Ткачов В'ячеслав Матвійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
RarBot (обговорення | внесок)
Боти
2 988 853 редагування
м Шаблон:Персона -> Шаблон:Особа
Рядок 1: Рядок 1:
{{Однофамільці|Ткачов}}
{{Однофамільці|Ткачов}}
{{персона}}
{{Особа}}
'''Ткачов В'ячеслав Матвійович''' ([[24 вересня]] [[1885]] — [[24 березня]] [[1965]]) — кубанський військовий діяч, генерал-майор авіації. Очолював Кубанську надзвичайну місію в [[Українська Держава|Україні]].
'''Ткачов В'ячеслав Матвійович''' ([[24 вересня]] [[1885]] — [[24 березня]] [[1965]]) — кубанський військовий діяч, генерал-майор авіації. Очолював Кубанську надзвичайну місію в [[Українська Держава|Україні]].


Версія за 12:54, 20 лютого 2018

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткачов.
Ткачов В'ячеслав Матвійович
Народився 6 жовтня 1885(1885-10-06)
Келермеська, Майкопський відділ, Кубанська область, Російська імперія
Помер 25 березня 1965(1965-03-25) (79 років)
Краснодар, РРФСР, СРСР
Поховання Слов'янський цвинтар (Краснодар)d
Країна  СРСР
Діяльність письменник, військовослужбовець, льотчик
Alma mater Нижньогородський кадетський корпусd
Знання мов російська
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-майор і полковник
Нагороди

Ткачов В'ячеслав Матвійович (24 вересня 1885 — 24 березня 1965) — кубанський військовий діяч, генерал-майор авіації. Очолював Кубанську надзвичайну місію в Україні.

Біографія

Народився у 1885 році. Закінчив Нижньогородський графа Аракчеєва кадетський корпус і Костянтинівське артилерійське училище. У 1906 р. був випущений у 2-гу Кубанську козацьку батарею. У 1910 р. сотник Ткачов став офіцером-вихователем в Одеському кадетському корпусі і за своєю ініціативою закінчив авіаційну школу. У 1912 р. закінчив Севастопольську військову авіаційну школу й отримав призначення в 3-тю авіаційну роту. 12 (25) жовтня 1913 року він здійснює рекордний переліт на «Ньєпор» за маршрутом Київ — Одеса ; — Керч — Тамань — Катеринодар загальною протяжністю в 1500 верст. Незважаючи на несприятливу осінню погоду і інші важкі умови, Ткачов блискуче виконав і цю задачу, за що Київське товариство повітроплавання присудило йому золотий знак «За найвидатніший в Росії в 1913 році переліт».

На фронт Першої світової війни підосавул Ткачов вийшов командиром 20-го авіаційного загону, приданого штабу 4-ї армії. Перший Георгіївський кавалер в російській авіації через бойові вильоти в серпні 1914. У 1916 році — підполковник та начальник авіадівізіона, а згодом — інспектор авіації Південно-Західного фронту. Нагороджений Золотим зброєю. У березні 1917 р. — полковник і генерал-інспектор авіації.

У грудні 1917 р. втік, з Могильова на Кубань, де на початку 1918 р. брав участь рядовим в боях білого партизанського загону проти військ Північно-Кавказької Радянської республіки.

Дипломатична місія в Україні

В'ячеслава Матвійовича як голову Кубанської надзвичайної місії відправляють в Україну, до гетьмана Павла Скоропадського. Історія замовчує, наскільки вдалою була ця місія, але, у всякому разі, йому вдалося дещо добути з авіаційного майна, оскільки після повернення в Катеринодар він приступив до формування 1-го Кубанського авіазагону, а з 12 грудня його призначають командиром новоствореного Кубанського авіаційного загону. Загін на той час уже мав 8 літаків з відповідним числом льотчиків, і близько 150 обслуговуючого рядового складу. Воював з Червоною Армією, був поранений під Царицином, видужав, знову повернувся в стрій.

З приходом Добровольчої армії влітку 1918 р. на Кубані створив перший авіазагін і командував ним в Добровольчої армії. У ЗСПР — начальник авіації, у Російській армії генерала Врангеля — генерал-майор і начальник авіації. У своїх спогадах генерал Врангель неодноразово згадує генерала Ткачова, називаючи його «видатним льотчиком», і пише, що в боях проти кінноти Жлоби «наші аероплани надали нам неоціненні послуги». Генерал Ткачов — начальник авіації Російської армії — був одним з перших (22 червня 1920 р.) нагороджений орденом Св. Миколая.

Еміграція

Після залишення Криму генерал Ткачов евакуювався до Сербії і якийсь час служив в інспекції авіації Королівства СХС. Потім, змінюючи професії, проживав в Нові Саді.

Арешт

У грудні 1944 року був заарештований СМЕРШем 3-го Українського фронту. Був відправлений до Москви, на Луб'янку, де за вироком військового трибуналу засуджений на 10 років за статтею 58. Відсидів у таборах ГУЛАГу, головним чином в Потьмі, до лютого 1955 р., коли був випущений без права проживання у великих містах. Оселився на Кубані, в Краснодарі, де працював в артілі інвалідів-палітурників. Водночас, незважаючи на злиденне існування, Написав книгу «Російський сокіл», яку він присвятив своєму другу капітану Нестерову. У журналі «Кубань» (1962) він опублікував уривки зі своїх спогадів. Ці спогади — «Крила Росії», закінчені їм в 1960 р., — так і не були опубліковані. Один з примірників рукопису «Крила Росії» зберігся в Російській державній бібліотеці.

Генерал Ткачов помер 25 березня 1965 в Краснодарі. Похований на Слов'янському кладовищі.

Автор праць

  • Книга «Русский сокол»
  • Питання тактичного застосування авіації в маневреної війні // Військовий збірник. Кн. 1. Белград, 1921. С. 121—136.
  • Махалін А. В. М. Ткачов — учасник і історик повітряних боїв Великої війни // {СБ] Перша світова війна та участь у ній Росії. Ч. II. Москва, 1994. С. 45-63.

Література

  • Николай Рутыч Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России. Материалы к истории Белого движения М., 2002

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ткачов_В%27ячеслав_Матвійович&oldid=22074260