Цеховик: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м →Див. також: категоризація |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Цехови́к''' — підпільний підприємець в [[СРСР]] в період до кінця 1980-х років. |
'''Цехови́к''' — підпільний підприємець в [[СРСР]] в період до кінця 1980-х років. Це економічна самодіяльність, у тому числі і виробництво на державних та кооперативних підприємствах в промислових умовах товарів народного споживання з метою продажу.<ref>С. Б Чернышев. Россия как предмет, - Аргус, 1995 (стор.: 182)</ref> |
||
Феномен підпільності полягав у тому, що за [[Командна економіка|планової економіки]] офіційно було неможливо ні організувати підприємство, ні дістати сировину, ні продавати вироблену продукцію. Тому цеховики знайшли вихід — офіційна державна структура виробляла підпільну продукцію, а неофіційна тіньова структура цю продукцію продавала. Або навпаки — продукція, вироблена тіньовою структурою, збувалася через державні торговельні організації. Варіант, при якому все було цілком нелегальним, був менш поширений, бо його було складніше здійснити на практиці й він занадто легко виявлявся органами ''Відділом по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності'' ([[ОБХСС]]). |
Феномен підпільності полягав у тому, що за [[Командна економіка|планової економіки]] офіційно було неможливо ні організувати підприємство, ні дістати сировину, ні продавати вироблену продукцію. Тому цеховики знайшли вихід — офіційна державна структура виробляла підпільну продукцію, а неофіційна тіньова структура цю продукцію продавала. Або навпаки — продукція, вироблена тіньовою структурою, збувалася через державні торговельні організації. Варіант, при якому все було цілком нелегальним, був менш поширений, бо його було складніше здійснити на практиці й він занадто легко виявлявся органами ''Відділом по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності'' ([[ОБХСС]]). |
||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими [[Хабар|хабарами]] ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву. |
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими [[Хабар|хабарами]] ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву. |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
⚫ | |||
⚫ | |||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Рядок 17: | Рядок 23: | ||
* [http://ruslib.com/POLITOLOG/SOKIRKO/prisyazhnye.txt_Piece40.08 Кримінальні справи кінця вісімдесятих (рос.)] |
* [http://ruslib.com/POLITOLOG/SOKIRKO/prisyazhnye.txt_Piece40.08 Кримінальні справи кінця вісімдесятих (рос.)] |
||
* [http://cehowiki.com/index.php?title=Уголовные_преследования_цеховиков_-_громкие_дела Гучні справи цеховиків 1950–1990 років (рос.)] |
* [http://cehowiki.com/index.php?title=Уголовные_преследования_цеховиков_-_громкие_дела Гучні справи цеховиків 1950–1990 років (рос.)] |
||
⚫ | |||
⚫ | |||
[[Категорія:Економіка СРСР]] |
[[Категорія:Економіка СРСР]] |
Версія за 20:36, 3 лютого 2018
Цехови́к — підпільний підприємець в СРСР в період до кінця 1980-х років. Це економічна самодіяльність, у тому числі і виробництво на державних та кооперативних підприємствах в промислових умовах товарів народного споживання з метою продажу.[1]
Феномен підпільності полягав у тому, що за планової економіки офіційно було неможливо ні організувати підприємство, ні дістати сировину, ні продавати вироблену продукцію. Тому цеховики знайшли вихід — офіційна державна структура виробляла підпільну продукцію, а неофіційна тіньова структура цю продукцію продавала. Або навпаки — продукція, вироблена тіньовою структурою, збувалася через державні торговельні організації. Варіант, при якому все було цілком нелегальним, був менш поширений, бо його було складніше здійснити на практиці й він занадто легко виявлявся органами Відділом по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності (ОБХСС).
Сировину і матеріали для підпільного виробництва придбати легально було неможливо. Тому, зазвичай, ця проблема вирішувалася так: державна власність шляхом необґрунтованого списання матеріальних цінностей у виробництво давала надлишки для виробництва необлікованої продукції. Це робилося через складання підроблених актів про списання та знищення фактично придатних матеріалів і сировини, а також іншими способами. Додаткову продукцію, як правило, виготовляли робочі того ж підприємства. У більшості випадків вони не знали, що їхня праця використовується в корисливих цілях «цеховиками».
Оскільки при плановій економіці купити сировину для підпільного виробництва було неможливо, цеховики (як правило, керівники підприємств) здійснювали операцію під сленговою назвою «фейгелах» (єврейською — «пташка»). Суть «фейгелах» була проста: випускали два види продукції, дорогу та дешеву, але з однієї сировини. Наприклад, звичайний поліетиленовий кульок коштував 10 копійок, але такий же, але подвійний, із вставленою між стінками картинкою відомих співаків коштував вже три рублі і мав надзвичайний попит. А далі в документах писали, що випустили кульочки по 10 копійок, а самі випускали подвійні, з портретами. Різниця йшла у кишеню. І така схема застосовувалась для різних видів продукції. Цеховики завжди стежили за всіма новинками ширвжитку.
Діяльність цеховиків часто перепліталася з таким поняттям, як «штовхач» (так на сленгу радянського часу називали постачальників підприємств, вимушених діяти в умовах планової економіки), оскільки підприємство не завжди могло офіційно закупити необхідну сировину й офіційно продати вироблений продукт.
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими хабарами ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву.
Примітки
- ↑ С. Б Чернышев. Россия как предмет, - Аргус, 1995 (стор.: 182)