелія (Ауріка);
брати: Анатолій, Євгеній.
Брати, сестри Ауріка Ротару
У шлюбі з Євдокименко Анатолій Кирилович (у шлюбі з 1968 по 2002)
Діти Євдокименко Руслан Анатолійович (1970)
Автограф
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден Республіки
Орден Республіки
Орден Пошани
Орден Пошани
Орден Дружби народів Орден «Знак Пошани»
IMDb ID 0744719
Сайт (рос.)

Софі́я Миха́йлівна Рота́ру (справжнє ім'я Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару[2]; *7 серпня 1947, Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область) — радянська та українська естрадна співачка молдовського походження, Народна артистка СРСР, Народна артистка України, Заслужена артистка Молдовської РСР, Герой України (2002).

Біографія

Файл:Rojdkievsofiar.jpg
Софія Ротару, 2009

Народилася 7 серпня 1947 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області в багатодітній родині. Почала співати з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі. У юності займалася в драмгуртку, співала народних пісень в художній самодіяльності, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах.

1964 року вступила та 1968 року закінчила Чернівецьке музичне училище. Щойно потрапивши на навчання, Софія уперше виступила на сцені Кремлівського палацу.

Після знайомства зі своїм майбутнім чоловіком Анатолієм Євдокименком, студентом Чернівецького університету й одночасно сурмачем у студентському естрадному оркестрі, співачка вирішує випробувати свій талант як солістка.

У той же час вона продовжувала виконувати і народні пісні, що дотепер займають головні місця в її репертуарі.

1968 року Ротару стала лауреатом IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Софії (Болгарія), одержавши золоту медаль за виконання української народної пісні «На камені стою» і молдовської «Люблю весну», а також «Степом, степом» А. Пашкевича і «Валентини» Г. Георгіце (присвячена жінці-космонавту Валентині Терешковій).

У той же час Ротару починає викладати теорію і сольфеджіо в Чернівецькому культосвітньому училищі, а у 1974 році закінчує заочне відділення Кишинівського державного інституту мистецтв.

У 1971 році Ротару знялася в головній ролі у музичному телефільмі «Червона рута», названому так за піснею, що звучала у картині, композитора Володимира Івасюка, з яким у Софії склалася плідна творча співпраця. Однойменно був названий і вокально-інструментальний ансамбль, сформований Ротару та Євдокименком при Чернівецькій філармонії (Анатолій закінчив пізніше режисерський факультет Київського інституту культури, став потім режисером-постановником усіх концертних програм Софії).

Співачка Софія Ротару в 1972 році співпрацювала з італійським співаком Дон Бакі Don Backy, виконавши український варіант його хіта 1960-х років: «L'immensità» («Нескінченність») — «Сизокрилий птах».

Під час російсько-української війни активно працює, виступає і співає для окупанта. Погоджується виступати навіть на вулиці, якщо концерт відмінять.

Епоха «Червоної рути»

З «Червоною рутою» Ротару починає свої виступи по всій країні. Вона створює свій унікальний стиль, що характеризується тонким і гармонічним змішанням народного мелосу і сучасних естрадних ритмів. Її відкрита, експресивна, піднесена манера виконання, оптимізм і ліричність (не позбавлена і драматичних нот), хвилюючий голос, яскрава зовнішність скоряють слухачів усіх віків і національностей.

Музично-акторське дарування Ротару вшановане чисельними нагородами і преміями: У 1973 році в Болгарії на конкурсі «Золотий Орфей» Ротару одержала Першу премію за виконання пісень «Моє місто» Є. Доги і «Птах» Т. Русєва та Д. Дем'янова, у 1974 році в Сопоті завоювала Другу премію за виконання польської пісні з репертуару Галіни Фронцковяк «Ktoś/Хтось» (російський текст А. Дементьєва).

Визнання

Софія Ротару

У 1973 році вона стає заслуженою артисткою УРСР, у 1976 — народною артисткою УРСР, у 1983 — Народною артисткою Молдови, а в 1988 — народною артисткою СРСР.

Як говорить сама Софія Михайлівна, її душа — у піснях. «Пісня для мене — маленька новела зі своїм світом почуттів, драматургічним ладом, героями…» Такими новелами стали для неї пісні В. Івасюка («Водограй», «Два перстені», «Пісня буде поміж нас»), А.Бабаджаняна («Поверни мені музику», «Твої сліди»), Є.Доги («Моє місто»), О. Мажукова («Червона стріла»), Е.Мартинова («Яблуні в цвіті», «Лебедина вірність», «Балада про матір»), М. Блантера («Вороги спалили рідну хату»), Д.Тухманова («Родина моя», «Дамо земну кулю дітям»).

У 1980-і роки Ротару, продовжуючи експерименти з естрадною стилістикою, працює з В. Матецьким («Лаванда», «Луна, Луна, цветы, цветы», «Было, было, было и прошло»), Ю.Саульським («Осіння пісня»), Є. Птичкиним («Присвята») і навіть бере участь у спільному проекту з Д.Тухмановим і групою «Машина часу».

У 1970-1980-і роки на фірмі «Мелодія» у Ротару виходять вінілові платівки: «Червона Рута» (1972), «Софія Ротару» (однойменні — 1974, 1975, 1980, 1981), «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» (1975, 1977), «Ніжна мелодія» (1985), «Монолог про любов» (1987), «Золоте серце» (1988) та інші, випускаються диски також за кордоном.

У 1990-і роки Ротару продовжує активну сценічну діяльність, бере участь у «Пісні року», випускає компакт-диски («Хуторянка», 1995, «Люби меня», 1998).

2001 року виходить нова концертна програма «Моє життя — моє кохання», присвячена 30-річчю сценічної діяльності. Виходять нові диски «Я тебя по-прежнему люблю» 2002, «Єдиному» 2003, «Небо — это я!» 2004, «Я же его любила» 2005, «Я — твоя любовь» 2008.

2011 рік — Софія Ротару стала головою журі пісенного конкурсу, що проходить в рамках щорічного Міжнародного музичного фестивалю Crimea Music Fest в місті Ялта (Крим, Україна).

Родина

  • Батько — Михайло Федорович Ротарь (1918 — 12 березня 2004), учасник війни, кулеметник, дійшов до Берліна; був бригадиром виноградарів.
  • Мати — Олександра Іванівна Ротарь (17 квітня 1920 — 16 вересня 1997).
    • Брати — Анатолій Михайлович Ротарь та
    • Євгеній Михайлович Ротарь (бас-гітаристи та співаки), працювали у Кишинівському ВІА «Оризонт»;
    • Сестри — Зінаїда Михайлівна Ротарь (народ. 11 жовтня 1942 року),
    • Лідія Михайлівна Ротарь, співачка
      • Племінниця — Софія Хлябич, відоміша як Sonya Kay,
    • Аурелія Михайлівна Ротару (народ. 22 жовтня 1958 року), українська поп-співачка, заслужена артистка України (1996).
  • Чоловік — Анатолій Кирилович Євдокименко (20 січня 1942 — 23 жовтня 2002), народний артист України. У шлюбі були з 1968 по 2002 роки.
    • Син — Руслан Євдокименко (народ. 24 серпня 1970) — музичний продюсер.
    • Невістка — Світлана Євдокименко, продюсер.
      • Онук — Анатолій (народ. 23 березня 1994 року),
      • Онука — Софія (народ. 30 травня 2001 року).
      • Онука - Софія Бегеза ( народ. 7 вересня 2000 року )

Звання та нагороди

Зірка Софії Ротару на Алеї зірок в Києві

Фільмографія

Окрім фільму «Червона рута», Софія Ротару знялася в картинах «Пісня буде поміж нас», «Монолог про любов», у головних ролях художніх фільмів «Де ти, любов?», автобіографічному фільмі «Душа», брала участь у декількох музично-документальних стрічках.

Фільмографія
«Соловей із села Маршинці», 1966
«Червона рута», 1971
«Пісня буде поміж нас», 1975
«Монолог про любов»,
«Де ти, любове?», 1980
«Душа», 1981
Сорочинський ярмарок, 2004 — циганка

В художній літературі

Героїня роману Мирослава Лаюка Баборня 71-річна вчителька біології Марія Василівна фанатка Софії Ротару, в наслідок цього співачка постає одним з наскрізних образів творів. П’єса Олеся Барліга «Демона викликаю, Тамаро»[10] містить згадку про Софію Ротару.

Відзначення 70-річного ювілею

З 70-ти річним ювілеєм співачку привітали:

  1. Міністерство культури України[11].
  2. Президент Росії[12].
  3. Президент Білорусі[13]

Див. також

Примітки

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. РОТАРУ-ТВ : Семья Ротару. www.rotaru-tv.narod.ru. Процитовано 14 січня 2017. 
  3. Указ Президента України № 691/2002 від 7 серпня 2002 року «Про присвоєння звання Герой України»
  4. Указ Президента України № 682/2007 від 6 серпня 2007 року «Про нагородження С. Євдокименко-Ротару орденом „За заслуги“»
  5. Указ Президента України № 686/96 від 8 серпня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  6. Указ Президента України № 222/2002 від 6 березня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України № 970/99 від 9 серпня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден княгині Ольги“»
  8. PREŞEDINTELE REPUBLICII MOLDOVA. DECRET Nr. 267 din 08.08.1997 Cu privire la conferirea «Ordinului Republicii» doamnei Sofia ROTARU(рум.)
  9. Указ Президента РФ от 07.08.2002 № 861 «О награждении орденом Почёта Евдокименко-Ротару С. М.»(рос.)
  10. Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2017. – 306 с.
  11. Сайт Міністерства культури України
  12. Сайт Президента Росії
  13. Сайт Президента Білорусі

Джерела та література

Посилання

Шаблон:Герої України